Велика Корениха - на роздоріжжі трьох шляхів та Бузького лиману

Велика Корениха – на роздоріжжі трьох шляхів та Бузького лиману

Що показано на карті шляхів Миколаївського району?

Сучасний мікрорайон Велика Корениха ще й нині розміщений на роздоріжжі трьох шляхів та Бузького лиману, тобто на тому ж місці звідки розходяться або куди сходяться дві чи кілька доріг – синонім слів розпуття або перехрестя.

На сайті  Oksagen розміщена інформація уточнила дорожній маршрут, а саме «… у Велику Корениху можна потрапити через мікрорайон Варварівка трасою Т-15-07 та М-14» . 

До того ж, на карті шляхів Миколаївського району саме біля другої половини сучасного мікрорайону Велика Корениха бачимо потрійне розгалуження. Основна траса регіонального значення – Миколаїв – Очаків, яка мала три шляхи, як і в минулому, проходила через верхній місток русла річки Корениха сучасного мікрорайону Велика Корениха міста Миколаєва, а далі, на другій половині, розгалужувалася.

 Прямо по трасі дорога проходила вздовж сучасних сіл Миколаївського району – Кірове, Стара Богданівка та сіл Очаківського району – Козирка, Парутине.

 Праворуч від перехрестя дорога відхилялася і проходила вздовж сіл сучасного Миколаївського району – Шурине, Жовтневе та Очаківського району – села Кам`янка, прямуючи до міста Очаків.

Ліворуч шлях проходив через колишні античні поселення – сучасні села Миколаївського району: Радсад, Нова Богданівка, урочище Дідова Хата та мікрорайон міста Миколаєва – Мала Корениха.

Саме ця дорога місцевого значення, ще й нині проходить уздовж п’ятиповерхівок сучасного мікрорайону Велика Корениха, огинає руїни місця дислокації бувших військових частин, проходить  по чорноземах неподалік від узбережжя річки Південний Буг і стелиться уздовж сучасних земельних наділів садово-виноградного товариства «Сади-4» мікрорайону Мала Корениха міста Миколаєва.

А перші офіційні згадки про населений пункт, який знаходився на території сучасного мікрорайону Велика Корениха, знайдені на польській карті, котру склав відомий італійський картограф Джованні Антоніо Ріцці Дзанноні у 1767 році. На той час ця територія належала Османській імперії. На ній ми можемо бачити поселення ногайських татар Каратаг-Кир – зазначалося у Вікіпедії.

На нашу думку, в минувшину, біля поселення ногайських татар Каратаг-Кир Османської імперії також проходило потрійне розгалуження доріг по суходолу.

Де проходив другий місток через русло річки Корениха?

Як і в минулому, поселення правої частини цих чорноземів плавно переходило у рівнинне поле. Другий місток розміщено ближче до поля. Він перетинав хвилясте русло колишньої річки Корениха, проходив по нинішній основній трасі Миколаїв-Очаків, де від нього відразу ж праворуч виднівся шлях на Миколаївський полігон твердих побутових відходів (звалище).

Отже, біля античної Коренихи – ІІІ, як і нині, з’єднувалися всі дороги та водні шляхи по Бузькому лиману, що прямували до еллінських ферм, античного міста-держави Ольвії та її сільськогосподарської округи-хори, а пізніше до Очаківського ейялету Османської імперії.

Що писали інформаційні джерела про місце розташування мікрорайону Велика Корениха?

У Вікіпедії писали «Вели́ка Корени́ха – місцевість міста Миколаєва у його Заводському районі. Розташований на заході міста на правому березі Бузького лиману. Напроти через лиман розташований Намив. Велика Корениха не з'єднана з великим містом безпосередньо, але до неї можна потрапити через Варварівку по Очаківській вулиці. Також тільки через Велику Корениху можна потрапити в місцевість Мала Корениха та в передмістя Радісний Сад (Радсад).

У праці  «Історія міст і сіл Української РСР» уточнювалася не лише відстань, місце розташування цього поселення, а також підпорядкування його селищній раді навколишніх сіл. «Велика Корениха (давні назви – Карань-Кир, Миколаївка) – селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на правому березі Бузького лиману, за 7 км. на південний захід від районного центру і за 12 км. від залізничної станції Миколаїв. Населення – 3037 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Весняне і Кірове. У селищі розташовані два відділки Варварівської птахофабрики, центральна садиба якої міститься в Миколаєві. 84,2% дорослого населення працюють на миколаївських підприємствах».

Тобто із цих інформаційних джерел можна зробити висновок, що мікрорайон має  нині дві частини: праву і ліву – суходіл і водний шлях по річці Південний Буг, що й підкріплювалося архівними документами історії розвитку нашого краю, археологічними розвідками і дослідженнями, картографічними матеріалами та міфами й легендами про перших поселенців на цих землях.

Як потрапити до мікрорайону Велика Корениха суходолом?

Суходолом у мікрорайон можна потрапити через Варварівку по нижній Очаківській вулиці. Або, з’їхавши з Варварівського мосту, рухатися через Варварівку вздовж траси Одеського шосе, повернути ліворуч біля церкви Святого Миколая. Об’їхавши кільце, в декількох метрах від церкви, повернути праворуч. Їхати вздовж струнких тополь до перетину траси Миколаїв-Очаків. Хвиляста дорога, що вигинається біля гаражів, проходить між землями садово-виноградних товариств масиву Велика Корениха і праворуч межує з полями Миколаївського району. По трасі Миколаїв-Очаків здійснюється рух низки автобусів, які проходять мимо мікрорайону Велика Корениха. Раніше рух пасажирського транспорту та перевезення її жителів до сучасного мікрорайону Велика Корениха здійснювався трьома  рейсами № 23, № 42 та № 38, а нині перевезення пасажирів здійснюється двома маршрутними таксі (маршрутками) № 23, № 42, або приватним транспортом.

Певно тому пересічні мешканці цього мікрорайону Велика Корениха м. Миколаєва  і автори цієї статті пропонують громадські ініціативи, а саме: автобусну екскурсія по екотрасі Миколаїв-Очаків з 10-и історичних зупинок-відео презентацій: РЦН – бувший піонерський табір «Тимурівець», курган сарматського воїна, Свято-Покровська церква, геолого-розвідувальна станція, асфальтові заводи, МПТПВ (сміттєзвалище), роздоріжжя трьох шляхів та Бузького лиману, місця дислокації бувших в/ч, сучасна інфраструктура та музеєзнавство 

Це дає можливості:

ü створити комфортні умови для відпочинку, розвитку туризму, інфраструктури;  

ü зацікавити туристів світового рівня в ознайомленні зі справжньою історією корениських чорноземів;

ü обмінятися світовим досвідом країн щодо ефективності використання вищезазначених історичних місцин;

ü наповнити фінансами казну громади.

Де розміщувалася ліва частина поселення мікрорайону Велика Корениха?

Як і в минулому, ліва частина поселення обох половин нинішнього мікрорайону Велика Корениха розміщені на двох високих пагорбах, які знаходяться на стрімчастих скелях річки Південний Буг.

 Дві скелі, ніби, величного птаха два крила

Схилилися над Бугом, де стоїть Велика Корениха

В історію століть нас привела,

Моя земля, така прадавньо тиха.

Мій нездоланний рідний батьків край,

Моя омріяна Велика Корениха

Ми тут пізнали щастя й горе, сум і рай

Ти наша гордість, наша сила й втіха!

Валентина Бабійчук (Запорожець)

Мешканців поселення здавна розділяла Корениська балка – очеретяна левада. Вздовж неї в давні часи й протікала річка Корениха, яка була колись повноводною притокою річки Південний Буг. Із часом річка Корениха пересохла, залишилася від неї лише затока – очеретяна левада, а на картах вона позначається як Корениська балка. Пагорби з’єднували дві дороги. А через балки були прокладені містки. Один місток перетинав гирло колишньої притоки річки Південний Буг – річки Коренихи і проходив біля очеретяної Корениської балки-левади. А відремонтовані та заасфальтовані містки символізують єдність обох половин мікрорайону Велика Корениха міста Миколаєва.

Містком, що біля Бугу, до школи ми ходили:

Мій прадід, дід, матуся й тітка, дядько і сестра.

Шість років і мене до школи ці стежки водили

В країну мрій, МЗОШ № 23, де галаслива дітвора

Галина Сабіна (Бабійчук)

Активістка мікрорайону Велика Корениха міста Миколаєва, Валентина Кулініч була приємно вражена, коли одного сонячного ранку 2019 року, проїжджаючи заасфальтованою дорогою через місток мікрорайону Велика Корениха, побачила, що вздовж нього стоять електроопори для освітлення дороги цієї місцини. Як доказ вона розмістила свої враження із фото світлинами у Faсеbook.

Проте нині місток розмивають хвилі річки Південний Буг, тому він терміново потребує міцного сучасного берегоукріплення.

Що відбувається нині в районі місцевої очеретяної левади?

В теперішній час до левади, що поросла очеретом, запливає на нерест риба з Дніпро бузького лиману. Часто тут можна побачити рибалок з вудилищами, які в очеретяній леваді, схожій на природній ставок, під місточком зі задоволенням ловлять рибу. Дивовижно, адже з другого боку на цьому місточку місцеві рибалки також змагаються у вилові риби, але вже в річці Південний Буг.

Не чекаючи ні від кого допомоги, активісти мікрорайону за власні кошти, інколи використовуючи власну техніку, час від часу очищають від замулення дно заливу цієї очеретяної левади.

Як потрапити до мікрорайону Велика Корениха водним шляхом?

Оскільки миколаївський півостровів та його мікрорайон Велика Корениха відділяє лише річка Південний Буг, то у літній період до нього можна потрапити ще й річковим транспортом – катером, яхтою або річковим трамвайчиком. Проте, в минулі часи до пристані бувшого селища Велика Корениха з міста Миколаєва за розкладом постійно ходив катер і тоді було зручно пересуватися всім мешканцям обох половин. Але нині такий проїзд катером надто дорогий. Біля пристані, в минулі часи, стояв будинок-очікування з касою. Там вирувало життя. А нині, як історична пам’ятка стоїть вкрита іржею занедбана стара пристань на річці Південний Буг.

Як антична скіфська мудрість трансформувалася в корениську сучасність?

Ми припускаємо, що саме зі стародавньої Ольвії  пішов вислів «Мій дім – моя фортеця», оскільки там кожний будинок-садиба мав внутрішній дворик, великі і глибокі підвали-погреби, а кожний будинок був ніби самостійною маленькою фортецею

До тож і понині збереглися настанови батьків-ольвіополітів, які відправляючи синів у далекі краї наголошували: «…буде тяжко – кріпись, буде боляче – не плач, буде страшно – тримайся! Пам’ятай, життя прожити слід гідно і чесно». Збереглася й понині стародавня еллінська заповідь: «Хочеш бути здоровим, розумним, красивим – рухайся!»

Високий рівень культури ввічливості та мудрості стародавньої Ольвії  передався нинішньому поколінню. Віталися словами «калімера» – доброго ранку, а після обіду – «каліспера», проводжали гостей словами «ясас» – будьте здорові.  До того ж рабовласницька держава Ольвія мала досить високий рівень розвинутої освіти, мистецтва, архітектури, спорту, демократії. Хоча в республіці жінки не користувались рівноправ’ям з чоловіками, але вони були високоосвічені і відігравали досить важливу роль у житті держави-полісу.

Парадоксально… Почалася нова ера мікропроцесорів, цифрових і Smart-технологій, але ювелірна майстерність працювати з камінням, деревом, залізом, алебастрами передалися мешканцями сучасного мікрорайону. І не дивно, побачити алебастрову ліпнину на стінах і стелі прихожої кімнати, зали, в середині приватного будинку наших батьків-сучасників та в дитячій кімнаті під плівковою натяжною стелею.

Отже, іноді здається, що досвід минувшини передався нам у спадок для моделювання нашого життя в сучасному цивілізованому світі. Ця прадавня антична земля мікрорайону Велика Корениха м. Миколаєва, яка чула стукіт копит кіммерійсько-скіфських коней, майже тисячу років проіснувала у складі хори давньогрецької колонії Ольвії і нині існує у міфічнім часі, сприймаючи людину, як повторення нового циклу. Це місцевість, де тисячоліттями накопичувалися великі таїнства минувшини.

Як спроєктувалася історія античного життя на сучасність?

Скіфський царевич Анахарсіс, посол Скіфії в Елладі  написав поему про звичаї, обряди та багате інтелектуальне життя своєї Вітчизни, зокрема Прибужжя та Південне Причорномор’я – стародавньої Еллади. Знаковим є той факт, що саме він (Анахарсіс), виходець із території сучасної України, придумав анкерний якір, якого ще не знали древні греки.

Шведський філософ П. Кралюк у статті «Філософські погляди Анахарсіса» пояснював «Біля витоків філософії стародавньої Еллади стояла людина, яка походила з Північного Причорномор’я, тобто теренів сучасної України – філософ Анахарсіс, якого деякі античні греки навіть зараховували до «семи мудреців». Згадки й посилання на Анахарсіса зустрічаємо в творах видатних давньогрецьких і давньоримських філософів – Платона, Аристотеля, Цицерона, Сенеки, Сексти Емпірика та інших. Анахарсіс, перебуваючи в Греції, підкорив усіх своїм незвичайно гострим розумом.

Ми не знаємо, чи бував він на теренах мікрорайону Велика Корениха, проте й нині чуємо грецькау приказку: «говорити як скіф», що означала – говорити афористично, коротко і розумно. Тобто висловлюватися за принципом антитези, позбавляючи повчальності – це колючі репліки, дотепні відповіді, саркастичні зауваження.

Поряд із античними істориками, філософами та письменниками, про античні цивілізації та сиву давнину Миколаївщини також писав сучасний миколаївський поет, публіцист, есеїст, перекладач Кремінь Д.  Д. «…з давніх-давен тут уживалися світові цивілізації, конфесії, народи. А зразок мирного союзу Еллади й Великої Скіфії у їх протиборстві ворожим племенам, арміям та впливам і тепер сприймається як унікальний історичний досвід етнічної та національної толерантності».

Автори: Г. В. Сабіна, В. Г. Бабійчук, В. В. Шейкевич