21.01.2022

Тема

"Друга Річ Посполита. Чехословацька республіка"

Дайте відповідь на питання (усно)

1. Назвіть держави, що утворилися після розпаду Австро-Угорської імперії. Які міжнародні угоди передбачали розподіл її територій?

2. Які польські землі залишилися у складі Німеччини?

3. Які території відійшли до Польщі за Версальським мирним договором?

4. На підставі якої міжнародної угоди та які саме українські землі було передано Чехословаччині?

Запишіть дату та тему уроку в зошит.

Випишіть у зошит терміни, дати та основні події

Робота з поняттями

Режим «санації» — авторитарний режим на чолі з Пілсудським, установлений в умовах кризи парламентської системи і польської державності, базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко зорганізуватись.

«Лінія Керзона» — умовна демаркаційна лінія, запропонована британським міністром закордонних справ Керзоном як можливий кордон перемир’я у війні між більшовицькою державою і щойно відновленою другою Польською республікою під час польсько-радянської війни 1919—1920 року.

Мала Антанта — військово-політичний блок Чехословаччини, Румунії та Югославії, утворений у 1920-1921 рр. з метою збереження політичної стабільності в Центральній та Південно-Східній Європі після Першої світової війни. У зовнішній політиці блок орієнтувався на Францію. Офіційно вона була розпущена у 1939 р.

Судетська область — район на півночі Богемії, що межував з Німеччиною. Після розпаду Австро-Угорщини за Сен-Жерменським договором 1919 р. відійшла Чехословаччині. Значну частину населення області становили німці. Після Мюнхенської угоди 1938 р. Судетська область відійшла до Німеччини.

1. Відновлення незалежності Польщі

Поляки, втративши незалежність унаслідок трьох поділів кінця ХVІІІ ст., постійно боролися за відновлення їхньої державності.

Революційні події в Росії, Німеччині та Австро-Угорщині прискорили процес утворення польської держави.

У листопаді 1918 р. представники лівих партій у Любліні створили уряд на чолі з Ігнацієм Дашинським, який проголосив утворення Польської Республіки. Але цей уряд проіснував недовго.

10 листопада до Варшави повернувся звільнений з в’язниці Пілсудський. Наступного дня він отримав владні повноваження та одразу ж утворив уряд на чолі з соціалістом Є.Морачевським, а себе оголосив "тимчасовим вождем держави". Передавши Пілсудському владу, Регентська рада самоліквідувалася.

Попервах влада уряду, який роз­містився у Варшаві, поширювалася лише на територію Королівства Польського, яке за рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. входило до складу Росії, та Західну Галичину (Мала Польща). Тільки наприкінці грудня 1918 р. внаслідок народного повстання було звільнено з-під влади Німеччини частину західних польських земель (Велика Польща).

У січні 1919 р. було проведено вибори до Установчого сейму, на яких більшість здобули ендеки. Пілсудський залишився "вождем держави". Його роль обмежувалася конституційними нормами.

Установчий сейм прийняв низку соціально-економічних законів:

- закріплено 8-годинний робочий день,

- земельна реформа, що передбачала обмеження землеволодіння 180 га.

- влітку 1919 р. по всій території Польщі було ліквідовано ради.

2. Визначення кордонів Другої Речі Посполитої

Паризька мирна конференція визначила західний кордон Польщі, а щодо східного кордону питання залишилося відкритим. Англійський міністр закордонних справ Керзон запропонував визначити його лінією розселення етнічних поляків, що й було затверджено Верховною радою Антанти у грудні 1919 р. Але невизначеність становища в Росії дала можливість поль­ському урядові претендувати на землі, які колись входили до складу Речі Посполитої.

Листопад 1918 р. — липень 1919 р. - війна із Західно-Українською Народною Республікою — ЗУНР через претензії на східні території. Польща загарбала Західну Україну.

До 1920 р. Польща знаходилась у стані неоголошеної війни з радянською Росією. Всі спроби країн Антанти спонукати Польщу до більш рішучих дій зазнали поразки.

21 квітня 1920 р. між урядом Української Народної Республіки і Польщею було укладено Варшавський договір. Польща закріплювала за собою західні області України. Вона визнавала право України на незалежне державне існування і верховну владу УНР на чолі з С.Петлюрою. Після укладення договору та військової конвенції польська армія та війська УНР повели наступ проти більшовиків і навіть увійшли до Києва. У травні 1920 р. їхній наступ було зупинено, а в серпні Червона армія стояла вже під стінами Варшави. Радянські лідери розглядали похід на Варшаву як спосіб підштовхнути світову революцію, але завдяки допомозі країн Антанти більшовицьким військам було завдано контр­удару.

18 березня 1921 р. у Ризі між Польщею, РСФРР та УСРР було підписано мирний договір, за яким Польща закріплювала за собою територію Волині, По­лісся, Холмщини, Галичини та інших земель Північно-Західної України, а також Західної Білорусії. Остаточно кордони Польщі склалися 1923 р. На сході вони включали території Західної України та Західної Білорусії, а також Віленську область, захоплену в Литви 1920 р. На заході Польща не змогла приєднати території Вармії та Мазури, де населення на пле­бісциті виступило проти приєднання. У жовтні 1921 р. Польщі було передано третину Сілезії (протягом 1919-1921 рр. поль­ське населення тричі піднімалося тут на збройну боротьбу). За рішенням Паризької мирної конференції до Польщі було приєднано частини Помор’я і Пруссії та Познань.

3. Польща у 1921-1926 рр.

У 1921 р. було прийнято конституцію Польської Республіки, в якій проголошувалися демократичні права громадян. Згідно з нею Польща стала парламентською республікою. Повноваження президента, обраного паламентом на 7 років, були обмеженими. Закріплювалося привілейоване становище католицької церкви.

У листопаді 1922 р. відбулися перші парламентські вибори, на яких жодна з партій не набрала більшості голосів. При голосуванні за кандидатуру президента більшість голосів отримав Г.Нарутович, підтриманий лівими, цинтристськими партіями та представниками національних меншин. Пілсудський, який відмовився балатуватися на посаду президента, передав Нарутовичу всі владні повноваження. 16 грудня 1922 р., через два дні після вступу на посаду, Нарутович був застрелений Новим президентом було обрано колишнього члена ПСС С.Войцеховського; уряд осформували ендеки.

4. Режим "санації"

Вище зазначені обставини свідчили про слабкість парламентської республіки. Вади парламентського ладу, відстала економічна структура, нерівномірність розвитку країни, економічна блокада з боку Німеччини та СРСР, криза в армії зрештою привели до перевороту 1926 р. і встановлення режиму "санації" (оздоровлення).

12 травня 1926 р. військові під командуванням Пілсудського, який вирішив повернутися до політичного життя, почали наступ на Варшаву. У вуличних боях урядові війська зазнали поразки. Переворот значною мірою підтримувався населенням, яке сподівалося на покращання життя. Пілсудський, що користувався авторитетом національного героя, встановив одноосібну владу. Його прихід до влади збігся з економічною стабілізацією у країні.

Режим "санації" — авторитарний режим на чолі з Пілсудським, установлений в умовах кризи парламентської системи і польської державності, базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організуватись. Влада відверто зневажала сенат і сейм, видаючи тимчасові успіхи в економіці за свої заслуги.

Риси режиму «санації».

1. Домінуючий вплив Ю.Пілсудського у політичному житті, хоча він формально був лише воєнним міністром. Формування його «культа особи».

2. Значний вплив у політичному житті суспільства військових, особливо однополчан Ю.Пілсудського.

3. Існування парламентської опозиції.

4. Складна виборча система.

5. Обмеженість свободи слова і друку.

6. Відносно незначні масштаби політичних репресій.

7. Спроби найти порозуміння з національними меншинами.

Економічна криза 1929-1933 рр. зумовила еволюцію режиму вправо. Щоб утриматися при владі, Пілсудський розпочав ре­пресії проти своїх противників та обмежив права парламенту. У 1935 р. було прийнято нову конституцію, яка закріпила режим особистої влади.

У травні 1935 р. Пілсудський помер. Після його смерті розгорілася боротьба між генеральним інспектором збройних сил генералом Е.Ридз-Смігли та президентом І.Мосцицьким, яка завершилася компромісом і поділом влади.

Період 1935-1939 рр. у внутрішньому стані був відносно стабільним. Основні події, пов’язані з Польщею, розвивалися на зовнішньополітичній арені.

На початку 30-х років Польща пішла на зближення з Німеччиною і уклала з нею у 1934 р. пакт про ненапад. Тим самим Польща відмовилась від укладення договору про колективну безпеку між Францією, Чехословаччиною та СРСР.

У 1938 р. Польща прийняла участь у поділі Чехословаччини. Така недалекоглядна політика призвела до втрати реального союзника. Восени 1938 р. Німеччина запропонувала Польщі дати згоду на приєднання до Німеччини міста Данциг. Польща відмовилась. Між двома країнами став дуже швидко наростати конфлікт. 1 вересня 1939 р. Німеччина здійснила агресію проти польщі. Почалась друга світова війна.

Домашнє завдання

- Прочитати парграф 17

- Скласти стислиий конспект "Утворення Чехословаччини"

- Вивчити поняття

Роботу зберігати до зустрічі з вчителем

(присилати непотрібно)