Ще 10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. Цей невеличкий документ містить 30 статей, у яких окреслені найважливіші права, але повний спектр прав людини набагато ширший, бо права означають вибір і можливості. Вони означають свободу отримати роботу, обрати кар’єру, можливість мандрувати і отримувати відповідну плату за свою роботу, не зазнавати утисків, образ і свавільного звільненню.

Тобто права людини – це можливість вибору людиною певної поведінки для забезпечення свого нормального існування і розвитку.

Зрозуміло, що у тоталітарній державі, якою був Радянський Союз, керівництво не могло дозволити навіть думати про те, що «всі люди народжуються вільними і рівними в своїй гідності та правах».

РОЗГЛЯНЬТЕ СХЕМУ "Методи боротьби дисидентів"

ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ПИТПННЯ (УСНО):

1. Якими методами дисиденти намагалися захистити права людини?

2. Чи дієвими були ці методи в умовах тоталітарної держави?

Щоб придушити опозицію в зародку, П. Шелест ініціював арешти. Наприкінці серпня й на початку вересня 1965 р. близько тридцяти шістдесятників опинилися у слідчих ізоляторах КДБ.

= Пригадайте, яким чи­ном влада боролася з дисидентами?

а) арешти;

б) ізоляція від суспільства табори, психіатричні лікарні.

в) відмова у працевлаштуванні;

г) перешкоди поширенню інфор­мації про дисидентів серед гро­мадськості;

д) публічне каяття.

Не всі витримували цей тиск. Серед працівників КДБ «вищим пілотажем» вважалося до­могтися від підсудних покаянного звернення до урядових установ. Ви­мушені були покаятися І. Дзюба, О. Бердник, Г. Снєгірьов.

На захист заарештованих опозиціонерів стали люди, які мали великий авторитет.

У листопаді 1965 р. вони надіслали лист-петицію в ЦК КПРС і ЦК КПУ. Його підписали, зокрема, відомі представники української інтелігенції: авіаконструктор Олег Антонов, поети Іван Драч і Ліна Костенко, композитори Георгій і Платон Майбороди, кінорежисер Сергій Параджанов.

4 вересня 1965 р. в київському кінотеатрі «Україна» відбувся прем’єрний показ фільму «Тіні забутих предків». Після вступного слова режисера Сергія Параджанова мікрофон узяв літературний критик Іван Дзюба. Замість того щоб говорити за темою, він оголосив присутнім, що в Україні відбуваються таємні арешти серед інтелігенції.

І. Дзюба - «Інтернаціоналізм чи русифікація?» - твір про національну політику в радянській Україні.

М. Брайчевський - «Приєднання чи возз’єднання?» -стаття про те, як оцінювати «входження» України до Російської держави за Переяславською угодою 1654 р.

РОБОТА З ПІДРУЧНИКОМ, СТОР. 111, 114

ВИПИШІТЬ ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ІСТОРІЮ СТВОРЕННЯ ТВОРІВ:

= "Інтернаціоналізм чи русифікація?»

= «Приєднання чи возз’єднання?»

На початку 1970 р. у Львові вийшов перший номер часопису «Український вісник». Це перший позацензурний журнал, який почали видавати в Україні. Його ініціатором і головним редактором був В’ячеслав Чорновіл

У січні 1972 р. новою хвилею арештів розпочався широкий наступ на дисидентів, який увійшов в історію під назвою «великий погром».

Домашнє завдання:

- прочитати параграф 13, пункти 1-4

- ознайомитись з видавничою діяльністю В. Чорновола

- знайти в інтернеті 2-3 неординарні чи цікаві приклади застосування репресій, морального терору з боку влади щодо дисидентів (оформляти документом Word, якщо нема можливості - то в зошиті)

Фото письмової роботи:

- в зошиті (основні ідеї творів "Інтернаціоналізм чи русифікація?» та «Приєднання чи возз’єднання?»)

та

- документ Word з прикладами випадків застосування репресій (мінімум 2 приклади)

надсилати на електронну адресу

до 30.11.2020

Бажаю успіхів!