Тема: Адміністративне право

1.Адміністративне право - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, що характеризується високою мобільністю, комплексним характером, тернистим шляхом свого становлення. Адміністративне право посідає своє особливе місце в системі права та відрізняється від інших галузей права предметом і методом правового регулювання.

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, що формуються:

• у процесі державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною галузями, а також щодо реалізації повноважень органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та деякими іншими недержавними інституціями, делегованих їм повноважень органами виконавчої влади;

• у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

• у процесі внутрішньої організації та діяльності усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв'язку з державною службою або в органах місцевого самоврядування;

• реалізації юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права; .

• а також під час застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.

Будь-яку галузь характеризує і своєрідний метод правового регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що використовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм у галузі.

В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві імперативному та диспозитивному методам правового регулювання. Для адміністративного права характерні такі методи правового регулювання:

• метод влади - підпорядкування або метод прямого розпорядництва, коли одна сторона відносин є юридично владною, а інша - юридично підвладною (наприклад, відносини між патрульним поліції та учасниками дорожнього руху);

• метод рекомендацій - рекомендації одного суб'єкта відносин, які набувають правової сили за умови прийняття їх іншим;

• метод узгодження - він регулює відносини між суб'єктами, які не знаходяться у підпорядкуванні;

• метод рівності - означає, що суб'єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють у формі адміністративного договору спільні дії.

2.Поняття та організація державного управління. Співвідношення виконавчої влади, державного управління та адміністративного права

Управління - це цілеспрямована сукупність дій, які забезпечують узгодженість та координацію спільних робіт з метою досягнення суспільноважливих цілей та вирішення завдань. Виділяють соціальне, біологічне та технічне (технократичне) управління.

Біологічне управління - використання об'єктивних законів природи з метою управління біологічними процесами.

Технічне управління - створення людьми машин, механізмів, управління ними з метою поліпшення умов праці.

Соціальне управління - діяльність людей, їх об'єднань, управління людьми, суспільством в цілому.

Соціальне управління прийнято розподіляти на: суспільне, тобто таке, що здійснюється органами місцевого управління; що здійснюється об'єднаннями громадян; державне.

Соціальне управління характеризується:

1. тим, що проявляється через спільну діяльність людей;

2. його головне призначення - упорядкування й урегулювання спільної діяльності шляхом забезпечення узгоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності, через вплив на їх поведінку;

3. є регулятором управлінських відносин;

4. є владним;

5. має особливий механізм реалізації - організаційно оформлені групи людей.

Теорія адміністративного права виробила 2 підходи до визначення державного управління.

1. Державне управління в широкому розумінні - це сукупність усіх видів діяльності усіх органів держави, тобто означає фактично всі форми реалізації державної влади в цілому. Стаття 6 Конституції встановлює, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Іншою мовою, державне управління в широкому розумінні характеризує всю діяльність держави за організуючим впливом зі сторони спеціальних суб'єктів права на суспільні відносини.

2. Державне управління у вузькому розумінні - це сукупність видів діяльності державних органів, між якими певним чином розподілені різні види діяльності держави. Відтак категорія державного управління у вузькому значенні відображає відносно самостійний вид діяльності держави, що його здійснює певна частина державних органів.

Саме вузьке розуміння державного управління має бути основним в адміністративному праві, оскільки реальної потреби у використанні тут ще одного широкого розуміння державного управління просто немає.

Державне управління - це вид соціального управління, вид специфічної діяльності держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які впливають на суспільні відносини з метою її урегулювання відповідно до державних інтересів.

Специфічні риси державного управління:

1. загальнодержавний характер;

2. підзаконний характер;

3. юридично-владний, розпорядчий характер;

4. організаційний зміст;

5. цілеспрямованість, активний характер;

6. постійна основа, безперервність.

Державне управління здійснюють на підставі принципів:

1. соціально-політичні: демократизм; участь населення в управлінській діяльності; рівноправність осіб; рівність усіх перед законом; законність; гласність; врахування громадської думки; об'єктивність;

2. організаційні принципи побудови апарату державного управління: галузевий, функціональний, територіальний;

3. організаційні принципи функціонування апарату державного управління: нормативність діяльності; єдиноначальність та колегіальність; поділ управлінської праці; відповідальність за свої рішення; оперативна самостійність.

Зміст державного управління реалізується через комплекс функцій - функцій управління, які виконують завдання держави й суспільства шляхом владно організаційної діяльності у різних процесуальних формах.