Тема: Поняття кримінального права. Види покарань

1. Предмет та джерела кримінального права.

Кримінальне право - це галузь права, що містить кримінально-правові норми про злочини та покарання. Суб'єктами кримінальних правовідносин є:

• фізичні особи, які вчинили злочин;

• держава в особі уповноважених нею органів (органи слідства, суду, прокуратури тощо).

Правовідносини між цими суб'єктами виникають із моменту вчинення злочину і припиняються з моменту повної реалізації кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Основним джерелом кримінального права є кримінальний закон - Кримінальний кодекс України, що набрав чинності 1 вересня 2001 р. (далі - КК України).

Кримінальний кодекс України складається з двох частин - Загальної і Особливої:

• у Загальній частині йдеться про норми, які визначають поняття злочину, основи і порядок призначення конкретного виду покарання, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо. У загальній частині КК України з'ясовано також чинність у часі, в просторі та за колом осіб;

• в Особливій частині КК України окреслюється коло діянь, які визнаються злочинами, аналізуються ознаки конкретних складів злочинів, визначаються покарання за скоєння конкретних злочинів.

Кримінальний кодекс поширює свою дію на всю територію України.

До осіб, які підлягають відповідальності за цим кодексом, належать усі, хто скоїв злочини на території України, за винятком іноземних громадян, котрі мають дипломатичний імунітет. Громадяни України, які скоїли злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за Кримінальним кодексом України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо громадяни України зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнуті в Україні до кримінальної відповідальності за ці злочини.

Злочинність і караність вчинку визначається законом, який діяв на час вчинення цього діяння.

Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання, має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання чинності також на діяння, вчинені до його видання. Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання, зворотної сили не має.

Злочин - це передбачене кримінальним кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину, що посягає на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадську безпеку, довкілля та конституційний устрій України.

Ознаки злочину:

• суспільна небезпека. Означає, що дія чи бездіяльність завдає шкоду чи створює загрозу завдання шкоди об'єктам, що охороняються кримінальним законом;

• протиправність. Означає, що злочином є лише те діяння , яке прямо передбачене кримінальним законом. Протиправністю вважається порушення особою конкретної кримінально-правової норми;

• винність. Означає, що діяння вважається злочином тільки тоді, коли в діях особи є вина у формі умислу чи необережності;

• караність. Означає, що злочином є тільки те діяння, за яке законом передбачений певний вид і розмір покарання.

Діяння не може вважатися злочином, якщо воно не має хоча б однієї з цих ознак.

Не є злочином дія чи бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

1. Види покарань

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину і полягає в обмеженні прав і свобод засудженого.

Підставою для накладання кримінальної відповідальності є наявність у діях особи складу злочину. Однією з форм кримінальної відповідальності є кримінальне покарання.

Кримінальне покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину.

Метою кримінального покарання є:

• кара за вчинений злочин;

• виправлення та перевиховання засуджених;

• запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

• 1. Штраф - грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини не передбачено вищого розміру штрафу.

• 2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, яке може застосовуватися до особи засудженої за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, якщо така особа має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас.

• 3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

• 4. Громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

5. Виправні роботи, які можуть призначатися на строк від шести місяців до двох років і відбуваються за місцем роботи засудженого.

Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Виправні роботи не застосовуються:

• до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною,

• до непрацездатних,

• до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку,

• до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Особам, які стали непрацездатними після постанови вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

• 6. Службові обмеження для військовослужбовців, які застосовуються до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Під час відбування цього покарання засуджений не може отримати вищу посаду, військове звання, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

7. Конфіскація майна, яка полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, що є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

8. Арешт, який полягає в утриманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

9. Обмеження волі, яке триває в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років, і не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

• 10. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, яке призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

• 11. Позбавлення волі на певний строк - ізоляція засудженого на певний строк у кримінально-виконавчій установі. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.

• 12. Довічне позбавлення волі встановлюється за особливо тяжкі злочини і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 66 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Основними покараннями є:

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• службові обмеження для військовослужбовців;

• арешт;

• обмеження волі;

• тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

• позбавлення волі на певний строк;

• довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є:

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

• конфіскація майна.

Як основні і як додаткові покарання, можуть застосовуватися:

• штраф;

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Запитання для самоконтролю: