Завдання до уроку:

• Опрацювати конспект лекції.

• Опрацювати § 2.1.3 посібника Основи телебачення.

• Опрацювати § 4.1 посібника Радіопередавальні пристрої

• Зробити опору в зошиті.

• Дати відповіді на питання.

Стабільність частоти передавача - максимально припустимие відхилення (у відсотках) при зміні температури і напруги живлення в припустимих межах, а також з плином часу.

Стабільність частоти визначається відхиленням частоти коливань на виході радіопередавача fП за визначений проміжок часу відносно частоти, яку

встановлено (номінального значення fном) - абсолютна нестабільність частоти радіопередавача.

f=│fном-fП│,

відносною нестабільністю частоти (відносною стабільністю) частоти:

δf = ∆f/fном,

де ∆f — величина відходу частоти,

fном — первинне (номінальне) значення частоти. Чим ближче відношення до нуля, тим вище стабільність.

Типові значення +0,00025 - 0,0005%.

Хоча в наш час точна кількість передавачів, що працюють на земній кулі (включаючи передавачі спеціальних служб) невідома, орієнтовна їх кількість обчислюється мільйонами. В зв’язку з обмеженням радіочастотних діапазонів кожна радіостанція повинна випромінювати спектр необхідної ширини, яка визначається характером повідомлення, що передається. Крім того, для зменшення взаємних перешкод слід підтримувати обрану робочу частоту коливань, що випромінюються постійно і з високим ступенем точності.

Висока стабільність частоти коливань, які випромінюються обумовлена також вимогами безпошукового входження в зв'язок і ведення зв’язку без підстроювання. Найбільш жорсткі вимоги по стабільності частоти пред’являються до односмугових передавачів та передавачів з можливістю багатоканальної роботи. Найбільш важко вирішуються задачі стабілізації частоти в передавачах з великим значенням Кf і на високих частотах.

Реалізація вимог по стабільності частоти ускладнюється, якщо ці вимоги стають більш жорсткими. В зв’язку з цим вони є компромісними між бажаним та тим, що реалізується на даному етапі розвитку техніки або є економічно доцільним. Ці вимоги завжди конкретизуються та застосовуються до визначених категорій радіостанцій.

Вони завжди більш жорсткі для наземних стаціонарних пристроїв та послаблюються при переході до масової апаратури, до мобільних радіостанцій, які працюють в складних умовах експлуатації.

Високі вимоги, що висуваються до стабільності частоти передавачів, визначаються, крім всього іншого, прагненням зменшити до мінімуму необхідну смугу пропускання приймача кореспондента з метою зменшення рівня шумів і завад при радіоприйомі. Мінімальна ширина смуги пропускання приймача не може бути менше величини Fпов+ Fвідх, де Fпов- смуга частот, яку займає сигнал, Fвідх - максимально можливе відхилення частоти радіопередавача, яке пов’язане з її неточністю.

Смугу Fпов можна вважати корисно використаною смугою, всередині якої утримується основна частина потужності передавача (близько 95…99%). Величина Fвідх (рис.1) є непотрібним розширенням смуги частот приймача, за рахунок якої збільшується рівень перешкод. З цього випливає, що зменшення Fвідх еквівалентно виграшу по потужності передавача. Цей виграш тим більший, чим краще нерівність Fвідх < Fпов. Ця умова показує, що вимоги до стабільності частоти підвищуються при використанні вузькосмугових видів радіосигналів (коли Fпов набуває малих значень) і знижується при використанні широкосмугових видів передачі.

Питання для самоконтролю:

1. Що називається стабільністю частоти передавання?

2. Яким чином стабільність частоти впливає на роботу радіопередавача?

3. Що викликає нестабільність частоти генератора?

4. Опишіть схему