Відеоспостереження (англ. Video surveillance) — система передавання інформації з відеокамер, телевізійних камер на обмежену кількість моніторів та/або записувальних пристроїв.

Відмінність систем відеоспостереження від телевізійного мовлення полягає у тому, що сигнал не передається у відкритому режимі. Системи відеоспостереження часто використовуються для спостереження у місцях, які потребують постійного нагляду, таких як банки, банкомати, казино, вокзали, аеропорти, військові об'єкти та звичайні крамниці тощо.

На промислових об'єктах камери спостереження можуть використовуватись для централізованого стеження за виробничим процесом, або, у разі наявності середовища, небезпечного для людини. Системи відеоспостереження можуть знімати безперервно, або вмикатись лише за заданою подією. Досконаліші системи стеження, з використанням відеореєстраторів, дозволяють створювати записи, які зберігатимуться роками, з різною якістю та з додатковими можливостями (такими як виявлення рухів та оповіщення через електронну пошту).

Відеоспостереження за громадськими місцями, особливо поширене у Великій Британії, де оцінна кількість камер до населення, найбільша серед країн світу. Використання відеоспостереження підсилило дебати про баланс між захистом приватності та безпекою.

Водночас, системи відеоспостереження поділяються на дротові та бездротові.

Системи телевізійного спостереження знаходять широке застосування в комплексному захисті об’єктів у державних структурах, правоохоронних органах, службах безпеки банків, комерційних установах, де вони використовуються для контролю доступу, у якості пошукових і оглядових засобів.

У найпростішому випадку телевізійна система спостереження складається з однієї або декількох камер, що передають зображення по коаксіальному кабелю на один чи кілька моніторів (рисунок 1) Але така система не ефективна для великих, або територіально розрізнених підприємств. Тому, сьогодні тенденція веде усе більше й більше до установок, виконаними у виді комплексу системної техніки.

Більш складні системи можуть нараховувати десятки камер. Для керування ними використовуються кілька різних типів приладів: відеокомутатори, квадратори, мультиплексори, матричні комутатори. Вибір того чи іншого типу устаткування залежить від завдань охорони, кількості камер у системі і вимог, що накладаються на якість відеозапису і виведеного на екран зображення. В якості записуючого пристрою в аналогових системах використовується аналоговий відеомагнітофон і носій відеокасета, а для якісного запису зображення від декількох камер використовується мультиплексор (рисунок 2) .

В даний час цифрові системи представляють реальну альтернативу аналоговим і мають переваги в наданих можливостях обробки, запису і передачі (мережних можливостей) відеозображення. Такий перелом зв’язаний у першу чергу, із наступними факторами:

• падінням вартості збереження 1 Мбайта даних на жорстких дисках і інших носіях;

• доступність могутніх обчислювальних засобів і засобів передачі даних;

• розвиток апаратних і програмних засобів, орієнтованих на роботу з відеосигналами.

Сучасні системи в переважній більшості випадків є “гібридними” (рисунок 3) . Це означає, що відеосигнал формується ПЗС-матрицею відео-камери в цифровому виді. Далі ця цифрова інформація перетвориться електро-нікою відеокамери в аналоговий сигнал (наприклад, у стандарт PAL), що надалі надходить на пристрій оцифровки, що перетворює його знову в цифрову форму. Оцифрований сигнал можна зберегти на жорсткому диску комп’ютера і/або передати його через інтерфейсний модуль, наприклад, у мережу Fast Ethernet.

Існують і цілком цифрові системи, що оперують винятково з відеоданими в цифровій формі. Зокрема, така система може бути побудована на основі мережної відеокамери з убудованим WEB-сервером, або цифрової відеокамери і сервера на базі комп’ютера (рисунок 4) . Такі системи можуть, активізуватися по сигналу тривоги і передавати через мережу відеосигнал з невеликою передісторією на віддалений комп’ютер. Можлива і безупинна передача цифрового відеосигналу від такої системи в мережу Fast Ethernet.

Виникає вибір між гібридними цифро-аналоговими і цілком цифровими системами відеореєстрації. На користь гібридних систем виступає простота переходу на їхню експлуатацію. Користувачу при переході з аналогової системи, не треба змінювати уже встановлені на об’єкті камери, досить замінити лише пристрої відеозапису. Але присутні і недоліки, наприклад, потрібно додатково встановлювати пристрої передачі оцифрованого відеосигналу по комп’ютерній мережі. Цифровим системам такі додаткові пристрої не потрібні. Тому цифрові системи відеореєстрації і передачі відеосигналів мають привабливіший вигляд.

Дом.завдання:

1. Опрацювати конспект уроку

2. Зробити опору