Завдання до уроку:

• Опрацювати конспект лекції.

• Опрацювати § 2.1.1 посібника Основи телебачення.

• Зробити опору в зошиті.

• Дати відповіді на питання.

Реальна структура схеми передавача визначається цільовим призначенням і вимогам, які висуваються до нього. Останні формуються на основі вимог до радіостанції у цілому. Узагальнена структурна схема передавача включає наступні основні елементи. (рис.1):

• збудник (генератор);

• пристрій формування НЧ сигналу;

• модулятор;

• проміжні та вихідний (підсилювач радіочастоти) каскади;

• антена з узгоджувальним пристроєм;

• пристрій керування;

• джерело живлення.

На пристрій формування НЧ сигналу подається сигнал перетворювача повідомлення (передавальна частина кінцевої апаратури - мікрофон, телефонний апарат, телеграфний ключ, телеграфний апарат тощо), який перетворює повідомлення в первинний електричний сигнал c(t).

Задаючий генератор (інакше: збуджувач) є джерелом несучих коливань. Генератор збуджувача формує сигнал несучої частоти.

Рис. 2 Узагальнена структурна схема передавача

В модуляторі здійснюється модуляція, тобто зміна певного параметру несучої у відповідності з формою низькочастотного сигналу повідомлення.

З метою часткової компенсації остаточного згасання на трасі радіозв’язку коливання задаючого генератора підсилюються до отримання необхідної потужності, яка потім передається в передавальну антену. Антена перетворює ВЧ електросигнал в електромагнітну хвилю і випромінює у потрібному напрямку.

Функція підсилення реалізується в тракті підсилення. Проміжні, вихідні та узгоджувальний каскади забезпечують підсилення, формування спектру сигналу і передачу сигналу в антену з мінімальними втратами потужності. Каскади, що включені між збудником і вихідним каскадом (проміжні каскади), називаються каскадами попереднього підсилення. Особлива увага звертається на вихідні каскади, які забезпечують задану величину вихідної потужності передавача.

Найкращі умови для передачі вихідної потужності від кінцевого каскаду до антени створюються завдяки ввімкненню в схему так званого узгоджувального пристрою. Необхідність цього пристрою (в деяких передавачах він має назву антенного контура) зумовлюється недостатньою пристосованістю електричних параметрів антени, головним чином – її вхідного опору, до електричної схеми вихідного каскаду.

Пристрій керування забезпечує включення та запирання передавача на час прийому повідомлень.

Антенно–фідерна система (в деяких випадках антена підключається до передавача без фідера) забезпечує передачу сформованих в радіопередавачі сигналів в антену, а остання випромінює ці сигнали в навколишній простір.

Створення антен, розміри яких перевищували б декілька сотень метрів, є складним завданням, недоцільним для мобільних радіостанцій. Тому для мобільних радіостанцій широке застосування отримали антени з розмірами, що не перевищують сотень метрів (частіше десятки та одиниці метрів). Для таких антен частоти збуджуваних коливань перевищують сотні кілогерц.

В сучасних збуджувачах формуються всі види сигналів крім імпульсних (випромінювання класу P3) і амплітудно-модульованих (випромінювання класу А3). Сигнали класів Р3 та А3 формуються в тракті підсилення, найчастіше за все у вихідному каскаді. В сучасних передавачах ОРС ЦЗ сигнали А3 взагалі не формуються; замість них формуються сигнали класу А3Н.

Формування радіосигналів заданої потужності в передавачах здійснюється за рахунок енергії первинних та вторинних джерел електроживлення.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке радіопередавальний пристрій?

2. Які елементи входять до складу радіопередавального пристрою?

3. Яку функцію виконують генератор, пристрій керування, модулятор?