Підприємництво являє собою економічну діяльність, яка сприяє одержанню прибутку. В Україні підприємницька діяльність здійснювалася у відповідності до Закону України "Про підприємництво", прийнятого 7 лютого 1991 р., який діяв до прийняття і набрання чинності "Господарського кодексу" від 16.01.2003 року №436 - IV. В українській мові, на нашу думку, за значенням до слова іноземного походження "бізнес" ("моя справа") є його синонім - термін "підприємництво". Хоча, за тлумаченнями деякими вітчизняних вчених, різниця між ними полягає в тому, що підприємництво є складовою частиною, елементом бізнесу. Відповідно підприємець - це бізнесмен, ділова людина, яка робить вигідну справу - бізнес.
Поняття "підприємець" близьке такому економічному поняттю, як "господар". Адже господар - не лише той, хто не розтратить своє майно, а й той, хто намагається його примножити, заради цього сам займається підприємницькою діяльністю або доручає цю справу іншому. Збіг понять "власник" й "підприємець" характерний передусім для дрібної підприємницької діяльності, тобто для малого бізнесу. У великому виробництві, як правило, відбувається диференціація власників і підприємців.
Керівник підприємства, що виконує підприємницькі функції, може й не бути власником.
Економічні умови - це, в першу чергу, пропозиція товарів та попит на них; види товарів, які можуть придбати покупці; обсяги грошових коштів, які вони можуть витратити на ці покупки; надлишок або нестача робочих місць, робочої сили, що впливає на рівень заробітної плати працівників, тобто на їх можливість придбання товарів.
Створення економічних умов для розвитку підприємництва в Україні вимагає реалізації комплексу заходів, які пов’язані з:
- роздержавленням економіки і приватизацією державної і комунальної (муніципальної) власності;
- реформою фінансової, кредитно-грошової системи і системи ціноутворення;
- демонополізацією економіки;
- створенням ефективної системи соціального захисту населення.
Правові умови:
- наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність, створюють найбільш сприятливі умови для розвитку підприємництва;
- спрощена та швидка процедура відкриття та реєстрації підприємств;
- захист підприємця від державного бюрократизму;
- удосконалення податкового законодавства в напрямку мотивації виробничої підприємницької діяльності, розвитку спільної діяльності підприємців України з іноземними державами;
- створення регіональних центрів підтримки малого підприємництва, удосконалення методів обліку та форм статистичної звітності.
Правовий статус підприємця передбачає не тільки широкі права, але й відповідальність у різних сферах господарської діяльності. Цю відповідальність можна поділити на 4 групи:
- відповідальність перед органами державного управління;
- відповідальність перед партнерами по господарським договорам;
- відповідальність за порушення трудових прав працівників;
- відповідальність перед власниками майна підприємства.
Відповідальність перед органами державного управління включають також обов'язки, що пов'язані з внутрішньогосподарською діяльністю (для державних підприємств).
Обов'язки підприємців перед органами державного управління передбачає:
- виконання необхідних умов при створенні підприємства;
- недопущення монопольного положення окремих підприємств та недобросовісної конкуренції їх на товарних ринках;
- дотримання вимог екологічної безпеки;
- недопущення порушень декларації щодо доходів та сплати податків у порядку та розмірах, що передбачені законодавством України;
- дотримання вимог стандартизації та сертифікації продукції, робіт та послуг, а також у сфері ціноутворення.
Порушення цих обов'язків породжує відповідальність підприємців, яка міститься у появленні для них несприятливих майнових наслідків.
Відповідальність перед партнерами по господарським договорам є методом економічного регулювання господарських відносин. Основні норми з цього питання містяться у Цивільному кодексі України.
Відповідальність підприємців за порушення трудових прав працівників. Основна форма відповідальності за порушення умов трудового договору - відповідальність винних посадових осіб. Вони несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, кримінальну відповідальність у порядку, що встановлюється законодавством.
Розглянемо особливості аграрного підприємства
Аграрне підприємство реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами й тарифами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.
При регулюванні цін державою гарантуються однакові права та обов’язки сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від форми господарювання. На законодавчому рівні задекларовано принцип, згідно з яким закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, оптові ціни на засоби виробництва, матеріальні ресурси й тарифи на послуги для села повинні забезпечувати еквівалентний обмін між сільським господарством і промисловістю. Отже, змістом господарської діяльності аграрних підприємств є свобода здійснення діяльності, яка не заборонена законом. Крім того, всім суб’єктам аграрного господарювання гарантуються однакові права доступу на ринок, до матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних і природних ресурсів.
Особливість аграрної господарської діяльності полягає в тому, що сільськогосподарське виробництво ґрунтується на використанні землі як основного засобу виробництва. Наслідком цього є наявність спеціальних форм організації і ведення виробництва в аграрному секторі економіки (наприклад, фермерських господарств), а також особливого правового регулювання господарської діяльності. У цій сфері з урахуванням: біологічного циклу в сільськогосподарській діяльності; особливостей контролю за власністю на землю та інші природні об’єкти; державного регулювання умов, в яких функціонує аграрний сектор економіки; особливостей економічної конкурентоспроможності сільського господарства; особливостей функціонування ринку товарної сільськогосподарської продукції; вагомого соціально-політичного й культурного значення розвитку селянства.
Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських підприємств має чітко виражений зональний характер і розвинуту галузеву спеціалізацію. Котра в сільському господарстві полягає в диференціації напрямів виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного господарювання залежно від їх територіального розташування та поділу галузі на окремі види виробництва. Тобто, спеціалізоване сільськогосподарське підприємство – це суб’єкт аграрного господарювання, діяльність якого пов’язана з виробництвом однорідної продукції.
Спеціалізація виробничо-господарської діяльності – найважливіший засіб підвищення ефективності сільського господарства. Вона дає змогу інтенсивно впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, раціонально використовувати агрокліматичні умови, матеріально-технічні й трудові ресурси.
Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-12#Text , редакція від 01.01.2019, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.
Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності.
Закон гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій колективного сільськогосподарського підприємства, обмеження його права та інтересів з боку органів державної влади. Закон забезпечує рівні права колективних сільськогосподарських підприємств з державними підприємствами, фермерськими господарствами, іншими суб'єктами господарювання.
Дом.завдання:
Опрацювати матеріал.
Познайомитись з закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».