Embedded Files
Щоб розібратися, чому всі організми на планеті Земля симетричні, доведеться вирушити в подорож на мільярд років тому, коли життя тут лише зародилося. Тоді в морях жили лише найпростіші істоти. Зрозуміло, вони були абсолютно симетричними – практично правильне коло. Це дозволяло їм легко переміщатися у звичному середовищі й забезпечувало добрі шанси на виживання – як травоїдним, так і хижим.
Але еволюція зовсім не стоїть на місці. Поступово з'являлися дедалі складніші організми – спочатку риби, потім амфібії і як вершина творіння – ссавці. Але звична симетрія зберігалася. На це є кілька причин. Насамперед – звичайна рівновага. Якщо у воді це не надто важливо, то на твердій землі, коли на будь-який об'єкт діє досить потужна сила тяжіння, це стає дуже серйозним фактором.
Двостороння симетрія виникла у зв’язку з активним направленим переміщенням по поверхні твердого субстрату чи водного середовища. У таких тварин виникла диференціація на спинну та черевну сторони, так як ці частини тіла потрапляють у різні умови відносно до факторів середовища. Один кінець тіла стає переднім і до нього зміщаються ротовий отвір та органи чуттів, оскільки цей кінець першим зустрічає джерела подразнення. Сюди ж переміщається і центр нервової системи - «мозок». Таким чином формується головний відділ тіла. Головна вісь тіла проходить від переднього полюса, де розміщений ротовий отвір, до заднього, де розміщений анальний отвір. Тому єдину площину симетрії можна провести вздовж головної осі тіла, яка поділяє його на ліву й праву половини. Формування різних видів симетрії тіла пов’язане із певним типом живлення, характером руху тварини та середовищем існування.
До того ж, багато частин тіла дублюються. Взяти бодай очі, вуха, руки, ноги. Навіть деякі внутрішні органи розташовуються симетрично, як нирки. Вони мають однакову цінність для організму. Тому повинні однаково забезпечуватися кров'ю, що несе поживні речовини та кисень. Тому дуже важливо, щоб вони розташовувалися приблизно на однаковій відстані від серця. А вже це – прямий шлях до дзеркальної симетрії.
Якщо розглядати царство живого, то кожному його представнику, від найпростішої водорості до евкаліпта, від крихітного жучка до кита, від хробака до людини, можна приписати одну з груп симетрії. Тобто, в основі будови будь-якої живої форми лежить принцип симетрії.
Сучасні дослідники вважають, що симетричні та інші прості структури виникають так часто, тому що еволюція надає перевагу простим «алгоритмам», тобто простим наборам інструкцій або рецептам для створення тієї чи іншої структури. Еволюція багатоскладна і не завжди веде до симетрії. Часом, на якихось своїх етапах вона розвивається в напрямі асиметризації організмів і потім повертається вже на іншому рівні. Тобто виниклий у результаті асиметричного розвитку орган отримує свою симетричну пару або симетричну зовнішність. Такий перебіг еволюції створює різноманіття видів. У процесі розвитку сам образ симетрії також схильний до змін. До речі, філогенетична еволюція у всьому її різноманітті поки що не вивчена. І пізнання людини у цій галузі – це процес майбутнього. Дослідникам довелося погодитись, що не все в результаті еволюції прагне симетрії. В іншому випадку людина або інші ссавці мали б два серця. А функції півкуль мозку збігалися б повністю. Погодьтеся, що роботу двох сердець у нашому організмі синхронізувати було б дуже складно і, ймовірно, тому природа «відкинула цю ідею» і пішла шляхом спрощення завдання. Можна дійти висновку, що природа прагне ефективності й дотримується симетрії саме там – де вона потрібна, і заперечує симетрію там, де може призвести до хаосу.
Page updated
Google Sites
Report abuse