Коваленко Євген

Коваленко Євген Іванович народився 22 січня 1988 року у місті Шостка, мав сестру та брата. Навчався у загальноосвітній школі № 1, пізніше – у Шосткинському профтехучилищі № 19 (за спеціальністю «Столяр»).

За словами рідних, Євген в юності захоплювався музикою і був душею компанії. Вміння цінувати дружбу збереглося у нього на все життя – він завжди намагався підтримати інших, допомогти їм всім можливим.

Тривалий час чоловік працював у сфері будівництва, мріяв побудувати затишний дім для себе та найріднішої людини – мами Ольги Василівни.

Ще однією яскравою рисою характеру була любов до тварин – Євген ніколи не міг пройти повз безпритульних “чотирилапих”, годував їх, а частенько і забирав додому.

Останні роки наш земляк проживав з мамою в с. Короп Чернігівської області.

Початок повномасштабної російської агресії сприймав дуже емоційно та близько до серця… Особливо турбувався про тих, хто змушений був покинути рідні домівки і рятувати життя в інших куточках України. Внутрішньо переміщених осіб, «переселенців» він підтримував і теплим словом, і останньою копійкою. «Їм ще гірше, ніж нам! А нас Бог не залишить голодними!», – гаряче переконував він знайомих…

На військову службу Євген Іванович був призваний 31 березня 2025 року, після проходження навчання був відправлений на Донецький напрямок. «Не переживай, все буде добре! Я обов’язково повернуся!», заспокоював він матір.

Напередодні своєї смерті Євген будував плани на майбутнє, збирав додому посилку зі своїми теплими речами. «Вони ще мені знадобляться!», – промовив він.

Солдата Євгена Коваленка не стало 1 червня – не витримало серце…