Плахута Олександр

Олександр Миколайовтч Плахута - уродженець Шостки, солдат, розвідник-кулеметник.  Навчався в школі №12, закінчив Шосткинський хіміко-технологічний технікум ім. Івана Кожедуба. Працював на підприємстві електричних мереж у Шостці. 

Олександр - викованець Шосткинського спортивного клубу "Патріот". Неодноразово брав участь у змаганнях з карате та здобував перемоги. Тут загартовувався його характер, тут він знайшов справжніх друзів. 

Саша завжди прагнув до нових знань, до самовдосконалення. Він отримав три вищі освіти: електротехнічну - у Харківському політехнічному інституті, юридичну - в Академії імені Ярослава Мудрого, а після - навчався державному управлінню в Національній академії державного управління при Президенті України у Харкові.

Усі свої широчезні знання він застосовував на практиці, працював задля добробуту нашої країни. Адже його мрія - вільна, процвітаюча Україна з чесними правилами, справедливими судами, без корупції.

Останнє місце роботи Олександра - компанія "Укренерго", де він працював провідним інженером. 

Він не міг залишатися байдужим, коли росія розпочала війну в Україні. Добровольцем пішов воювати ще у 2015 році. Отримував медалі й державні відзнаки.Так само без жодних роздумів він, відклавши всі свої справи, плани й мрії, пішов захищати нашу країну й нас із вами з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року.  

"Ніхто, крім нас" - девіз десантників, одним із яких був Олександр. Він майже рік воював поруч зі своїми побратимами у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Увесь час у найгарячіших точках. Звільняв від російських загарбників міста й села Донецької, Луганської областей. Виганяв окупантів з Харківщини. За звільнення Харківської області отримав почесний нагрудний знак "Сталевий Хрест" від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. 

Чесність, справедливість, неприйняття лицемірства, величезна сила духу, доброта до близьких і ненависть до ворогів України - ось головні риси Олександра. Він не боявся смерті, завжди жартував і, навіть перебуваючи у пеклі, знаходив слова, щоб підтримувати рідних у тилу. 

Олександр постійно казав: "Усі наші жертви будуть недаремні, ми творимо історію України". 

Він любив мандрувати Україною, досліджувати пам'ятки, вивчати історію нашої країни.

В Олександра залишилися батьки, сестра, дружина Оксана, яку він кохав понад усе й мріяв разом з нею про дітей. Але всі особисті мрії відклав на "після перемоги". 

19 січня, захищаючи нашу країну від російських загарбників, під час виконання бойового завдання від осколкового поранення Плахута Олександр Миколайович загинув. 

Відважний Герой назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті.