Загородний Михайло

Михайло Миколайович народився 16 січня 1977 року у місті Шостка. У багатодітній родині він був старшим братом, з дитинства вчився бути відповідальним. Навчався у загальноосвітній школі № 5, захоплювався грою на баяні.

Професійну освіту Михайло здобув на базі СПТУ-19 (зараз – ВПУ-19) за напрямком «Столяр-тесляр, верстатник». Деякий час юнак працював на одному з місцевих підприємств, потім був призваний на строкову службу. Після повернення додому працював столяром, пізніше – у Державній службі охорони УМВС.

Бажання до самовдосконалення спонукало Михайла до отримання нових знань і професійних навиків. У 2002 році він закінчив Глухівський агротехнічний фаховий коледж Сумського національного аграрного університету за освітньою програмою «Будівництво та цивільна інженерія». У 2005 році отримав диплом того ж закладу за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Молодий чоловік довгий час шукав себе та покликання, поки зрозумів: його місце – серед військових.

У 2007 році Михайло Загородній підписав контракт з Нацгвардією України і приступив до служби в одній з військових частин. З того часу переважна частина його життя пройшла в екстремальних, фронтових умовах. Боронив Україну в зоні АТО-ООС на посаді стрільця-оператора (пізніше – старшого стрільця). Мав статус учасника бойових дій. Отримав поранення, після реабілітації повернувся до фронтових побратимів.

З 2020 року наш земляк служив на посаді старшого водія-оператора взводу протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону. За сумлінну роботу та високий професіоналізм отримав почесну нагороду – медаль «10 років сумлінної служби. Національна гвардія України». За словами рідних, Михайло Миколайович був «людиною-вогнем» – активний, швидкий, запальний, щирий, товариський. Допомагав іншим у складну хвилину і словом, і ділом. Особливих захоплень у чоловіка не було – на фронті не до хобі…

Він не поліг в бою від ворожої кулі, але до останнього подиху залишався вірним сином України. 25 липня водій медичного пункту артилерійського дивізіону помер на робочому місці – підвело здоров’я… Без батька залишилося троє дітей, двоє з яких – неповнолітні…