Московка Андрій

Андрій Олегович Московка народився 6 травня 1972 року у місті Шостці, навчався у школі № 2. За словами знайомих, він був прекрасним радіоаматором, мав власну радіостанцію, охоче брав участь у багатьох радіотурнірах. Був уважним і турботливим братом і сином, чуйним другом і доброю людиною. У 2019 році чоловік одружився і став для дружини та доньки найкращим у світі чоловіком і татом. «Поряд з Андрієм всі проблеми вирішувалися дуже швидко, а для своєї родини він був цілим Всесвітом», – згадують рідні. Тривалий час чоловік працював на одному з провідних місцевих підприємств, спеціалістом з монтажу та експлуатації систем сигналізації.
З перших днів Майдану у 2013 році він був у самому вирі подій, виборюючи гідне майбутнє для своєї країни, виносив на руках поранених героїв Небесної сотні. У 2015 році став до лав ЗСУ, перебуваючи у найгарячіших місцях Донецької та Луганської областей. Завжди з шаною та вдячністю згадував свого командира – Віталія Гуляєва, під головуванням якого отримав військові навички.
Повномасшатбне вторгнення рашистів Андрій Олегович зустрів на відомій трасі Кіпті-Бачівськ, де одним з перших зійшовся з ворогом у боротьбі. Фронтові побратими згадують Андрія Московку як відповідального військовослужбовця, надійного друга, який завжди був готовий підставити плече, протягнути руку допомоги, підтримати добрим словом.
Нагороджений численними грамотами, подяками та військовими відзнаками:
– відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
– почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі».
– відзнакою Начальника Генерального штабу Збройних сил України «Учасник АТО».
– медаллю «За оборону рідної держави».
– пам’ятною медаллю «За відданість Україні. Герой України Кульчицький».

У короткі часи відпочинку чоловік мріяв про перемогу та власний заміський будинок… Але війна зруйнувала долю ще однієї сім’ї.
Справжній патріот і воїн народився напередодні 6 травня, коли українці відзначають День мотопіхотних військ України, а помер наш земляк у День вишиванки… 

Дізнавшись чорну новину, дружина Олена присвятила коханому чоловіку рядки:

Вже від крові стогне земля,
За тобою і небо ридає.
Доня все ще чекає дзвінка,
А тебе вже між нами немає.

Рідна хата і рідний поріг…
Заночуєш ти тут вже востаннє,
За майбутнє ти наше поліг,
Ми вклонились тобі на прощання.

Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.

Ти далеко. Вже десь в висоті.
Добрим воїном будеш у Бога.
Вічна слава, коханий, тобі!
Жаль, коротка життєва дорога…

Доземний уклін Андрію Олеговичу! Вічна шана. Вічна подяка. Вічна пам’ять.