Головач Олексій

Народився у 1977 році, і виріс в м. Шостка, вчився у школі №4, мікрорайон Капсюль.

Здобув вищу освіту в м. Глухів, в Академії Бізнесу.

З 2000 року жив спочатку в Києві, а потім у Київській області.

Всі друзі і близькі Олексія знають його як життєрадісного і сміливого чоловіка. Людину з великим добрим серцем, веселою вдачею, сильним характером. 

Завжди оптиміст, вірив в Бога і в людей, любив природу, захоплювався риболовлею та полюванням, поважав поезію Ліни Костенко, дуже любив Життя, радів Життю, і не вагаючись, віддав його захищаючи рідну землю.

Батько трьох діточок, успішний підприємець, Олексій з перших днів повномасштабного вторгнення, не роздумуючи ані хвилини, вступив до лав місцевої Тро.

А потім, з липня 2022 року, пройшов підготовку у ДШВ в м. Житомир і відбув на службу до 81-ї ОаемБр, м. Краматорьк. Мав позивний «Охотнік». 

Він є Доброволець.  Як же багато в цьому слові міці, сили духу, віри в Перемогу, справжньої козацької люті! Пішов на фронт не по мобілізації, не через гроші, не за владу, а за покликанням свого великого серця, адже боронити свою рідну Батьківщину – справа справжніх чоловіків, так вважав Олексій.

«Хто, як не ми?» «Коли, якщо не зараз?» «Якщо не зупинити зло, то воно зупинить нас!» - так він говорив і писав у месседжах всім, хто намагався його переконати не йти туди, де було гаряче.

Слухаючи відмовляння близьких від рішення бути «на передку», він все одно прагнув саме туди, бо був впенений, що тільки так можна перемогти ворога – своїми руками, своїми діями, своєю силою. Всі разом і кожен від себе. Чи було йому страшно? Можливо. Але він не з тих, хто ховається або чекає.  

Кипіла, певно, козача кров від болю за рідний край, та так сильно, що не зміг залишатися в тилу, прагнув особисто давати відсіч клятим оркам.

Олексій загинув, виконуючи бойове завдання, 17 листопада 2022 року під н.п. Білогорівка, Луганської області. Серце Героя зупинилося від ворожої кулі, а для його близьких зупинився час з того дня. Родина ніколи не дочекається додому сина, чоловіка і батька...

Світла пам’ять тобі, наш Янголе! Легких хмаринок! Ти назавжди в наших серцях!

Героями не народжуються – це свідомий вибір кожного.

Дай тепер, Боже, щоб наші Захисники віддали життя не дарма! 

Скорішої Перемоги рідній Україні!

Героям Слава!!!

Відважний Герой назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті.