Жура Роман 

Дитинство Романа пройшло в місті Шостка. Тут він навчався в школі № 5, тут залишилися найкращі спогади... Як маленьким першокласником саджає з татом фруктовий сад, як в молодості з друзями сплавляється на човні по Десні та милується красою рідного краю, як  проводить багато часу з тваринами (особливим захопленням були собаки породи «алабай»).

Після закінчення школи Роман Борисович здобув юридичну освіту. Працював в АТ «Сумигаз». За словами рідних, він мав золоті руки та золоте серце. 

  Роман був втіленням надійності, витривалості, доброти. Він був для всіх плечем, на яке можна було завжди покластися. Завжди допомагав тим, хто потребував підтримки. 

   У Романа було багато друзів, товаришів і знайомих, адже людська щирість і відповідальність завжди високо цінується. 

   Роман обожнював своїх дітей – сина та донечку, поважав і цінував батьків і всіх рідних. 

   Саме заради них чоловік без вагань прийняв рішення стати на захист Батьківщини, вступивши добровільно до лав української армії. «У мене дві руки, дві ноги, я піду. Не можу відсиджуватися за чужими спинами», - у цих словах була сила і відважність батька і лють українського воїна, готового до останнього подиху захищати найдорожче. 

Роман Борисович був командиром стрілецького відділення в батальйоні, який зараз героїчно обороняє м. Бахмут Донецької області – на сьогодні це найгарячіша і найбільш небезпечна зона фронту. 

   13 листопада 2022 року при захисті суверенітету України, в результаті поранень, несумісних з життям Роман Борисович Жура загинув.  Загинув у бою за кожного з нас, пам’ятаємо це!

Відважний Герой назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті.