Заіко Микола

Микола Заіко народився 18 жовтня 1968 року в багатодітній родині у с. Каліївка Шосткинського району. Батько був трактористом, мама – дояркою. Хлопчик змалечку був приучений до праці, весь свій вільний час проводив з мамою біля корів і телят – доглядав, годував (і йому це дуже подобалось).

У 1984 році закінчив Каліїівську восьмирічну школу. Після цього вступив до Маловисторопського технікуму (Лебединський район Сумської обл.), який успішно закінчив у 1988 році, здобувши кваліфікацію зоотехніка. З 1988 по 1990 рік проходив строкову службу. Повернувшись додому, Микола 9 років працював у місцевому колгоспі на посаді завідувача молочно-товарної ферми та на посаді техніка. Протягом 2003-2014 років наш земляк працював на відомих підприємствах Шостки – у сфері виробництва та будівництва.

26 серпня 2014 року став на захист України. Проходив військову службу у складі 30-ї окремої Гвардійської механізованої бригади, з березня 2017 року – на контрактній основі у 13-му окремому мотопіхотному батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Івана Виговського. Протягом всієї військової служби безпосередньо брав участь у проведенні антитерористичної операції, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у Донецькій та Луганській областях, пройшов пекло Дебальцеве. Незважаючи на контузію, вивозив поранених захисників з-під масованого обстрілу ворога.

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну захищав Чернігівщину. Мав неодноразові поранення. Незважаючи на це, Микола Іванович повертався на фронт, до бойових побратимів. Останнім часом виконував обов’язки водія-електрика ремонтної майстерні. Ніколи не відмовлявся від важких завдань в найгарячіших точках фронту. На початку служби мав позивний «Ветеринар», а згодом як досвідчений воїн – «Батя».

За період служби нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», Подякою (за сумлінне та самовіддане служіння українському народу, вагомий внесок у справу підвищення боєздатності військової частини, зразкове виконання службових обов’язків), Грамотою (за сумлінне виконання службових обов’язків, щиру відданість праці, ініціативність, високу професійну майстерність, зразкову військову дисципліну, мужність і відвагу).

Микола Іванович мав спокійний характер, добру та щедру душу, був відповідальним і працелюбним, чесним і розсудливим. Тихий, ввічливий, дуже любив тварин. Мріяв після Перемоги жити у своєму будинку в мальовничій місцевості з великим господарством. Захоплювався історією, військовою справою, науково-пізнавальними фільмами та літературою, полюбляв розв’язувати кросворди. За словами родичів і друзів, яскравими рисами характеру чоловіка були витримка, терплячість, сила духу та сміливість.

В телефонних розмовах він ніколи не скаржився на суворі умови або якісь негаразди, намагався підтримати близьких і говорив: «Все буде добре!». Іноді навіть замовчував про поранення, про які родина дізнавалася лише згодом. Був одружений, виховав двох синів. Для своїх рідних він назавжди залишиться люблячим і турботливим чоловіком, батьком і дідусем.

Старший солдат Микола Заіко загинув 4 листопада, під час виконання бойового завдання на території Донецької області…