Сидько Ігор

Все життя Ігоря Івановича було пов’язане з нашим краєм. Він народився в багатодітній родині, здобув освіту в школі № 8, вивчився на тракториста. 

          Працював на заводі «Імпульс» та на пилорамі, а пізніше – кухарем. 

         Близькі згадують Ігоря Сидька, як душу компанії та людиною, яка завжди підтримає. 

           З ним завжди було надзвичайно легко, цікаво і спокійно, та ніколи не нудно. Він завжди готовий поділитись усім що має, його навіть не треба просити: від їжі, одягу та житла до зв'язків, грошей, ідей та мрій.

         Ігор Іванович змушував всіх навкруги посміхатися. То було його життєве кредо.

         Для багатьох оточуючих він став не тільки добрим товаришем і вірним другом, але й хрещеним батьком їх дітей. 

        З любов’ю та терпінням відбудовував будинок у смт Вороніж. Мріяв, що він стане родинним оберегом для нього та доньки. Але не судилося…

       В 2014 році наш земляк їде добровольцем на фронт, а пізніше – вступає до батальйону «Донбас». 

      Які б не були складні часи, Ігор ніколи не схиляв голову та вірив у краще. 

       За сміливість та військові успіхи був відмічений нагородами Президента України. 

         Кожного дня Ігор Сидько наближав мир для кожного з нас і заплатив за це найвищу ціну…

          Пам’ять про захисника України вже назавжди викарбувана на скрижалях боротьби українського народу. 

Відважний Герой назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті.