Будик Дмитро

Дмитро Будик народився 26 лютого 1989 року у селі Собичеве. Його дитячі роки промайнули серед мальовничої природи рідного села. Встигав все – і зіграти у футбол, і допомогти батькам по господарству.

Шкільні роки привчили Дмитра до самодисципліни та серйозного ставлення до життя. Йому було притаманне гостре відчуття справедливості.

Після школи приїхав до Шостки та вступив до професійного училища № 10. Вирішив стати гарним автослюсарем, тому весь свій час приділяв теоретичному і практичному навчанню. Отримав диплом за спеціальністю «Автослюсар»,  почав працювати – спочатку в рідному Собичеві, потім у Шостці та Києві. Працював, планував, мріяв про велику, дружню родину та власний будинок. Але доля внесла свої болючі корективи.

Війна… Дмитро з перших днів став на захист рідної землі. Майже 1000 днів Герой боровся за мир в Україні.  Дмитро зарекомендував себе відповідальним, професійним і сміливим військовим.  Після поранення намагався швидко відновитися та 16 жовтня повернувся до розташування своєї частини.  6 листопада воїн зателефонував рідним. Розмовляли про різне: як почувається та коли вже настане та хвилина, коли зможе обійняти рідних та друзів. Дмитро попередив, що наступний  раз  зателефонує за 10 днів.

Не подзвонив…  8 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання життя Дмитра Олександровича Будика, солдата, водія кулеметного відділення першого кулеметного взводу другої штурмової спеціалізованої роти ШКВАЛ, обірвалося.