Руденко Дмитро

Дмитро Руденко народився 11 вересня 2002 року в селі Бучки Новогород-Сіверського району. Саме тут він провів свої дитячі роки.

Середню освіту Дмитро отримав у Бучківській загальноосвітній школі.

У подальшому життя Дмитра було пов’язане із Шосткою.

Після закінчення середньої школи він вступив до Шосткинського вищого професійно -технічного училище за спеціальністю «автослюсар – електрогазозварювальник».

Під час навчання в училищі Дмитро зарекомендував себе як дуже старанний та відповідальний учень. Його неодноразово нагороджували почесними грамотами.

З дитинства хлопець захоплювався технікою, футболом, охоче допомагав по господарству.

21 жовтня 2021 року, підписавши контракт на військову службу, Дмитро пов’язав своє майбутнє з армією.

За час проходження військової служби Дмитро виявив себе лише з позитивного боку, користувався заслуженим авторитетом серед колег і підлеглих. Він був порядним, справжнім та вірним товаришем і побратимом, завжди підтримував високий моральний у підрозділі.

24 лютого 2022 року Дмитро зустрів на кордоні з Білоруссю. Захисник обороняв Київ, Бучу, Гостомель. Брав участь в евакуації мирних жителів Ірпеня. Особисто підбив ворожий танк.

У березні 2022 року Дмитро отримав контузію. Після лікування одразу повернувся до своїх бойових побратимів і далі захищав Україну від ворогів.

Він завжди був переконаний у перемозі Батьківщини, мріяв повернутися додому та створити свою сім’ю.

«Наш герой» – це слова рідних про Дмитра Руденка. У загиблого героя залишилися батько Віталій, мати Ксенія, молодші сестри Даша, Марина, Орина, тітка Євгенія.

Рідні та близькі запам’ятають Дмитра люблячим та добрим, чуйним та турботливим сином, братом, племінником. Він дуже любив свою родину.

Зовсім молодий і життєлюбний, він міг би щасливо і довго жити в мирній Україні. Але не судилося…

20 квітня 2022 року старший солдат Руденко Дмитро Віталійович героїчно загинув у бою за Україну поблизу населеного пункту Сулигівка Ізюмського району Харківської області.

Дмитро Руденко до кінця залишився вірним військовій присязі, виявив стійкість та мужність під час виконання своїх службових обов’язків.

Доземний уклін загиблому герою Руденку Дмитру Віталійовичу! Вічна шана. Вічна подяка. Вічна пам’ять.