Рондик Олексій
Він мріяв мaти велику родину, діток тa… жити! Але, стрaшнa війнa вирішилa інaкше…. До 35 річчя Олексій не дожив без малого два місяці. Молодий військовий, мужній чоловік, добрий брат, вірний син, люблячий і коханий пішов у засвіти.
Народився і навчався Олексій Рондік у селі Глазове. Вступив до Сумського педагогічного університету. У закладі навчався з – захопленням, цікавістю і був дуже наполегливим студентом.
В 2005 році Олексій був призваний на строкову військову службу. Її проходив в Золочеві та Донецьку.
Звільнившись, вирішив працювати в патрульній службі Шосткинського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області.
В 2014 році Олексій отримав повістку і без зволікань став на захист своєї держави. Без остраху і жалю пройшов декілька ротацій. Нагороджений Відзнакою Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Олексій мріяв про власну родину, будинок… Він був знатним мисливцем. Його вірні друзі і товариші були завжди раді можливості провести разом з ним вільний час.
Найбільшою любов’ю його життя була родина. Для неї він ладен був зробити все і, навіть, більше. Племінникам у серці Олексія було відведено особливе місце – для них він був на зв’язку 24 на 7.
Але, Олексій добре розумів, що за щасливі ранки, яскраві дні і мрійливі світанки потрібно боротися.
Ціною власного життя, яке зупинилося 27 травня, воїн Світла 16 батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Олексій Рондік врятував наше. І за це йому вічна пам'ять і слава!
Відважний Герой назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті.