Глембоцький Андрій
Андрій Глембоцький народився у Шостці, а ось виш — архітектурний університет — закінчив уже в Дніпрі. Завжди цікавився історією — особливо ОУНУПА. Мав татуювання з тризубом і словами “Україна понад усе”, а також з портретом Тараса Шевченка.
Восени 2013 року був активним майданівцем і, захищаючи студентів, одним із перших потрапив під кийки “беркутівців”. “На його голові залишився великий шрам, — каже Андрій Биховський, двоюрідний брат. — Потім Андрій ходив на всі судові засідання у справі побиття студентів...”
Згодом захопився мандрівками Карпатами (одного разу пішов в одиночний похід майже на місяць), а також етнофестивалями. Саме на одному з них познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Аліна була з Харкова, розмовляла російською, але, як свого часу Андрій, перейшла на українську. До слова, у своїй оселі він для друзів повісив табличку: “У цій квартирі говорять лише українською”.
“Своє одруження пара відсвяткувала у Ворохті, що на Прикарпатті, — розповідає Юрій Ярошко, друг дитинства. — То було справжнє гуцульське весілля з троїстими музиками. Запальне та веселе...”
У радянській армії Андрій Глембоцький не служив. Проте в інституті закінчив військову кафедру, дістав звання лейтенанта запасу. Певний час жив в Ізраїлі — там три місяці провів у війську. Власне, набутий досвід знадобився потім, у 2015 році, коли став інструктором для бійців Українського легіону. Тоді він і обрав позивний “Капа”.
“Років п’ять тому Андрій разом із дружиною знову переїхав до Ізраїлю”, — каже Юрій Ярошко. Коли ж почалася повномасштабна війна, залишив там вагітну жінку й двох синів, п’ятилітнього Богдана і дворічного Івана. На початку березня приїхав боронити рідну землю. Воював у складі Інтернаціонального легіону. Був командиром окремого підрозділу спецпризначення.
А 29 липня в сім’ї Андрія Глембоцького сталося поповнення. На щастя, вдалося вирватись з передової (командування дало згоду) і зустріти дружину з пологового...
“Брат дуже радів народженню дочки, — розповідає Андрій Биховський. — В Ізраїлі встиг зробити фотосесію із сім’єю. На світлинах в Андрія втомлені очі... Попри це, 14 серпня він повернувся на фронт. Адже в Україні у нього були інші діти — бойові побратими, яких не міг кинути. Вони його називали своїм татом”.
Загинув Андрій Глембоцький 23 серпня на Харківщині. Йому було 49 років. Машина, в якій їхав лейтенант, підірвалась на міні. Попрощатися з командиром прийшло пів роти бійців, в яких сім років тому він був інструктором...
Відважний Герой назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті.