Тема: Рей Дуглас Бредбері «Усмішка». Трагічний оп­тимізм письменника.

Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору Бредбері, ознайомити з поняттям нове­ла; розвивати навички виразного читання, переказу та аналізу прозового твору; вміння характеризувати проблеми та героїв, з ними пов'язаних; висловлювати власні думки з приводу прочитаного; вихову­вати почуття любові до прекрасного, до мистецтва; відповідальність за долю людства.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: репродукція з картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза», портрет Бредбері, збірки його творів, ілюстрації до них; словник літературознав­чих термінів.

Теорія літератури: новела.

Хід уроку

І. Повідомлення теми й мети уроку

ІІ.Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя.

Немає, мабуть, людини, яка б не думала про своє майбутнє, про майбутнє людства, не прагнула хоч краєчком ока зазирнути в нього.

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон» (кілька учнів за бажанням дають відповідь на питання уявного інтерв'ю).

— Яким ви бачите наше суспільство, цивілізацію через 60, 100 років?

3. Слово вчителя. Намагався уявити майбут­нє людської цивілізації й американський письмен­ник Рей Дуглас Бредбері. Його твори належать до наукової фантастики, яка принципово вирізняється із загальнофантастичної традиції тим, що змальо­вує реальний світ, який перетворюється не за по­махом чарівної палички, а за законами науки.

4. Бесіда:

— А яких письменників-фантастів ви знаєте? (Згадати Ж.Верна, більше двохсот фантастич­них передбачень якого збулися; Г. Уеллса та ін.) Учитель. Отже, сьогодні ми вирушаємо в манд­рівку на «машині часу».

Наша зупинка — 2061 рік.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель. Перегляньмо наш маршрут. Зверніть увагу на ці роки: 1945 — 2006 — 2061

— Як їх розшифрувати? (минуле, теперішнє, майбутнє)

— Схарактеризуймо більш конкретно.

(1945 — закінчення Другої світової війни; 2006 — цивілізоване суспільство з прагненням до миру, демократії, процвітання націй, однак із локальними конфліктами і навіть війнами, тероризмом; 2061 -?)

— Висловіть своє передбачення того, як описав Бредбері 2061 рік у новелі «Усмішка».

IV. Основний зміст роботи

1. Коментоване читання новели Р. Бред­бері «Усмішка».

2. Евристична бесіда.

— Чи збулося ваше передбачення щодо змісту твору? , ,

— Які події у світі змусили автора змалювати саме таку картину майбутнього?

(Знищення атомними бомбами японських міст Хіросими та Нагасакі, техногенні катас­трофи, локальні війни, ворожість одних народів стосовно інших тощо)

— Який настрій викликає твір? Чи підходить до нього визначення «трагічний оптимізм»? Свої міркування обґрунтуйте.

Учитель. Одного з учнів ми заздалегідь посла­ли на «машині часу» у відрядження, в епоху Відродження (XV століття), до знаменитого ху­дожника, вченого Леонардо да Вінчі, адже саме про його картину йдеться у творі «Усмішка».

3. Повідомлення учня про Леонардо да Вінчі

та його картину «Мона Ліза» (див. додаток).

Учитель. Продовжуємо нашу подорожі Щоб більше встигнути побачити й зрозуміти, роз­поділимося на групи, кожна з яких відвідає певну станцію, а потім поділиться своїми вра­женнями та знаннями.

1-ша група прямує до станції «Історична» і з'ясовує причини деградації людської цивіліза­ції, зображеної в новелі.

2-а група відвідає станцію «Хлопчик Том», схарактеризує героя і висловить свої міркування з приводу того, чому той, на відміну від натовпу, не хотів нищити витвір мистецтва.

3-я група поїде до станції «Новела» і за допомо­гою путівника у морі літературознавчих термінів — словника з'ясує значення назви своєї станції та спробує довести, що твір Бредбері і є новелою.

4-а група. її шлях — до станції «Усмішка», де слід з'ясовувати, чому письменник-фантаст так назвав свій твір, і яка його головна думка.

Очікувані відповіді

1-а група. Із твору Рея Бредбері ми дізнаємося, що йде 2061 рік, а можливо, й ні, бо люди втрати­ли лік рокам. Мешканці міста в грубому брудному одязі. Навкруги — розбиті будівлі. «Міста — купи руїн, вгору — вниз, поля ночами світяться, радіо­активні...» Чому ж так трапилося?

Грігсбі, один із героїв твору, так це пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Неро­зумно, можливо, але така людська природа.

«А усе ця зграя ідіотів, яка орудувала світом у минулому».

Отже, людство стало заручником надмірного розвитку науки й техніки, а також жертвою неро­зумної політики можновладців.

2-а група. Том — сільський хлопчик, який, оче­видно, із цікавості прийшов на одне із «свят» — знищення твору мистецтва, який нагадував лю­дям минуле.

Він ввічливий, допитливий, з почуттям власної гідності.

Хлопчик завмер, побачивши картину. У нього пересохло в роті. Томові здалося, що жінка усмі­хається саме йому. Він, «відповідаючи на її пог­ляд, відчував, як калатається його серце, а у вухах неначе лунала музика». І він сказав: «Вона гар­на». Потім спитав, як її звати, і Грігсбі відповів: «Мона Ліза».

Натовп поніс хлопчика до картини, і йому вдалося схопити шматок полотна з цього дивно­го, чарівного мистецького витвору. Коли вибрав­ся із цієї «свистопляски», то притиснув до серця клаптик картини, боячись, щоб не відібрали й не спаплюжили. Швидко побіг додому, і потім, на самоті, щасливо глянув на те, що йому дістало­ся — усмішку.

Можливо, що саме Том стане тим, про кого го­ворив один із черги: «Ось побачите: ще з'явиться тямовита людина, яка її (цивілізацію) підлатає. Запам'ятайте мої слова. Людина з душею».

3-я група. Новела (від італійського — новина) — близька до оповідання жанрова форма, яка відзна­чається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв'язки. Тип малої форми оповіді, який виник в епоху Відродження; характеризується динамічною інтригою та увагою до особистості героя, його індивідуальної свідомості та вчинків.

Твір Рея Бредбері «Усмішка» — новела, бо він написаний у прозовій формі, невеликий за обся­гом. Головний герой один — Том, є кілька друго­рядних — Грігсбі, люди з черги, батьки хлопчика. Зображена одна подія — «свято» знищення кар­тини як помста минулому. Дія нетривала — один день з ранку до ночі. Описи й розповідь про події та персонажів стислі.

Подія несподівана, як і несподівані її розвиток та розв'язка, дуже динамічні. Особлива увага приділе­на показу роздумів головного героя, його протисто­янню натовпу, його особливості та несхожості.

4-а група. Назва твору співзвучна з його голо­вною думкою: «Краса врятує світ».

Хоч письменник і показує страшні картини за­непаду людської цивілізації, як і духовного спус­тошення самої людини, але все ж сподівається на світлий розум і душу людини. Через те Томові дістається шматок полотна з картини «Джоконда» саме з усмішкою.

Фінал твору символічний, адже дитина, ра­нок — це символи майбутнього.

6. Обмін враженнями від подорожей груп на станції.

Учитель. Отже, ми щасливо повернулися в наш час. Що ж треба робити, щоб передбачення Бредбері не збулося?

«Мозкова атака». Складання пам'ятки для людства.

Орієнтовний зразок.

— Жити в мирі та дружбі, не воювати, задоволь­нятися своєю землею і не претендувати на інші.

— Бути обережними з науково-технічними ви­находами, щоб вони не зашкодили людству.

— Любити красу, мистецтво, дбати про духов­не здоров'я людей.

V. Домашнє завдання

Навчитися виразно читати, переказувати но­велу «Усмішка», висловлювати свої міркування з приводу прочитаного; зробити ілюстрації; для оцінки високого рівня — написати науково-фан­тастичне оповідання або новелу «2061 рік».

VI. Оцінювання

VII. Підсумок

Додаток

«Джоконда» — це диво.

В італійському живописі кінця. XV століття набув широкого розповсюдження профільний жіночий портрет, що обов'язково мав чітку межу, яка ніби підкреслювала вичерпність поняття про людину. Але це не влаштовувало Леонардо. Вік прагне в своїх картинах розкрити складність образу. У кількох ранніх картинах він намагається вирішити цю проблему. Та лише обличчя Джоконди вирізняється стриманістю і спокоєм. Ледь помітна жіноча усмішка на картині принесла цьому твору світову славу і пізніше стала обов'язковою ознакою творів школи Леонардо да Вінчі. У м'якій димовій завісі, що тане, але що оповивав обличчя і фігуру, художнику вдалося передати відчуття безперервної мінливості людської міміки при спокійних очах Джоконди, що уважно дивляться на глядача. В очних западинах затаєнність, завдяки якій видається, ніби очі нахмурені. Як відтворена в деталях усмішка? Довкола куточків стиснутих губ намічаються ледь вловимі тіні, які змушують повірити, що кожну мить вони можуть розімкнутися, усміхнутися і повести ніжну розмову.

«Джоконда» — це диво живописної майстерності. Контраст між уважним поглядом та напівусмішкою на вустах дає змогу зрозуміти протиріччя її переживань. За переказом, Леонардо вимучував свою модель довгими сеансами і, як бачимо, не даремно. Відчуття тремтливого життя породжується тінню, відтінками і напівтонами, Декому із шанувальників та критиків навіть здавалося, що у Джоконди видно, як пульсує кров у жилці на шиї.

Портрет уміщено в суворий пропорційний прямокутник, її напівфігура утворює цілісний об'єкт. Завершеності образу надають складені руки. Звисаючі хвилясті пасма волосся гармонують із прозорою, вуаллю, що ніби стікає з пліч і співзвучно зливається з ледь помітною звивиною дороги. Це — вияв майстерності Леонардо творити за законами ритму і гармонії в мистецтві.

Джоконда завжди приваблюватиме тим, що художник розкрив у ній невідому до нього мож­ливість осягнути душевний світ людини. Леонардо надає вирішального значення світлу і тіні, тому обмежено користується в «Джоконді» кольорами. Він багато років трудився над цією картиною, до­магаючись того, щоб на ній не залишилось жодного різкого штриха, жодного чіткого контуру. Зберіга­ючи краї предметів відчутними, він розмивав їх тонкими переходами від півтіні до півсвітла.

На передньому плані «Джоконди» переважають золотисто-коричневі тони, а перспектива долини зображена смарагдово-зеленими барвами. Подіб­ні до скла фарби утворюють прозорий сплав, ніби створений не рукою художника, а породжений природною зміною матеріального світу. Все разом у «Джоконді» Леонардо да Вінчі дуже приваблює до себе глядача, який відвідає Квадратний зал у Луврі. Зі стіни йому дарує чарівну усмішку зов­ні стримана і внутрішньо спокійна істота — Мона Ліза, наділена надприродною здатністю впливу на людські душі й серця.