Тема. Антуан де Сент-Екзюпері та його твір «Маленький принц» (2 уроки)
Мета уроку: знайомство зі сторінками біографії французького письменника; аналіз казки «Маленький принц»; опрацювання моральних уроків казки та її алегорій.
Обладнання: текст повісті, ілюстрації.
Тип уроку: комбінований.
Форма роботи: групова.
І. Інформація учнів про епізоди і біографії Екзюпері {див. додаток) Групова форма роботи
І. Аналіз алегоричної казки «Маленький принц»
Питання до розділів 1, 2
• Що малює оповідач у дитинстві? (Слона в удаві)
• Чому ніхто не розуміє малюнків автора? (Бо дорослі -— прагматики)
• Чому Маленький принц зрозумів малюнки? (Він — фантазер, дитина)
• Для чого Маленькому принцові баранець? (Він відчуває себе самотнім)
Питання до розділу З
• Чому принц не погоджується на першого баранця, намальованого льотчиком? (Він не згодний на перше-ліпше)
• Чому Маленький принц проти прив'язування баранця?
Питання до розділу 5
• Що дізнався оповідач про баобаби на планеті Маленького принца?
• Який урок цього розділу? («Прибрався сам уранці—ретельно прибери свою планету»)
• Що означають слова: «Діти, стережіться баобабів?» (Не будьте ліниві, будьте передбачливі: баобаби — символ недбайливості (тобто це алегорія))
Питання до розділу 6
• Чому життя Маленького принца сумне? (Він самотній)
• Чому він дуже любить захід сонця? (Розраджує сум)
Питання до розділу 7
• Яка незвичайна квітка росла на планеті Маленького принца?
• Як вона поводиться? (Чепуриться, комизиться, вередує, хоче, щоб про неї дбали, гордовита, недовірлива)
• Чому Маленький принц почувається нещасним із трояндою? (Він усе бере
надто близько до серця)
• Який урок сьомого розділу? (« Треба судити про все за вчинками, а не словами»)
Питання до розділу 9
• Скільки вулканів на планеті? (Три)
• Як Маленький принц їх використовує? (Розігріває їжу)
• Як він ставиться до вулканів? (Чистить їх, дбає про них)
• Чому Маленький принц залишив свою планету? (Через квітку)
• Чи змінилася вона, прощаючись? (Вибачилася)
• Який урок беремо з цього розділу?
(«Не тягни, ти надумав іти. 'Вирушай»; цінуй тих, хто кохає тебе, інакше вони покинуть тебе)
Питання до розділу 10
• Куди вирушив Маленький принц? (На астероїди)
• Хто жив на першому?
• Якими словами зустрів Маленького принца король? («Ось і підданий»)
• Чому саме так? (Усі люди для нього піддані)
• Як король ставиться до Маленького принца? (Весь час наказує)
• Чи розумні його накази?
• Який урок цього розділу? («Від кожного можна вимагати тільки те, що він може зробити»)
• Як і кого король пропонує судити Маленькому принцу? (Пацюка)
• Чому Маленький принц залишив цю планету?
Питання до розділу 11
• Хто стає наступним у подорожі принца?
• Який урок цього розділу? («Честолюбні люди не чують нічого, крім похвали»)
Питання до розділу 12
• Хто жив на наступній планеті?
• Для чого п'є?
Питання до розділу 13
• Чим займається ділова людина? (Рахує зірки)
• Який урок цього розділу? («Зіркам від тебе ніякої користі»)
Питання до розділу 14
• Хто жив на п'ятій планеті?
• Чому він увесь час запалює та гасить ліхтар?
• Чим сподобався ліхтарник Маленькому принцу? (Що виконує свій обов'язок)
• Який урок цього розділу? («Тільки він не здається мені смішним, мабуть, тому, що не думає про себе»)
• Чому Маленький принц залишає кожну з планет? (Маленький принц не знаходить на цих планетах те, що шукає)
Питання до розділу 16
• Прочитайте характеристику, яку дає автор планеті Земля.
• Чому саме так характеризує її автор? (Це планета дорослих)
Питання до розділу 20
• Що вразило Маленького принца в саду з трояндами?
• Чому він відчув себе дуже нещасним? (Його кохана — не єдина у світі)
• Про кого він думає біля саду? {«їй було б дуже прикро»Який урок цього розділу? («Я думав, що маю таке багатство — єдину у світі квітку»)
Питання до розділу 21
• 3 ким познайомився Маленький принц у цьому розділі?
• Як Лис пояснює, що означає «приручити»?
• Маленький принц іде. Що виграв Лис від цієї дружби?
• Який секрет Лиса, а для читача — моральний урок? («Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш»)
• У цьому розділі є ще два уроки. Знайдіть їх. («Узнати можна тільки те, що приручив», «Ти завжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив»)
Питання до розділів 22—24
• Кого зустрів Маленький принц у розділі 22?
• Який урок цього розділу? («Люди завжди невдоволені тим, де вони живуть»)
• Кого Маленький принц зустрів у розділі 23?
• Що в цьому розділі мав на увазі автор? (Це сатира на безглузду економію: економимо не те)
• Чому оповідач і Маленький принц вирушають у путь? (Їх мучить спрага)
• Який урок надається в цьому розділі? («Пустеля гарна тим, що в ній десь криються джерела»)
• Що це означає? (Внутрішнє, сутність більш приваблює, ніж: зовнішнє: «Те, що я бачу, це тільки оболонка. Найголовнішого очима не побачиш»)
Питання до розділів 25—26
• Як Маленький принц пояснює, чому люди нещасливі?
• Чому Маленький принц вирішив залишити Землю? (1) Не знайшов там те, що шукав: розуміння; 2) відчував відповідальність за свою троянду)
• Як Маленький принц вирішив залишити Землю?
• Що він залишає оповідачу на згадку? (Свій сміх)
• Який урок цього розділу? («Люди мають свої зірки, які перестають бути звичайними зорями»)
• Як це розуміти? (Вони незвичайні, бо там щось дороге серцю людини: «бачить тільки серце»)
III. Висновки з аналізу твору
• Чого навчився, що зрозумів Маленький принц на Землі?
• Який настрій казки?
• Чому вона сумна? (Автор, як і Маленький принц, самотній серед людей)
• У цій казці багато алегорій. Які образи, на вашу думку, є алегоричними?
• Яке значення в казці мають алегоричні образи Лиса, Троянди, Змії? (Лис — самотній, що мріє про вірну дружбу; Троянда — вередлива особа, що до пори не вміє цінувати любов; Змія-символ безвихідного кінця)
• Що означає вода, яку герої шукають у пустелі? («Жива вода», вода мудрості, пізнання) ,
Учитель. Ви побачили, що, фактично, кожен розділ казки має свій філософський зміст, своє повчання, свої уроки. Ці уроки можна розподілити на такі види:
1) побутові;
2) філософські.
IV. Перевірка таблиці, складеної вчителем з учнями під час уроку
Моральні уроки казки «Маленький принц»
V. Підбиття підсумків уроку
Учитель. Казка закінчується сумно, проте вона лишає не тільки сум, а й прагнення до світлого, красивого, щоб у «дорослих» людей, у буденній метушні, дріб'язкових клопотах не відмирали щедрість і щирість душі, не згасло чисте бачення світу, не притуплялося почуття відповідальності за тих, кого ми «приручаємо».
Запитання та завдання:
1. Які проблеми розглядаються в казці? Поясніть кожну з них.
2. Розкажіть про Маленького принца. Чи схожий він на звичайних людей?
3. У чому на планеті Земля розчаровується Маленький принц?
4. Яку роль відіграють образи льотчика та Мудрого Лиса?
5. Чи є в казці відповідь на питання — в чому сенс життя людини?
6. Як ви розумієте вислови з казки: «Прибрався сам уранці — ретельно прибери і свою планету».
«Від кожного треба вимагати тільки те, що він може зробити».
«Основою влади має бути передусім розум».
«Себе судити набагато важче, ніж інших».
«Пихаті люди не чують нічого, крім похвали».
«...Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш».
«Ми назавжди беремо на себе відповідальність за тих, кого приручили».
7. Які біблійні мотиви звучать у цьому творі?
8. Які образи з казки можна вважати символами? (Троянду, Баобаб, Змія і т. д.). Поясність їх.
Група №1
Політ перший. Життя
- Його звали Антуан Жан-Батіст Марі Роже де Сент-Екзюпері. В дитинстві — просто Тоніо. Коли виріс, товариші називали його з любов'ю Сент-Екс, викинувши з прізвища всі ознаки аристократичного походження.
— А походив Антуан зі старовинного графського роду, який згадується в історичних хроніках ще XIII століття. Правда, в той час, коли Тоніо народився (червень 1900 р.), його батько був звичайним службовцем — страховим інспектором у Ліоні. Через чотири роки він помер, залишивши п'ятеро дітей, серед яких Тоніо був третій. Але сім'я не знала злиднів — удова жила з дітьми спершу в маєтку своєї матері, потім — у багатої тітки. Дитинство Антуана минало серед зелені тінявих парків і ясних галявин, у стінах старовинних замків.
— Світ його захоплень був широкий. Хлопець ріс в атмосфері затишку, доброзичливості, його нахили вільно розвивались, проте жоден з них поки що не вирізнявся серед інших. Енергійний і пустотливий, фантазер і задирака, а водночас дуже сором'язливий і вразливий, вимогливий, але не вередливий, мрійник і завзятий суперечник — таким був малий Тоніо.
— У школі задумливого хлопчика, який любив дивитись на небо, називали лунатиком. Антуан сердився, кидався з кулаками на своїх кривдників, і, коли вчителі виставляли оцінки за дисципліну, в його табелі часто з'являвся найнижчий бал. Та й із навчанням у Тоніо не все було гаразд. Він мав чудові успіхи з математики, латини, французької словесності, але відставав з історії,
географії, природничої історії.
— Словом, Екзюпері не був вундеркіндом. А родичі — дядьки, тітки, бабусі — вважали, що Антуан та його брат Франсуа ростуть просто шалапутами і нічого з них не вийде.
— Антуан так само, як і його брат, виявився зовсім не пристосованим до життя. Довелося матері, взявши на себе непосильні витрати, направити хлопців до Швейцарії, в колеж, де навчались діти заможних батьків, які ні в чому не знали відмови.
— Закінчивши колеж (за три роки Антуан здобув тут досить широку гуманітарну освіту і ґрунтовні знання з точних та природничих наук), Екзюпері їде в Париж, маючи намір продовжувати навчання.
— Невдовзі він стає студентом Академії мистецтв, вивчає архітектуру — йому хочеться поєднати любов до мистецтва із захопленням технікою. Але впевненості, що вибір зроблено правильно, у нього нема. Антуан ходить на лекції, багато читає, а проте, в душі його поступово зростає невдоволення.
— Двадцятилітній Екзюпері вже прагнув життя змістовнішого, наповненого цікавою і корисною діяльністю, яка б захоплювала його. В середовищі аристократичних нероб він не міг досягти цього. І юнак наважується на рішучий крок. Провчившись майже півтора року, він кидає академію, добровільно йде в армію — записується у винищувальну авіацію і виїздить з Парижа.
— Цей вибір і визначив долю Сент-Екзюпері. У двадцять один рік Антуан знайшов свій шлях. Та сплило ще багато часу, доки він знайшов на тому шляху себе.
— Рядовий Сент-Екзюпері — трохи незграбний, смішний, у куценькій курточці, з коротких рукавів якої стирчали його великі руки, у штанях гармошкою і важких черевиках - вражав начальників витонченістю розуму і внутрішньою незалежністю.
— Авіація назавжди входить у життя Сент-Екзюпері. Незабаром Антуан дістає права цивільного льотчика, трохи згодом — військового, закінчує офіцерські курси, і восени 1922 року він уже молодший лейтенант.
— Закінчивши курс вищого пілотажу, Екзюпері дістає посаду технічного директора французької авіакомпанії. Та ця служба його не захоплює, а необхідність командувати своїми товаришами просто гнітить. «Єдина моя втіха — польоти», — пише він. Його невтомно вабить літак, але так само вабить і перо — письменницька праця.
— На початку 1938 року він вирушає в політ Нью-Йорк — Вогняна Земля. У Гватемалі його літак розбивається. Після цієї аварії Екзюпері ледве вижив: сильний струс мозку, численні переломи кісток, ліва рука була така покалічена, що вже ніколи більше не могла діяти нормально... Цілий тиждень лежав непритомний, минуло чимало часу, нарешті життя почало повільно вертатись до нього.
— І тепер, вирвавшись із пазурів смерті, ще в лікарні в Нью-Йорку, куди його привезли після аварії, він починає писати книгу. Пише у шпиталі, пише на пароплаві, повертаючись на батьківщину, пише в кафе...
Група №2
Політ другий. «Планета людей»
Написаний цей твір у 1939 році. Сент-Екзюпері мав на меті створити роман солідарності. Але головний зміст — роздуми про людську природу. «Планета людей» — це органічне поєднання документальності й художньої майстерності. Роман має два плани:
• розповідь письменника про конкретні події із життя людей;
• філософські роздуми автора про найважливіші проблеми буття.
На відміну від перших книжок Екзюпері, у «Планеті людей» нема ні сюжету, ні вигаданих героїв. Автор розповідає про себе, про події, учасником яких він був, про людей, з якими йому доводилось зустрічатись; ці люди виступають під своїми іменами. Із розрізнених епізодів письменник створює хвилюючу цілісну картину, перейняту його роздумами, почуттями, прагненнями.
Які проблеми порушуються в романі? Як вони розкриваються?
Проблема моральності
Людина на землі мимохіть перетворюється на звичайного обивателя. Але Екзюпері співчуває їй. Він мріє про розкриття людського духу.
«Щоб виявити сутність людини, треба хоч на мить забути про чвари, бо всяка віра впроваджує цілий коран непохитних істин, які породжують фанатизм. Можна поділяти людей на правих і лівих, на горбатих і не-горбатих, на фашистів і демократів, і ніякий поділ не можна спростувати».
«Навіщо сперечатись про ідеологію? Будь-яку ідеологію можна підтвердити доказами, і всі вони суперечать один одному, а від таких суперечок зникає всяка надія на порятунок людей. А люди навколо нас і скрізь прагнуть до того ж самого».
«Усі люди відчувають — хто невиразно, а хто ясніше — потребу пробудитись до життя».
«Бути людиною — це якраз і означає відповідати за все. Горіти із сорому за злидні, хоч вони, здавалося б, і не належать тобі. Пишатися перемогою, яку здобули твої товариші. І відчувати, що, кладучи свій камінь, ти допомагаєш будувати світ».
Проблема цінності життя
Головна цінність — саме життя. Але вища цінність — дружба і товариськість, повсякденна мужність.
«У світі, який став пустелею, ми прагнемо знайти товаришів: смак хліба, поділеного з товаришами, — це те, задля чого ми ладні прийняти війну. Але для того, щоб відчути тепле плече сусіда по дорозі до однієї і тієї самої мети, воювати нема потреби».
«Чого нам ненавидіти одне одного? Ми всі заодно, нас несе та сама планета, ми — екіпаж одного корабля, добре, коли різні цивілізації сперечаються в ім'я чогось нового, кращого, і страшно, коли вони пожирають одна одну. Щоб звільнити нас, досить допомогти нам зрозуміти мету, до якої ми йдемо, зв'язані між собою, тож треба шукати таку мету, яка об'єднує всіх».
«Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв'язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитись разом в одному напрямі. Товариші — це тільки ті, що з'єднані в одній зв'язці, мов альпіністи, піднімаються на ту саму вершину і в тому сходженні знаходять один одного».
Проблема життя і смерті
Письменник філософськи мудро підходить до цього питання.
Смерть — це природний процес. Людина звільняється від своєї оболонки, але дух її продовжує жити.
«Добре, коли людина вмирає своєю смертю...»
«У селянській родині людина вмирає тільки наполовину. Приходить пора, і життя лопається, як стручок, вивільняючи зерна».
«Боляче, правда, але така проста і природна картина: залишаючи на своєму шляху одну по одній ці прекрасні оболонки сивих трударів, увесь час оновлюючись, рід прямує до якоїсь своєї істини. Ось чому того вечора у похоронному дзвоні, що плив над маленьким селом, мені почулася не розлука, а затамована тиха радість. Дзвін, що прославляв тим самим звуком і похорон, і хрестини, знову сповідав про зміну поколінь».
Проблема призначення людини
Знову й знову протягом усього роману говорить Екзюпері про відповідальність людини за весь світ. її високе призначення — допомогти всім людям розкрити себе, отримати внутрішню свободу.
«Як розвивати в собі оту внутрішню свободу? Людина сповнена суперечностей, це відомо. Одному дається певний шматок хліба, щоб ніщо не заважало йому творити, а він засинає; завойовник, здобувши перемогу, стає легкодухим; щедрий, коли він багатіє, перетворюється на скнару. Навіщо нам політичні вчення, котрі обіцяють розквіт людини, якщо ми не знаємо заздалегідь, яку саме людину вони виростять? Кого вони породять? Ми ж не худоба для відгодівлі, і коли з'являється один бідний Паскаль, це куди важливіше, ніж народження кількох благополучних нікчем».
«Тільки усвідомивши свою, хай навіть зовсім непомітну роль, ми будемо щасливі. Тільки тоді ми зможемо спокійно жити і спокійно вмирати, бо те, що дає сенс життю, дає сенс і смерті».
«Людина пізнає себе, долаючи перешкоди».
«Треба подати одне одному звістку. Треба гукнути до тих вогників, що горять, розкидані по рівнині,— може, які й відгукнуться». Треба пробудити людину, вирвати її з тюрми міщанського благополуччя, повернути їй дух творення, дати відчути радість вільної праці і розкіш людського спілкування — така думка проходить від першої і до останньої сторінки твору. Дух творення, цей живодайний символ діяння, робить людину людиною. Людина дихає на повні груди тільки тоді, коли вона зв'язана зі своїми побратимами і в них спільна мета, бо всі вони — одна велика родина, екіпаж одного корабля — планети Земля.
Робітники друкарні, що випускала «Планету людей», були так схвильовані твором і так вдячні авторові, що виготовили і подарували йому спеціальний примірник книжки, надрукований на авіаційному полотні.
Написана і видана напередодні Другої світової війни, «Планета людей» прозвучала як утвердження людини, як гімн її розумові, волі, могутньому і світлому духові творення на противагу темній силі нищення
Група №3
Політ третій. «Маленький принц»
Це остання книга Сент-Екзюпері. Філософська казка виявилась найбільш поетичним виразником ідей письменника. В кожній її історії відображається філософський погляд на життя людини, на її призначення. Екзюпері використовує форму притчі, яку потрібно глибоко осмислити, хоча зовні здається, що мова йде про звичайні життєві події і поведінку персонажів. Це свого роду «Євангеліє» — вчення про те, як треба жити людям, щоб пізнати щастя, мир, почуття гідності. Автор переконаний, що найголовніше знаходиться всередині нас, у нашому ставленні до моральних і матеріальних цінностей. Маленький принц для Екзюпері, котрий отримав релігійне виховання,— це ангел, що зійшов на землю. Він утілює в собі вічно живу частинку людської душі, є образом, що дозволяє оцінити в людині людяне.
І знову письменник повертається в казці до проблем життя:
• влади;
• честолюбства;
• пияцтва;
• ділової людини;
• почуття відповідальності;
• ефемерності;
• черствості душі.
І ці безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне — слабке. Але дорослі — дивні істоти, вони не помічають безглуздя, всяким дурницям надають великої ваги, а головного — краси природи і людських стосунків, правдивості, доброзичливості, щирості — не бачать і не визнають. Бо погляд у них спотворений, він утратив чистоту й безпосередність, притаманні дитині. Певна річ, у житті могли бути інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв'язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем. Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно.
Серце сприймає стосунки між дорослими людьми як безглуздя, але пояснити, чому в житті складається так, що це безглуздя бере гору над людиною, воно не може. Це мав би пояснити розум, тут треба було б говорити про соціальні взаємовідносини людей, але автор їх обминає, його цікавлять тільки моральні стосунки.
Маленький принц уособлює в казці людські якості, які надають зміст людському життю. У нього добре серце, розумний погляд на світ. Малюк працелюбний, стійкий у своїх симпатіях. У нього немає агресивних чи жадібних устремлінь. Він ще не зіпсований світом ділків та честолюбців. Він — ідеал, романтична мрія, яка ще не загинула у світі. І світ багатий саме завдяки їй. Час від часу мрія оволодіває людьми. І тоді знову з'являється на нашій планеті Маленький принц.
У фіналі казки з'являється мотив смерті. До цієї теми Екзюпері підійшов зі своєї точки зору. Смерть неминуча, розмірковує Маленький принц. Та чи можна вважати, що смерть позбавляє життя змісту? Маленький принц так не думає. Він змушує людину примиритися з неминучістю смерті й запевняє, що інакше ніяк не повернутись на свою планету.
Група №4
Політ четвертий. Останній
30 липня 1944 року Сент-Екзюпері вилетів у свій останній політ. Цього разу він мав летіти над місцями, де минуло його дитинство. Він прийшов на аеродром, коли ще тільки сходило сонце. Друзі допомогли йому одягти важкий комбінезон і влізти в маленьку кабіну. Екзюпері, всміхаючись, помахав їм рукою і ввімкнув мотор...
Настав час повернення. Льотчики, механіки збираються на льотному полі. У тривожному чеканні минають хвилини... півгодини... година... півтори. В машині Екзюпері більше нема пального. Виклики по радіо лишились без відповіді. Розшуки за допомогою радарів нічого не дали.
Але друзі все ще сподівались, може, він десь приземлився, адже у нього великий досвід — 7 тисяч льотних годин. Він стільки разів чудом рятувався від неминучої смерті!
Чуда не сталося.
Маленький принц зник, лишивши людям свої печалі й водночас скарби своєї душі.