Мнемо́ніка

Мнемоніка

 Вивчення теоретичного матеріалу – процес складний, нудний та й результат від простого зубріння  не найкращий. А щоб покращити  процес  вивчення  теоретичного  матеріалу  української  мови, я запроваджую елементи  мнемоніки. Мнемо́ніка (грец. τα μνημονιχα — мистецтво запам'ятовування. Греки так обожнювали пам’ять, що в їхній міфології з’явилася навіть богиня пам’яті Мнемоніза – матір дев’яти муз. На відміну від механічного запам’ятовування, мнемоніка пропонує використовувати техніки, які дозволяють емоційно або образно забарвлювати матеріал, який треба завчити. Завдяки цьому великі об’єми даних залишаються в пам’яті надовго.  Також термін «мнемоніка»   вживається на позначення візуалізації (у вигляді зображення, набору символів або предметів) якогось об'єкта, суб'єкта або явища, досить повно описує його і полегшує його запам'ятовування або ідентифікацію.

Найефективнішою технікою  для розвитку і зміцнення пам'яті вважають мнемонічну техніку. Мнемотехніка (визначення в нових сучасних системах запам'ятовування) — система «внутрішнього листа», заснована для безпосереднього запису в мозок зв'язків між зоровими образами, що позначають значущі елементи інформації, яку запам'ятовуємо.

Мнемонічне запам'ятовування складається з чотирьох етапів: кодування образів, запам'ятовування (з'єднання двох образів), запам'ятовування послідовності, закріплення в пам'яті.

   Мнемотехніка) — сукупність спеціальних методів і способів, що полегшують запам'ятовування і збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення штучних асоціацій. Заміна абстрактних об'єктів і фактів за допомогою понять та уявлень, які мають візуальне, аудіальне або кінестетичне представлення, об'єднання об'єктів з уже наявною інформацією в пам'яті різних типів для спрощення запам'ятовування.

Використання мнемотехнік різного виду допомагає ефективно викладати матеріал з мови, а учням краще і швидше запам’ятовувати матеріал.

На яких же принципах засновані прийоми мнемоніки?

1. Синестезія — для розвитку пам’яті потрібно постійно тренувати всі органи чуттів.

2. Асоціації — дізнавшись про щось нове, намагайся поєднати його з тим, що вже тобі відоме.

3. Порядок, логіка — запам’ятовування чогось логічно впорядкованого допомагає швидше пригадати потрібну інформацію.

4. Гумор, перебільшення — створюючи образ для запам'ятовування, можна збільшити його розміри, змінити форму, колір.

5. Позитив — люди охоче пригадують те, що викликає приємні емоції.

6. Уява — найефективніший інструмент для запам'ятовування.

 Та слід пам’ятати, що мнемоніка не вдосконалює пам’ять, а тільки полегшує сам процес запам’ятовування через штучні асоціації, які легко відкладаються в пам’яті. Мнемонічні вправи найбільш доречні для засвоєння учнями певних правил та класифікацій з різних навчальних дисциплін, але я їх використала саме під час вивчення теоретичного матеріалу, а саме правил певних,  з української мови.

 Використання мнемоніки на уроках української мови

Прийоми мнемоніки, що можуть бути використані на уроках української мови:

·         Асоціації. Це найпростіший і найпоширеніший прийом мнемонікі. Він полягає в тому, що нова інформація асоціюється з уже відомою, що полегшує її запам'ятовування. Наприклад, для запам'ятовування правил орфографії можна використовувати такі асоціації:

o    "Від роду залежить відмінок" - "Вася і Даша" - "Від" і "Д" - "Від роду" і "Відмінок".

·         Ключові слова. Це прийом, що полягає в тому, що нова інформація замінюється на ключове слово, яке легко запам'ятовується. Наприклад, для запам'ятовування відмінків іменників можна використовувати такі ключові слова:

o    "Називний відмінок" - "Назва" (що?).

o    "Родовий відмінок" - " родити". (Кого? що?)

o    "Давальний відмінок" - "Дати". (кому? чому?)

o     "Орудний  відмінок" - "орудувати". (ким? чим?)

o    " Місцевий відмінок" - " лежати". ( на кому? на чому?)

·         Акроніми. Це прийом, що полягає в тому, що перші літери або звуки слів утворюють слово або фразу, що легко запам'ятовується. Наприклад, для запам'ятовування назв частин мови можна використовувати такі акроніми:

o    "ПІСЛЯ" - "Прикметник, Іменник, Службові слова, Прислівник, Частки".

o    "ГДЗ" - "Головне, Допоміжне, Змінюване".

·         Ритмічні вірші. Це прийом, що полягає в тому, що нова інформація подається у формі ритмічного вірша, що полегшує її запам'ятовування. Наприклад, для запам'ятовування правил орфографії можна використовувати такі вірші:

o    "На "і" пишеться "і",

o    Якщо після нього "а" чи "я".

o    На "и" пишеться "и",

o    Якщо після нього "о" чи "у".

·           Символи. Цей прийом заснований на використанні образів і символів для позначення нових понять. Наприклад, для запам'ятовування терміна "прислівник" можна використовувати образ стрілочки, яка показує напрямок.

·           Фразеологічні  одиниці і прислів'я. Цей прийом заснований на використанні образів   для створення асоціації  Наприклад, для запам'ятовування фразеологічного сполучення "бити байдики" можна використовувати мнемонічний образ:

"Байдак - це такий човен, Який пливе без весла. Так і людина, що байдикує, Нічого не робить."

Я у своїх роботах використала в основному  метод  мнемоніки - запам'ятовування інформації за допомогою знаходження яскравих незвичайних асоціацій (картинки, фрази). Але також наявні в роботах моїх і такі  методи мнемоніки:

·         запам'ятовування інформації за допомогою формування смислових фраз з початкових букв;

·         римування;

·         запам'ятовування довгих термінів   за допомогою співзвучних;

·         метод вільних асоціацій.

Технічний арсенал сучасної мнемотехніки складається з набору уніфікованих способів запам'ятовування, і все ж основним способом запам'ятовування є формування асоціації.

Створюючи асоціації, я дбала про те, щоб було легко запам’ятати теоретичний матеріал і  щоб цей асоціативний  зв'язок перейшов у довготривалу пам'ять. Але для цього треба пробудити творчу уяву людини. А щоб краще активізувати і  допомогти проявити творчу уяву учня, я  намагалася  використати такі прийоми:

·         

     Яскравість — потрібно ясно та чітко побачити картинку внутрішнім зором, деталі предметів — форма, колір, запах, смак і т. д.

·         Позитивність — асоціація повинна бути незвичною, жартівливою, але без насилля та жорстокості.

·         Динамічність — перший та другий предмети мають динамічно взаємодіяти один з одним, бути в русі, збільшуватися чи зменшуватися, перетворюватися, і т. д.

·       Фантастичність — образи мають бути незвичними, чим фантастичніший сюжет, тим сильніший зв'язок і менше зусиль потрібно буде потім для пригадування.

Чим сильніша творча уява та візуалізація, тим легше буде згадати, і навпаки чим вона слабша, тим більше зусиль знадобиться для пригадування. Але кожен володар своєї пам’яті і може,  за бажанням,  все добре запам’ятати!

Я використовувала також  мнемонічні фрази

Як запамятати назви відмінків?

Н. в. Н аша

Р. в. Р уся

Д. в. Д обре

З. в. З нала:

О. в. О дяг

М. в. М ама

К. в. К упувала

Хто напише в дієсловах -ЦЯ, тому буде одиниЦЯ! (пишеця – пишеться)

Асоціативний ряд прислівників, у яких відбувається подвоєння нн: 

Прокинувся зрання, потягнувся спросоння, глянув попідвіконню, хтось далеко попідтинню востаннє пішов навмання

Написання слів з дефісом:

Казна, хтозна, будь, небудь - про дефіс ти не забудь

Казна-, хтозна-, будь-, небудь - дефіс поставить не забудь

Написання слів з пів окремо

Тут пів киці, там пів киці - киця йшла по залізниці.

Винятки із правила про спрощення в групах приголосних легко запам’ятати, якщо записати їх на обмальованій долоньці 

У кожен пальчик уписуємо слово-виняток, умотивовуючи його зв’язок із долонькою. Обов’язково уявляємо й  показуємо все, що записуємо:

 — коли долонькою пестять, вона «пестлива» (підкреслюємо три «дружні» приголосні звуки, які за правилом мали б посваритися й виштовхати середнього, бо українська мова любить, щоб у словах по черзі стояли  голосний – приголосний, голосний – приголосний, у крайньому разі два приголосні, три — тільки на початку слова);

— коли ми хвалимося знаннями на уроці й трясемо з нетерпіння долонькою — вона хвастлива;

— коли долонькою в лісі збираємо хворост, згадуємо слова «хворостна»,«хворостняк»;

— коли долоньку стискаємо в кулак, стає видно кожну кісточку — уписуємо слово «кістлява»;

— а закінчується долонька зап’ястком — записуємо «зап’ястна».

Мама рукою із кістлявим зап’ястям пестила свого сина, хвалила його, бо він приніс хворостняк, а йому лише шістнадцять.

( Матеріали статті «Застосування прийомів мнемоніки на уроках української мови» О.Л. Сироватка)

Дуже цікаво назвала вчителька О.Л. Сироватка мнемоформули  чи мнемозображення --пам’яталками. Отже, пам’яталка — це мнемоформула чи мнемозображення, що сприяє запам’ятовуванню нового матеріалу. Вона напрацювала пам’ятку учням.:

Пам’ятка учням!

Щоб добре запам’ятовувалися пояснення вчителя, треба:

1)    задіювати на уроці всі органи відчуттів: зір, слух, дотик, нюх, інтуїцію (синестезія)*;

2)     спираючись на вже відоме, створювати позитивні опорні образи

( позитивне мислення, асоціювання );

3)    щоб асоціацію зробити  веселою, можна щось перебільшити     ( гумор, гіперболізація );  

4)    у тому, що запам’ятовуєш, добре розберися, не соромся перепитати вчительку  — так ти потім швидше пригадуватимеш потрібне (логіка, структурування );

5)    не бійся фантазувати: чим незвичніша та яскравіша твоя асоціація, тим легше вона запам’ятовується (креатив, колористика).

Коли вивчаємо чергування звуків, малюємо три органи людини, що допоможудь легко запам’ятати найпоширеніші чергування голосних і приголосних:

Певні малюнки зі словами

Газета – часопис, новинопис,вісниця, щомісячник.

Горизо́нт, або о́брій, о́вид, видноко́ло, виднокра́й, небокра́й, небосхи́л, крайне́бо, кругови́д, кругозі́р, кругогля́д (від дав. -гр. ὁρίζων — «те, що обмежує») — уявна лінія торкання небосхилу і земної поверхні.

Гітара іта́ра (ісп. guitarra) — струнний музичний інструмент родини лютень. Звук створюється вібрацією струн і підсилюється резонатором — декою інструменту. – (Грінченко:- Гита́ра, -ри, ж. Гитара.) 

Пам ’яталки римовані.

  Усім відома мнемоформула правопису часток через дефіс:

Бо, но, то, от, таки,

Казна, хтозна, будь, небудь —

Про дефіс не забудь!

Заримувала ще й  правопис часток, які пишуться разом (діти жартома назвали це правилом Ані, хоча в мене одразу виникла асоціація з телепрограмою «Що? Де? Коли?»):

Чи, що, де, як, чим, аби, ані

Пишем разом зі словами.

Щоб не забути поставити кому перед протиставним сполучником, вивчаємо таку пам’яталку:

Кома — необхідний знак. Перед А, АЛЕ, ЗАТЕ, ПРОТЕ, ОДНАК.

Шиплячі звуки:

Буква Щ – цікава буква,

При вимові в ній сполука

Відчувється ШЧ,

Ось така, мій друже, штука.

Написання м’якого знака після приголосних:

Два хитрі коти мурчали біля стіни:

«Де ти з’їси ці лини?»

Та не про їжу коти розмовляли.

Просто правило вони повторяли.

Префікси роз- і без-

Префікси чудово знати

І правопис пам’ятати:

РОЗ- і БЕЗ- будуть тужити,

Без букви «З» не можуть жити.

Інші римованні пам'яталки: 

«А» іде і «Бе» за нею,

«Ве» чимдуж спішить до міста.

«Ге» вже в потяг сіла звісно, 

«Ґе» чекає на пероні.

«Де» в таксі їде просторім.

«Е» та «Є», «Же», «Зе», «И», «І»

В електричці стріли «Ї».

«Й» т а «Ка» повільно йдуть,

Бо «еЛ», «еМ» їх підвезуть.

«еН» авто домчить швиденько –

Всіх чекає мама-ненька.

Не бариться «О» із «Пе»,

«еР», «еС», «Те», «У», «еФ», «Ха», «Це».

«Че» летить у літаку,

«Ша» і «Ща» уже в візку.

М’який знак на самокаті,

«Ю» та «Я» уже у хаті.

Всі приїхали раненько

До Абетки мами-неньки,

Щоб навчити всіх старанно

Свій порядок бездоганний.

Наш Має два ока,

Ховає два звуки,

Вона пречудова,

Що це за буква?

Наша «Ща» багата буква,

Моє двох синочків-звуків.

«Ш»  і « Ч» так поєднались,

В букву «Ща» вони зв’язались.

Я, Ю, Є незвичні дуже,

Пам’ятайте їх причуди.

Після приголосного ставте,

Про таке не забувайте:

Я залишить [а] від себе,

Ю – лиш[ у], а Є лиш [е],

Подарують звуку м’якість,

Що попереду живе.

апостроф чудо-знак,

Про себе він говорить так:

«Згадайте, діти, всі губні,

А головне – вони тверді.

І після них нехай стоять

Цікаві букви Є, Ю, Я.

Також про Ї не забувайте

І там апостроф ви вставляйте».

М’ясо любить киця,

Солов’ї співають,

П’є земля водицю –

Будуть урожаї.

Префікси всі треба знати,

           І таке запам’ятати:

Пре- знайомить з пречудовим,

При- з наближенням до всього.

Прі – вживається в словах:

Прізвище, прізвисько і прірва.

Ось весна уже настала,

Все навколо заспівало,

Загриміло, загуло.

Сонце просить, а воно

Не виходить із-за хмар,

Каже: «М’який знак вивчав?»

– Пам’ятайте, друзі, гарну новину:

М’який знак ми пишемо

Після семи букв:

Де ЗоЛоТе СоНЦе?

Заглянь у віконце,

Вийди, вийди, підкажи,

М’який знак нам покажи.

Буква «Р» дуже сердита.

Про неї ви забули, діти.

Перед Я, Ю, Є, Ї  - «Р» тверда,

Апостроф вимагає та:

В пташки гарне пір’ячко,

Півень на подвір’ячку.

[Е] та [И] чудові друзі,

Та тримають всіх в напрузі.

В дієслові суфікс -а-

Всю напругу сам знімає.

Він з’явився – ти дивись:

[Е] чергується на [И].

Я беру, а він збирає,

Я стелю – він застилає.

Правила на орфограму «Подвоєні букви у словах іншомовного походження», особливо у загальних назвах. Винятки: бонна, брутто, ванна, мадонна, манна, нетто, тонна, вілла

Мадонна приїхала на віллу, поїла манну кашу, прийняла ванну. До неї прийшла бонна, яка вчила її дітей математичних термінів «тонна», «нетто», «брутто».