Цікаво про мову!

А українською краще!

Амбасадор- посол;

імідж – образ,

візія – бачення,

деградація – занепад,

менеджмент – керування,

симптом – ознака

легітимний – законний,

прерогатива – перевага,

дефект – вада,  недолік, брак,

форвард – нападник,

прайс-лист – цінник,

краудфандиг – спільно кошт,

аргумент – доказ,

кастинг – відбір,

прогрес  - поступ,

меседж – повідомлення,

аплодисменти – оплески,

фонтан – водограй,

чизкейк – сирник.

Українські відповідники до іншомовних слів

аеропорт - летовище

аномалія - відхилення

актуальний - важливий (сучасний, своєчасний)

аргумент - доказ

бібліотека - книгозбірня

біографія - життєпис

візит – відвідини

галстук – краватка

фарфор - порцеляна

феномен - явище

фіаско - невдача, провал

фікція - вигадка

фон - тло

фонтан - водограй

фотокартка - світлина

фундатор - засновник

чемодан - валіза

Чому так говорять

Бути на сьомому небі

Цей вислів означає найвищу ступінь блаженства та щастя.

А з’явився він завдяки ідеї грецького вченого Аристотеля про те, що світ складається з семи нерухомих сфер, на яких знаходяться всі зорі на планеті. Ось саме сьома сфера, на думку Аристотеля, й була місцем, де живуть боги, які проводять свій час у безтурботних радощах та веселощах.

Давати добро

Часто доводиться чути вислови давати добро, одержати добро, що означають «дати або одержати дозвіл щось робити». До речі, слово «добро» зовсім не пов’язане із словом «добрий».

Добро – це стара назва букви Д. Спочатку слово «добро» помандрувало до моряків. Так називали жовтий прапор у флотській сигналізації. Його підняття означало: «Так, згоден, дозволяю» (тобто даю добро). А вже з палуби вислів «давати добро» як сигнал пішов і на берег у значенні «дозволяти».

Про вовка промовка

По-українськи кажуть: «Про вовка промовка, а вовк у хату», по-російськи: «Про серого речь, а серый навстреч», французи кажуть: «Хто назве вовка, той побачить його хвіст». Погана слава, як бачимо, далеко біжить. Слово «вовк» –  дуже давнє, вчені вважають, що воно утворене або від улкос, де корінь улк має значення «рвати», або від уелк – «тягти», «волочити». Виходить, назва вовка первісно означала «той, що роздирає» або «той, що грабує», «грабіжник». Одвічний ворог людини, хижак, розбійник,–  він і назви в різних мовах діставав за своїм характером.

Перейти Рубікон

Історія фразеологізму перейти Рубікон пов’язана з іменем Юлія Цезаря. У середині І століття до нашої ери Цезар вів завойовницькі війни у Галлії. Природним кордоном, що відділяв галльську територію від римської, була ріка Рубікон, яка впадала в Адріатичне море. Коли римський сенат, наляканий швидким зростанням популярності Цезаря в Римі, відмовив йому в продовженні повноважень головнокомандуючого, той перейшов зі своєю армією річку Рубікон. Цією дією він розпочав громадянську війну, з якої вийшов переможцем. З того часу вислів «перейти Рубікон» означає «зробити безповоротний крок».

Календар

Календар – це система літочислення.

Походить ця назва від латинського слова calendarium, що означає – боргова книжка. Річ у тім, що в Давньому Римі боржники виплачували своїм кредиторам відсотки першого дня кожного місяця. Дні ці звалися календи. Звідси й пішла ця назва. У ті ж часи виник і вислів «відкласти щось до грецької календи». Оскільки календ у греків ніколи не було, вислів цей означає «ніколи цього не робити». Подібне значення має вислів, що використовується в нашій мові, –  «після дощичка в четвер».

Корабель

Слово корабель у нашій мові відоме з досить віддалених часів. Це пряме усне запозичення з грецької мови, без посередництва цілої низки мов і народів, як ми здебільшого спостерігаємо. Чи є в нас докази того, що це запозичення відбулося саме усним шляхом? Є, ось хоча б такий. Слово карабос у греків означало «морський рак», «краб». Вони цим словом, ужитим у переносному, образному значенні, назвали певний вид своїх суден. Виходить, що це була неофіційна, а вільна, невимушена, розмовна назва. Такі слова, як правило, переходять з мови в мову усним шляхом, через безпосереднє спілкування людей. Не лише ми запозичили у греків це слово. Воно було і в римлян (карабус), потім в італійців (каравелла), в іспанців та ін. У давньоруській мові воно мало форму корабль, а у багатьох слов’н )болгар, чехів, словаків, поляків, сербів та ін.) форму кораб.

Чай

Сьогодні ми вважаємо чай – і рослину, і продукт – своїми добрими знайомими… Назва цього напою неоднакова в різних європейських мовах. Вона залежить від того, яким шляхом ввозили чай у кожну з цих країн. В Європу його привозили морським ляхом із Південного Китаю в дерев’яних трюмах парусних кораблів. За дорогу, а вона, як відомо, була довгою, чай «доходив», «дозрівав» у зігрітих сонцем і майже герметично закритих трюмах. Там, звідки його везли, – у Південному Китаї – чай звуть те. З цією назвою його й привезли в Європу: тому англійці називають чай tea (ті), німці –  der Tee (тее). У Росію чай возили караванним шляхом через Азію, але вже не з Південного, а з Північного Китаю, де місцеве населення називало цей напій ча, а саме листя – чае. Тому в українській, російській та білоруській мовах цей напій зветься чай.

Довідкове бюро                                     О.Глазова           

СЛОВНИЧОК НАЗВ ПОЧУТТІВ

Байдужість — відсутність інтересу та уваги до людей, їхніх справ і почуттів; нечуйність, брак співчутливості. Синоніми: нечулість, незворушність, незацікавленість, апатія. Антонім: зацікавленість.

Безпека — почуття захищеності, відсутності загрози. Синонім: нешкідливість, надійність. Антоніми: небезпека, загроза.

Благоговіння — почуття найбільшої, найщирішої поваги, шани; безмежна любов. Синоніми: шанування, пошана, пошанівок, поважання, поклоніння, преклоніння.

Блаженство — почуття найбільшої насолоди. Синоніми: щастя, задоволення, раювання. Антоніми: мука, страждання

Вдячність — почуття поваги до іншої людини за зроблене нею добро, надану допомогу, підтримку чи послугу.

Відраза — неприязне почуття, близьке до несприйняття, ворожості до когось або чогось (людських рис, предметів, явищ), обурення кимось або чимось. Синоніми: огида, зневага.

Вина — усвідомлення причетності, відповідальності за негідний вчинок або злочин. Синонім: провина. Антоніми: безневинність, невинуватість.

Гідність — усвідомлення людиною своєї громадської ваги, потрібності, корисності іншим людям. Синоніми: самоповага, достоїнство, гордість. Антонім: недостойність.

Гордість — 1. Почуття особистої гідності, самоповаги. 2. Почуття задоволення від усвідомлення досягнутих успіхів, підтвердження своїх переваг у чомусь. Синоніми: гордощі, гонор.

Гординя — чванливість, пиха. Синоніми: гоноровитість, гонор. Антоніми: скромність, стриманість.

Горе — душевні переживання, страждання, печаль, смуток. Синоніми: біда, лихо, нещастя. Антоніми: радість, щастя.

Довіра — почуття, спричинене впевненістю в чиїйсь правоті, чесності, щирості, порядності, доброзичливості, надійності. Антоніми: недовіра, сумніви.

Жалість — співчуття до чужого горя; жаль, жалощі. Синоніми: співчуття, милосердя. Антонім: безсердечність.

Задоволення — приємне почуття, спричинене чим-небудь: досягненням мети, забезпеченням потреби та ін. Синоніми: втіха, насолода, приємність.

Заздрість — почуття досади або гіркоти, спричинене усвідомленням того, що інша людина успішніша, володіє моральними або матеріальними цінностями або майном, які відсутні в заздрісника. Синоніми: завидющість, заздрощі, завидки. Антонім: безкорисливість.

Замилування — почуття найвищого задоволення, насолоди від когось, чогось. Синоніми: захоплення, зачудування.

Засмучення — почуття смутку, жалю, спричинене невдачею чи бідою. Синоніми: засмута, смуток, печаль, зажура, скорбота.

Захоплення — переживання радісних почуттів як вияву найбільшого задоволення, замилування кимось або чимось; відчуття великого інтересу до когось або чогось. Синоніми: захват, зачарування.

Здивування — почуття, спричинене чимось незвичайним, несподіваним, незрозумілим, дивним. Синоніми: подив, зачудовання.

Злість — почуття недоброзичливості; роздратування ворожнечі до когось. Синоніми: злоба, розлюченість,лють, шаленство. Антоніми: доброта, душевність.

Зніяковілість — почуття збентеження, розгубленості, засоромленості. Синоніми: збентеженість, замішання, сум’яття, конфуз. Антоніми: розв’язність, нахабство.

Каяття — почуття жалю з приводу здійсненого вчинку, сказаного слова. Синоніми: розкаяння, спокута.

Любов — почуття глибокої сердечної прихильності, прив’язаності до когось або чогось. Синоніми: приязнь, кохання, прихильність, симпатія. Антонім: ненависть.

Милосердя — почуття співчуття, жалості до когось, готовність надати допомогу й підтримку тому, хто її потребує. Синоніми: жалісливість, співчутливість. Антоніми: жорстокість, безсердечність.

Ненависть — почуття великої неприхильності, ворожості до когось або чогось, що характеризується відчуттям гніву, огидою, бажанням заподіяти йому біль чи шкоду або знищити. Синоніми: нелюбов, ворожість, неприязнь, відраза, антипатія. Антонім: любов.

Ніжність — тепле почуття, сердечність у ставленні до кого-небудь. Синоніми: ласка, ласкавість, лагідність, сердечність, душевність. Антонім: грубість, суворість, брутальність.

Образа — почуття гіркоти, досади, душевного болю, викликане чиїмось зневажливим словом, негарним вчинком та ін. Синоніми: кривда, зневага, кпини.

Обурення — почуття невдоволення, роздратування. Синоніми: невдоволення, гнів, злість, роздратування.

Повага — почуття пошани, прихильне й поважливе ставлення до когось або чогось, що ґрунтується на визнанні позитивних якостей або заслуг. Синоніми: пошана, шана, шанування, пошанівок, респект. Антоніми: зневага, презирство.

Презирство — почуття повної неповаги до когось або чогось. Синоніми: зневага, неповага. Антоніми: повага, пошана.

Приниженість — гірке почуття пригнобленості, безправності, що переживається в ситуації утиску честі й гідності, пригнічення; заперечення цінності та досягнень людини. Синоніми: пригнобленість, зганьбленість.

Радість — почуття задоволеності своїми діями або спільними діями групи людей, посилюється схваленням з боку інших осіб. Синоніми: втіха, задоволення, приємність. Антоніми: сум, печаль, туга, нудьга.

Ревнощі — 1. Почуття недовіри, підозра в зраді, сумнів у прихильності та вірності. Виникненню ревнощів сприяють такі риси характеру, як нездатність прощати, невміння поважати іншого. 2. Заздрість до успіхів іншої людини.

Розгубленість — втрата спокою, рівноваги, рішучості від хвилювання, страху, сорому і т. ін. Синонім: приголомшеність, збентеженість, зніяковілість, зніченість, сконфуженість. Антоніми: холоднокровність, упевненість, самовладання, рішучість.

Розпач — переживання сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності, зневір’я; відчай. Синоніми: відчай, безнадія, безвихідь, безпорадність.

Розчарування — почуття невдоволення, зневіра в комусь, чомусь. Синоніми: зневіра, досада, незадоволення. Антонім: захоплення.

Самоповага — почуття поваги до самого себе, до своєї особи. Синоніми: самопошана, гідність.

Симпатія — почуття приязні, прихильності, доброзичливості до когось, чогось. Синоніми: прихильність, приязнь. Антонім: антипатія.

Співчуття — почуття жалю, викликане нещастям, горем інших людей. Синоніми: уболівання, чуйність, підтримка, милосердя. Антоніми: байдужість, жорстокість.

Сором — почуття сильного збентеження, незадоволення, зніяковіння через свою або інших людей негідну поведінку, недостойні дії, вчинки, які не відповідають прийнятим у суспільстві нормам і звичаям. Синоніми: безчестя, безслав’я, стид.

Страх — почуття, спричинене загрозою людині, її здоров’ю і життю; очікування можливого майбутнього зла, побоювання непередбаченого. Синоніми: переляк, жах.

Сум — смуток, спричинений розчаруванням, втратою чи іншою бідою. Синоніми: смуток, печаль, журба, жаль. Антоніми: радість,веселощі.

Сумнів — почуття непевненості щодо можливості або вірогідності, чогось. Синоніми: невпевненість, вагання, підозра. Антоніми: упевненість, довіра.

Тривога — почуття неспокою, збентеження, хвилювання, викликані передчуттям чогось неприємного, небезпечного, страхом перед чимось. Поєднується з почуттями безпомічності, безсилля, незахищеності. Синоніми: збентеження, неспокій, хвилювання, сум’яття, напруженість, нервозність. Антоніми: спокій, упевненість, урівноваженість.

Упевненість — відсутність сумнівів, почуття переконаності в правильності своїх вчинків, у своїх можливостях і силах. Синонім: переконаність, довіра, довір’я. Антонім: сумнів.

Хвилювання — почуття неспокою, зумовлене тривогою, страхом, радістю, чеканням і т. ін. Синоніми: збентеження, збудження, неспокій, напруженість. Антонім: спокій.

Цікавість — бажання дізнатися про щось; увага до когось або чогось; допитливість. Синоніми: інтерес, допитливість, зацікавленість, доскіпливість. Антонім: байдужість.

Щастя — стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості. Антоніми: горе, біда.

Вживай слова у правильному значенні!

Адрес, адреса. Адрес — писане привітання, письмове звернення до когось з нагоди якоїсь події, переважно ювілею. Наприклад  «Доярки скинулись по карбованцю, Тетяна відредагувала почесний адрес». (С. Добровольський.)

Іноді адрес плутають з адресою. «Місцевком профспілки і адміністрація підготували ювілярові адресу». Слід сказати: «Місцевком профспілки і адміністрація підготували ювілярові адрес».

Адреса — напис на поштовому відправленні; зазначення місця мешкання особи або місце знаходження установи. Наприклад: «Ваш син живий. Лежить він у шпиталі. Тут, у Москві, і хоче бачить вас… Його адреса…» (В. Сосюра.) «Максим хитав головою, слухав і навіть шепотів іноді губами, повторюючи назвисько або адресу». (В. Винниченко.)

Форма адреса усталилася в сучасній мові, коли йдеться про помешкання особи або місце розташування установи. Найпоширеніша помилка полягає в тому, що напис на конверті чи посилці називають адрес замість адреса. Наприклад: «Він надіслав листа на мій домашній адрес» (треба: «на мою домашню адресу»). Буває і навпаки, правда, рідше. В одній із газет під час ювілею Києва було надруковано: «Місто, дороге серцю кожного. Так сказано про Київ у одній з вітальних адрес, представленій на виставці подарунків на честь його 1500-річчя». Слід було написати: «…в одному з вітальних адресів, представленому на виставці…»

А на початку століття іноді в тому самому значенні вживали це слово і в чоловічому, і в жіночому роді. Наприклад: «Запечатавши в конверту, написавши адрес, писар уночі зайшов через садок і уткнув пакет в щілину дверей, котрі виходили в садок». (І. Нечуй-Левицький.) Або в Лесі Українки: «Маниного сталого адресу поки ще нема», хоча в її ж «Блакитній троянді» знаходимо: «Л ю б о в. А як же ви знайшли? Звідки ви довідались моєї адреси?»

В українській мові і в прямому значенні («Лист прибув на мою домашню адресу»), і в переносному («закиди на його адресу») зі словом адреса треба вживати прийменник на. «На адресу Чабанчука полетіло кілька таких… виразів, що він тільки розгублено подивився навколо». (О. Донченко.)

Адресант, адресат. Адресант — особа, я к а а д р е с у є комусь поштове відправлення. Наприклад: «Здивований, він починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата — Франко, прізвище адресанта — так само Франко». (П. Колесник.)

Інколи слово адресант плутають зі словом адресат.

Адресат — особа, якій адресують поштове відправлення, до якої звертаються. Наприклад: «Багатотисячний читач — культурний, доброзичливий — є тим постійним адресатом, до якого ми звертаємось кожним своїм твором». (З газети.) «В шістдесят п'ять різних міст світу линули короткі радіохвилі, але скрізь мали вони знайти одного адресата — інститут переливання крові». (Ю. Смолич.) «Підпису я не поставив. Поклав лист у конверт, написав адресу і вирішив вручити адресатові в кінці першої зміни». (Ю. Збанацький.)

                                    ______________                         _________________                     ___________________

РУХОМИЙ РЯДОК чи БІЖУЧИЙ РЯДОК?

Часто можна почути таке: Я ніколи не встигаю прочитати біжучий рядок на електронних рекламах (табло). Кажуть часом і про біжучі події, біжучі справи, хоч існують в українській літературній мові усталені вислови типу поточні події, поточні справи. Але ж яким словом назвати таку властивість рядка на екрані, як його рух, біг літер? З погляду лексичних і словотвірних норм сучасної літературної мови дієприкметник біжучий сприймається як застарілий. Сучасна літературна мова послуговується, зокрема і в термінологічному слововжитку, прикметниками рухомий, рухливий, напр.: Якщо в лавах мало кремнезему, то вони дуже рідкі, рухливі, текучі (з журн.); У давнину люди виявили на небі сім рухомих небесних тіл, бачили семибарвну райдугу (з журн.).

Лексична сполучуваність прикметника рухливий указує на те, що він активно поєднується з найменуваннями з лексичних сфер «людина», «природа». Напр.: рухливе обличчя, підборіддя, волосся; рухливий силует, розум, рот; рухлива борода, голова, вдача; рухливі губи, ніздрі, брови; рухливий потік, вогник, пісок, рухлива річка, хмара, поверхня, рухливе сонце, море, повітря; рухливі зорі, дерева, сніжинки.

У науково-технічній літературі здатність до руху, називання постійного руху, зокрема й руху, що здійснюється під впливом дії якогось механізму, передає слово рухомий, напр.: Існує кілька видів муфт — постійні, рухомі, зчіпні, запобіжні і т. д. (з газ.); Протягом дня космонавти займатимуться фізичними вправами на велоенергометрі і рухомій доріжці (з газ.). Пор. також: рухомий склад, тип, пристрій, наголос, тротуар, блок, верстат, рухома кислота, система, деталь, каретка, муфта, матерія, літера, рухоме майно, рухомі пояси тощо.

Отже, на електронних рекламах бачимо й читаємо рухомий рядок.

Слов’янська абетка

Кирилиця – одна з двох (разом із глаголицею) перших слов’янських абеток, створена на основі давньогрецького письма.

У 863 році князь Ростислав звернувся до Візантії з проханням прислати до Великоморавської держави християнських місіонерів (проповідників), які змогли б посприяти веденню богослужіння на її теренах слов’янською мовою. Цими місіонерами стали солунські брати Кирило та Мефодій. Саме для того, щоб слов’яни змогли читати Біблію (а на той час вона була переписана давньогрецькою мовою), і створили Кирило та Мефодій нову слов’янську абетку, яку на честь Кирила назвали «кирилицею».

У давню кирилицю ввійшли 24 літери грецького алфавіту (а, в, г, д, є, z ,н, і, к, л, м, n , о, п, р, с, т, ф, х, ω ,ө, ψ, ξ, v) та 12 спеціальних знаків на позначення характерних звуків слов’янської фонетичної системи. Пізніше кирилиця лягла в основу багатьох слов’янських абеток, у тому числі й української.

Найдревніша з тих, які збереглися до нашого часу, буква алфавіту – о.

Наша пунктуація як система розділових знаків в основних своїх виявах склалася до Х\/ІІІ століття. У давньоруських пам’ятках розділові знаки (а їх було мало: крапка; три крапки, розміщені у вигляді трикутника; чотири крапки, розміщені у вигляді ромба) ставили для того, щоб «відпочити».

Розвиток пунктуації пов’язують із виникненням книгодрукування. Працівники друкарні  мусили подавати друкований текст так, щоб читач легко сприймав прочитане. Для цього текст треба було членувати на окремі частини. Виникнувши з практичної необхідності, пунктуація стала розвиватися, удосконалюватися, брати на себе роль виразника точнішого і глибшого змісту написаного.

Сучасна пунктуація ґрунтується на трьох принципах – граматичному, смисловому, інтонаційному.

Погані» й «хороші» звуки

Є спеціальні науки – звукосимволізм, фоносемантика, постулатами яких є твердження про те, що звуки мають певне змістове навантаження. Учені провели такий експеримент: запропонували схарактеризувати дві неіснуючі тварини, для яких придумали назви – харарапа і зізюля. І виявилося, що перше слово носії мови пов’язували з чимось великим, старим, недобрим, а друге – з малим, молодим, приємним, добрим. Асоціації викликають не тільки різні слова (навіть вигадані), а й різні звуки. Зокрема, як «погані» звуки опитувані назвали х, ш, ж,  ц, ф, як грубі – д, б, г, ж, як гарний , ніжний – л.