Вишиванка – візитна картка України. Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Вишиванка протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров'я та краси. Вважалося, що орнамент вишиванки захищає від недобрих поглядів, невдач та хвороб. Новонародженим дітям першу вишиванку шили матері або бабусі, читаючи молитви за здоров'я малюка. Дівчата шили вишиванки і до свого весілля – в якості приданого. Відомо, що українські чумаки, які проводили життя в довгих мандрах, довіряли шиття своєї вишиванки лише одній обраній дівчині. Вишиванка протягом багатьох сторіч використовувалася українцями як оберіг. На початок ХХ століття, коли українська нація почала боротьбу за свої політичні права, вишиванка стала використовуватися як патріотичний та культовий одяг, символ української ідентичності.

Історія свята

День вишиванки як свято вперше відзначили в Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували провести акції “Всесвітній день вишиванки” і прийшли одного дня в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора з усього світу, а також всі охочі підтримати Україну.

Як відзначити День вишиванки

Традиційно в День вишиванки роблять сімейне фото у вишитому вбранні. Для цього заздалегідь готують вишиванки для родини і підбирають локацію. Це може бути кімната в вашій квартирі, садок на дачі або просто прогулянка с. Новим. Можна провести флешмоб. Наприклад, зняти коротке відео, у традиційному вбранні та викласти у соцмережі.

1. Моя вишивана сорочка, неначе долі оберіг

В молитві вишиті рядочки, за щастя всіх моїх доріг

Її носити насолода, і в будень, і в святковий час

Любов до неї то не мода, вона у серці по всяк час

Приспів: /2р/

Моя сорочка вишиванка

Хіба ще є така краса

Моя сорочка вишиванка

В ній дух народу воскреса.

2. Землі моєї чисту вроду, те увібрало вишиття

У нім легенди мого роду, у нім традицій майбуття

Прості орнаменти барвисті, читаю їх немов книжки

Узорів мова промениста, на всі прийдешнії віки.

Приспів: /2р/

Моя сорочка вишиванка

В ній дух народу воскреса...

Моя сорочка вишиванка

В ній дух народу воскреса.

Програш / Приспів: /2р/

1. Мені сорочку мама вишивала

Неначе долю хрестиком вела

Щоб лихих стежинок не шукала

І до людей привітною була

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила

Не залишай нікого у біді

Приспів (2):

А сорочка мамина біла-біла

А сорочка мамина серцю мила

А сорочка мамина зігріває

Я її до серденька пригортаю

2. Літа неначе птахи пролітали

Матусі коси дивом зацвіли

І я сорочку білу вишиваю

Як вишивала матінка мені

Виконуй доню – мама говорила

Життя закони, істини прості

Не зраджуй землю, що тебе зростила

Не залишай нікого у біді

Приспів. (2)

1. Вишивала вишиванку аж до самого світанку

І не їла і не спала вишивала.

Но як тільки сонце зійде

Вдень до мене милий прийде

Вишиваночку надіне мій єдиний.

Приспів:

Вишиваночка, вишиваночка

Подивись яка файна панночка.

Я тобі своє серце лишила,

Вишиваночку тобі вишила.

Вишиваночка, вишиваночка

Я кохана твоя не коханночка

Що тобі своє серце лишила

Вишиваночку тобі вишила.

2. Вишиванку вишивала,

Бо так ніжно покохала.

Не кохала так нікого я до нього.

Моє сяє вишивання візерунками кохання,

Мов гарячі поцілунки візерунки.

приспів:

Вишиваночка, вишиваночка

Подивись яка файна панночка.

Я тобі своє серце лишила

Вишиваночку тобі вишила.

Вишиваночка, вишиваночка

Я кохана твоя не коханночка.

Що тобі своє серце лишила

Вишиваночку тобі вишила.