Давайте пригадаємо, що таке "симфонічна музика"?

Симфоні́чна музика, музична творчість, що охоплює різні види і форми творів, написаних для симфонічного оркестру: симфонії, симфонічні поеми, концерти для інструментів соло і оркестру, сюїти, увертюри та ін.

Пригадайте, що вам відомо про музичний жанр концерту.

Чи пам'ятаєте, що цей термін перекладається з латинської мови як «змагання»? А хто з ким змагається?

Твори, які називаються «концертами», уперше з'явилися в Італії як вокальні, а не інструментальні. Однак у їх виконанні могли брати участь й інструменти. Згодом концертом почали називати твори для голосу в супроводі інструментального акомпанементу; виникли хорові концерти.

Концерт — жанр симфонічної музики; музичний твір, що зазвичай складається з трьох частин і призначений для виконання одним або кількома інструментами та оркестром.

Принцип «змагання» поступово проникав і в суто інструментальну музику. Зіставлення звучання всього ансамблю (тутті) з декількома інструментами (соло) стало основою кончерто гроссо — жанру, що отримав поширення у творчості А. Вівальді, Й.-С. Баха та інших.

Згодом склався також тип сольного тричастинного концерту для клавіру, скрипки та інших інструментів у супроводі оркестру. Яскравого втілення він набув у творчості В.-А. Моцарта, Л. ван Бетховена.

Темп першої частини концерту, як правило, рухливий,

другої — повільний (музика другої частини виражає піднесені роздуми — споглядання),

Третя частина — фінал — швидка, життєрадісна, нерідко пов’язана з народно-жанровими джерелами.

Але термін «концерт» має й інше значення. Неважко здогадатися, що слово «концерт» позначає й особливу форму презентації музики: це публічне виконання музичних творів за заздалегідь оголошеною програмою, яке відбувається в спеціально обладнаному для цього приміщенні — у концертних залах або філармоніях.

Продовжимо далі. І сьогодні я вас познайомлю з ще одним жанром симфонічної музики - ФАНТАЗІЄЮ.

Чи полюбляєте би фантазувати? Імовірно, немає на світі такої людини, яка б ніколи не мріяла або не фантазувала.

У музиці є навіть п'єси, які так і називаються — фантазії.

Фантазія — жанр інструментальної музики, зокрема симфонічної; твір вільної форми фантастичного змісту.

У минулому композитори намагалися надати своїм композиціям чітко визначеної форми, наприклад, рондо або сонати.

Якщо композитор відчував потребу у вільному вираженні своїх вражень, уявлень та емоцій поза межами усталених форм, чудовим виходом для нього було звернутися до фантазії — найбільш вільної форми з-поміж інших.

Назва цього жанру походить від грецького слова «фантас», що означає «уява».

Із плином часу фантазія набуває дедалі вільнішого характеру, образні межі її розширюються.

Оскільки композиція іменувалася «фантазією», митець мав змогу відійти від канонів, властивих музичним формам. Тому його не можна було звинуватити в порушенні усталеної музичної структури, оскільки фантазії її не мали.

У фантазії композитор презентує слухачеві головну музичну тему на самому початку твору, далі — ніби імпровізує на задану тему, змінюючи засоби музичної виразності (темп, ритм, динаміку,гармонію, лад, характер тощо)

Митець продовжує музичний розвиток так, як підказують йому серце, власні почуття й емоції, уява і фантазія.