урок 30

Сучасний кінематограф не можна уявити без музики.

ПРИГАДАЄМО:

Мультиплікація (анімація) — вид кіномистецтва, твір якого виготовляється шляхом знімання послідовних фаз руху намальованих або об'ємних об’єктів.

Мільйони дітей і дорослих усього світу захоплюються мультфільмами.

Сьогодні ми поведемо розмову про українську анімацію (мультиплікацію).

Українська анімація відома далеко за межами нашої країни. Вітчизняні митці створили чимало мультфільмів як для дорослих, так і для юних глядачів. Поряд із режисерами й художниками-мультиплікаторами значна заслуга в успіхах української мультиплікації належить композиторам, які створюють цікаву музику до фільмів.

Найвідомішими в українському кінематографі стали дев’ять короткометражних мультфільмів про пригоди козаків. Автор сценарію і режисер легендарного козацького серіалу — Володимир Дахно.

Імена козаків у мультфільмах не звучать, адже згідно зі сценарієм у проектах відсутні діалоги (за винятком вступного або заключного тексту від автора). Проте і без слів все стає зрозумілим, бо всі сцени й дії легко сприймаються. За сюжетом мультфільмів персонажі потрапляють в усілякі пригоди, зустрічаються з людьми різних країн і епох: мушкетерами, античними богами й олімпійцями та навіть з прибульцями. Демонструвати чудеса козацьких подорожей і перемог допомагає музика.

Оскільки персонажі мультфільмів не мають реплік, великого значення набуває музичний супровід. Музику для різних епізодів написали відомі українські композитори: Мирослав Скорик, Борис Буєвський, Володимир Губа, Ігор Поклад. Митці намагалися підкреслити характерні рухи персонажів шляхом зміни ритму, темпу й гучності музики.

У всіх фільмах можна почути інтонації українських народних пісень, танців, маршів. Мирослав Скорик використовує також вокаліз (спів на «ту-ду-ду...»), а Ігор Поклад в останній фільм включає народну пісню.

Серед зразків української анімації для дітей надзвичайної популярності у 1970- 1980-х pp. здобули багатосерійні фільми «Пригоди капітана Врунгеля» та «Лікар Айболить» режисера Давида Черкаського. Музику до цих мультиплікаційних історій написав Георгій Фіртіч.

Мультфільм « Пригоди капітана Врунгеля» про кругосвітні подорожі досвіченого моряка Врунгеля, який зголошується взяти участь у міжнародній вітрильній регаті (змаганнях на яхтах). Однак на борт його судна потрапляє викрадена з музею статуя Венери, на яку полюють агент Ікс-ікс-нуль-нуль-ікс і безжалісні гангстери. Неймовірні пригоди героїв супроводжуються музикою, піснями, з-поміж яких найвідомішою є комічно-пародійна пісенька «Ми — бандито, гангстерито...» на вірші Є. Чеповецького.

Сім серій мультфільму про доброго лікаря Айболита, який лікує звірів у себе вдома і рятує їх від страшного розбійника. Бармалея, створено за мотивами казок Корнія Чуковського. Цікавий музичний фрагмент фільму — опера «Муха-Цокотуха» у виконанні «всесвітньо відомої трупи» солістів-вокалістів у супроводі грамофона під керуванням маестро Бармаліні.

Класикою української кіноматографії сьогодні вважається двосерійний пригодницький анімаційно-ігровий фільм «Острів скарбів», режисером якого став успішний уже на той час Давид Черкаський. «Острів скарбів» створено за мотивами однойменного роману P.-Л. Отівенсона, у якому йдеться про пошуки скарбів легендарного пірата Флінта. Особливістю мультфільму є те, що в ньому вдосталь жартів і кумедних ситуацій, багато з яких є нічим іншим, як пародією на американські мультфільми та вестерни. Мультиплікаційний розвиток сюжету переривається музичними номерами — кліпами, знятими за участі акторів, які «ілюструють» події.

Хочеться вірити, що є ще свідомі батьки, які достатьно часу приділяють своїм дітям, а також іхнім хоббі; від себе хочу додати, що оскільки йдеться мова про мультфільми то буде злочином не сказати що українська мультиплікація в минулому мала шанс вийти на більш широкий загал, якщо не якістю то принаймі змістом. Особисто рекомендую як дітям, так і батькам переглянути вітчизняні “Котик і Півник”, “Рукавичка”, “Котигорошко”, “Петрик П”яточкін”, “Двоє справедливих курчат”, “Івасик-Телесик”, “Колосок”, “Курча в клітиночки”, “Капітошка”, “Історія про дівчинку, яка наступила на хліб”, “Козаки” та ін.

Дитинство – це скарб, який не повинен руйнуватись через проплачені кимось ультрамодні “творіння” закомплексованих “митців”, за якими психологи плачуть. Тож давайте будем уважніші до наших дітей та їх уподобань, адже вони – наше майбутнє, від якого залежить прогрес чи деградація суспільства.