ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ

Найпоширенішою дієслівною формою в професійному мовленні  є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості, яке вживається у першій або третій особі множини (особливості забезпечують, грудковідводи встановлюють, приріст становить, агрегати спрямовують, вакцину вводимо).

Теперішній час може вживатися на позначення майбутньо­го, коли треба підкреслити обов'язковість виконання дії (нарада розпочинається о 10 годині).

Недоконаний вид у текстах фахового спрямування позначається складеними формами (відгодівля буде проводитися, агротехнічні заходи будуть здійснюватися).

Доконаний вид твориться за рахунок префіксації (роздавати корми, засипати добрива).

В професійному мовленні форми власне наказового способу (склади раціон, робіть розтин) використовуються тільки в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив повинен мати форму на -ти (максимально забезпечувати, можуть викликати, необхідно оберігати); закінчення -ть вживається тільки в розмовній мові.

Дієслова третьої особи однини можуть утворювати пара­лельні форми — повні й короткі: оре і орає, бува і буває. Обидві форми вживаються у фаховому розмовному мовленні. В писемному мовленні вживається тільки повна форма: зазначає, доглядає, переважає, забезпечує.

Слова нема і немає паралельно вживаються (у нас немає таких механізмів, у нас нема таких механізмів або ми не маємо таких механізмів).

Використання дієприкметників у професійному мовленні має ряд особливостей.

Для фахового мовлення є характерним широке використання активних дієприкметників: блукаючий нерв, ведуче колесо, ріжучий диск, працюючий двигун, тонізуючі речовини.

Слід пам'ятати, що утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок ”забезпечуючий живлення елемент", „виконуючий захист препарат”, не відповідають нормам сучасної української мови. Натомість вживаються описові звороти: елемент, що забезпечує живлення; препарат, що виконує захист.

У сучасній українській мові намітилася тенденція до уникнення дієприкметникових форм на -уч-(-юч-): коригувальний замість коригуючий, копіювальний замість копіюючий, інтегрувальний замість інтегруючий.

Російські форми на -ущ~, -ющ-, -ш—вш- в українській мові можуть передаватися:

а)    іменниками або описовими зворотами: исполняющий обязанности — виконавець обов'язків, пишущий эти строки — відписувач/автор цих рядків, организующий дело — той. який організовує справу, заведующий — завідувач;

б)     прикметниками: вышестоящий орган — вищий орган; текущий счет — поточний рахунок;

в)     дієприкметниками пасивного стану: наболевший вопрос — наболіле питання, нижеподписавишийся — нижчепідписаний.

У фаховому мовленні аграріїв використання дієприслівника має своє місце: зібравши урожай, поле дискують, обробляючи рану, слід дотримуватися правил гігієни, зробивши підрахунки, отримали реальний результат.

Використовуючи дієприслівники у   професійному мовленні, слід пам’ятати, що дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов’язково мають виконуватися одним суб’єктом: підводячи підсумки роботи підприємства, результати були невтішні - неправильно; підводячи підсумки роботи підприємства, ми помітили невтішні результати  - правильно.

Дієприслівник - це особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію або стан, що супроводжують іншу дію або стан, названі дієсловом і відповідає на запитання що робивши?  що роблячи?