ГРУПИ ЛЕКСИКИ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ ТА СФЕРОЮ ВЖИВАННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ МОВЛЕННІ

Як відомо, українська лексика за своїм походженням неоднорідна.

Лексика сучасної української мови складається з власне українських слів та запозичених з інших мов. Власне українські слова виникли в період самостійного існування нашої мови, цс лексеми, яких немає в інших мовах, а в нашій вони є найчисленнішим розрядом, наприклад: віхола, линути, мрія, людина, мати, родина, дім. жінка.

У професійному мовленні аграріїв власне українська лексика має надзвичайно широке використання. Так, наприклад, у мовленні ветеринарних фельдшерів чільне місце посідають:

назви тварин та частин їх тіла, що є власне українськими словами: корова, вівця, свині, коні; голова, вухо, череп, язик, серце;

зовнішні ознаки хвороб, в’ялість, сонливість, оглушення, пригнічення;

назви дій. процесів: перебіг, споживання, розлад, натискування, виділятися, напувати, годувати;

назви ознак: велика рогата (худоба), прижиттєвий, больовий, зворотний.

Прикладами використання власне українських слів у галузі зберігання і переробки тваринницької продукції можуть бути:

назви вікових груп тварин: свиноматка, нетелі, молодняк, телята;

назви порід: молочна, м’ясна, чорно-ряба, Лебединська; назви процесів, дій: відбір, одомашнення, молоковіддача, молозиво, доїння, отел, розведення, несучість.

В агрономії до власне українських належать: назви культур та їх частин: озима пшениця, цукровий буряк, жито, ячмінь, просо, льон, конопяя, стебло, плід, квітка;

назви бур ’янів: повитиця, плоскуха, мишій, вовчок, спориш; 

назви дій, процесів: сіяти, орати, боронувати, вносити, підкошувати, збирання, очищення, лущення, підживлення;

назви механізмів, машин та їх частин: плуг, борона, леміш, полиця, сівалка, віялка, жатка;

предметів і явищ природи: дощ, сніг, мороз, град; назви якостей: морозостійкий, ранньостиглий, багаторічні, водопроникні, просапні, широкорядний, поживний.

В різні періоди існування в українську мову входили слова з інших мов. У сфері професійного спілкування спеціалістів сільського господарства вони мають широке застосування. Зокрема, у ветеринарії набули широкого поширення лексеми латинського походження: ветеринарія, імунітет, фермент, кров, інфаркт, лімфаденіт; грецького походження: діафрагма, патологія, діагностика, синдром;  з німецької: терапія, профілактика, кома, фельдшер.

        Не є винятком широкого використання іншомовних запозичень і зоотехнія (слово, що походить з грецької), так у професійному мовленні тут використовуються латинські лексеми: раціон, моціон, селекція, комбікорм, сепарування, лактація, бонітування; французькі: екстер’єр, інтер’єр, конституція,пастеризація, алюр; англійські: бекон, бройлер, крос.

На сучасному етапі інтеграції України в Європейське співтовариство, реформування економічних відносин в  сільському господарстві, потік іншомовних слів у нашу мову і, зокрема, до професійного словника аграріїв активізувався. Але слід бути обережним і уважним під час використання їх у професійному мовленні, і, якщо їх можна замінити українськими відповідниками, то варто  це робити. 

Терміни - це слова чи словосполучення, що дають точне визначення предметам, явищам, діям певної галузі науки, техніки, виробництва, економіки,політики,культури.

У професійному мовленні аграріїв термінологічна лексика має надзвичайно широке застосування.

         Для кожної галузі сільського господарства характерна своя вузько-спеціальна термінологія. Так, наприклад, термінами у ветеринарній галузі можуть бути : щеплення, анемія, бруцельоз, запліднення; у зоотехнії: порода, відтворення, свинарство, репродуктори; у бухгалтерії: аванс, витрати, інвентаризація, прибутковий податок.

          Виділяються однослівні терміни: лімфаденіт, народжуваність, симптом, профілактика (у ветеринарії); кормосуміш, бонітування, мальок, мериноси (в зоотехнії);  та терміни-словосполучення: клінічна картина, кров’яний тиск, патологічний процес, навколоплідна оболонка (у ветеринарії); велика рогата худоба, жировий обмін, вуглеводисті корми, кормова одиниця (в зоотехнії).

     Більшість термінів - іменники (раціон, екстер'єр, дискування, скарифікація, вермикомпости, послід, анемія), є терміни - прикметники  (парнокопитні, назальний, новотільна, стійловий, молочна, )

          Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, наприклад: фактор, аналіз, синтез, аспект, прилад.

       Терміни - це не лише найменування предмета, явища чи поняття, а й їх точне визначення. Ці значення зафіксовані у спеціальних словниках, довідниках, державних стандартах, тому будь-яка зміна термінів є неможливою. 

        У сучасній літературній мові існує кілька груп лексики. Найбільша серед них - загальновживані слова - тобто слова, вживання яких не обмежене ні професійною, ні територіальною приналежністю (батько, повітря, тварини, літо). Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях господарства, науки, культури.

            Слова або звороти, що вживаються людьми, певної професії, називаються професійними (професіоналізмами).

           Професіоналізми - це назви понять певної галузі виробництва чи роду занять, що є синонімами до вже існуючих термінів. За межами певного середовища такі слова незрозумілі й нецікаві. Наведемо приклади професійних слів

у ветеринарії: вертячка(ценуроз), опорос, окріл, ягніння, сибірка;

у зоотехнік запуск (сухостійний період), обрат (знежирене молоко), підстилка, несучість, вигін, жеребність(вагітність), шлейф (худоба поза основним стадом), висівки (відходи борошномельного виробництва);

           Як же утворилися ці неофіційні розмовні замінники термінів? По-перше, шляхом усічення основ та скорочення слів: безвідвал (безвідвальний обробіток грунту), зяб (зяблевий обробіток), пар (парове поле), сибірка (сибірська виразка). По-друге, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у специфічному значенні: парування (осіменіння), клин (поле), здуття (темпонія), охолощення (кастрація), земля (грунт).

          Вживаються професіоналізми найчастіше в усному неофіційному мовленні людей певної професії. У писемному  мовленні професіоналізми вживаються в професійних виданнях (журналах, буклетах). У практиці ділового спілкування слід бути обережним щодо їх уживання в документах, щоб не викликати непорозуміння.