ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГРАМАТИЧНИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ, ПРИКМЕТНИКІВ, ЗАЙМЕННИКІВ

Культура професійного спілкування у великій мірі залежить від дотримання морфологічних норм сучасної української мови.

Іменник як самостійна частина мови має ряд особливостей використання у мові сільськогосподарських професій. Розглянемо їх:

а) іменники на означення професій, посад, звань.

При використанні назв осіб за професією, посадою,

званням у професійному спілкуванні слід пам'ятати такі правила:

1- офіційні назви посад, професій, звань є іменниками як чоловічого та і жіночого роду (директор(ка), завідувач(ка), головний(а) ветлікар(ка), бухгалтер(ка)):,

2- якщо вживається прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем жінки (бригадир Огуж сумлінно ставиться до своїх службових обов 'язків);

3- у професійному мовленні назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складними найменуваннями: мешканці села, а не сільчаии ; працівники ферми, а не фермівчани та ін.

б)     форми невідмінюваних іменників.

Серед слів, що використовуються у професійному мовленні аграріїв, не відмінюються:

4- жіночі прізвища власне українського походження на о:Кулішенко, Помагайбо, і на приголосний українського й іншомовного походження:Набок, Коваль, Петраш, Макаревич;

5- слова числівникового різновиду: пів поля, пів гектара, пів мішка, пів дня,

6- складноскорочені назви: ХТЗ, ЮМЗ, ШОЕ, МТФ, ПДВ.

в)    збірні іменники.

Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів слід заміняти іменниками у формі множини: студентство - студенти, птаство - птахи, мишва - миші.

Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: бухгалтери - (працівники бухгалтерії), городяни - (мешканці міста).

г)     варіанти відмінкових форм іменників.

Слід пам'ятати, що у професійному спілкуванні переважає давальна форма однини іменника із закінченням ~у(ю) (документу, бригадиру, апарату). Хоча при нанизуванні однакових відмінкових форм допустима варіантність закінчень у іменників: директорові Семенчуку Юрію Петровичу.

Паралельні закінчення родового відмінка іменників ~а -я та -у,-ю, як правило пов'язуються із розрізненням смислових відтінків: акта (документ) - акту (дія), апарата (прилад) - апарату (установа), блока (частина споруди, машини)- блоку (об'єднання партій), рахунка (документ)-рахунку (дії).

У разі виникнення труднощів щодо вибору закінчень в іменниках другої відміни родового відмінка обов’язково слід звертатися до орфографічного словника.

В письмовій формі (службових листах) і в усній при звертанні слід використовувати кличний відмінок, що надає теплоти, ласкавості, сприймається як вираз поваги: Шановний Олексіє  Вікторовичу; Вельмишановна Антоніно Іванівно... До старшої за віком або офіційної особи використовують у звертанні й форму називного відмінка (Ігор Іванович), і форму кличного відмінка (Ігоре Івановичу).

д)    вживання складних іменників.

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

- іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ:землекористування, сінозаготівля, кровотеча, крововилив, племзавод;

- іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, скороспілість;

- іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ: лісостеп, квітконіжка, колінвал, теплопровідний (але людино-день);

- іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: двозначність, сторіччя,

-  іменники з першою частиною  напів-, полу-: пів полукіпок, напіврозпад,

-  іменники, в яких другою складовою частиною е елементи: -граф, -графія, -лог, -метр: топограф, літографія, мікробіолог, патологія, спідометр,

- іменники утворені з трьох і більше іменникових основ: (зооветпостач, Укрвинпром).

Через дефіс пишуться:

-         іменники, що означають близькі за змістом поняття: план-графік, корова-первістка, бик-плідник, журнал- ордер;

-         іменники, що означають складні одиниці виміру: тонно-кілометр, кіловат-година;

-         іменники, що означають спеціальність, професію: інженер-механік, екопоміст-бухгалтер.

За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяють на гри групи:

- якісні - називають ознаки, властиві предмету більшою чи меншою мірою: веселий, довгий, багатий, чистий,

- відносні - називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: ринкова економіка, приватне сільськогосподарське підприємство, весняний обробіток, річний раціон, добовий приріст.

 - присвійні - вказують приналежність предмета людині (рідше - тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: батьків наділ, гусяче яйце.

Для професійного мовлення характерне використання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття: акціонерне товариство, земельний кодекс, ветеринарне законодавство.

Якісні прикметники творять ступені порівняння, слід пам'ятати й правильно вживати форми ступенів порівняння прикметників.

Способи творення ступенів порівняння прикметників

1. Вищий ступінь(проста форма) – основа прикметника + суфікс

-іш:сумний – сумніший;

- вищий ступінь(складена форма) – прикметник у звичайній формі+слова більш, менш:більш рішучий.

2. Найвищий ступінь ( проста форма) – проста форма вищого ступеня + префікс  най- ( щонай-, якнай-):швидкий – найшвидший, менший – якнайменший;

-складена форма –прикметник у звичайній формі+ слова найбільш, найменш: витривалий - найбільш витривалий, стійкий  - найменш стійкий

Для професійного мовлення аграріїв характерне вживання простої форми прикметників: більш холодостійкий сорт, найбільш ефективний спосіб, менш продуктивна порода. А от вживання присвійних прикметників варто взагалі уникати, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами: агрономові напрацювання - напрацювання. агронома або агрономічні напрацювання; завгарові пропозиції - пропозиції завгара; директорові розпорядження - розпорядження директора.

Прикметники на означення певних професій, посад узгоджуються з іменником лише в чоловічому роді: головна бухгалтерка — головний бухгалтер, досвідчена зоотехнік - досвідчений зоотехнік; нова завідувачка — новий завідувач. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: хірургічні приладдя - хірургічне приладдя, пошкоджені коріння - пошкоджене коріння.

Досить часто в професійному мовленні під час ділових, службових бесід, у телефонних розмовах використовуються займенники. Так, займенник ВИ вживається для підкреслення поваги, шани, ввічливості. У спілкуванні з малознайомими чи особами, старшими за віком, вживається займенник Ви: Повідомляємо Вам;  У відповідь на Вашу пропозицію.

В писемному мовленні, зокрема в документах, що пишуться від імені установи, організації (тобто від 1 особи множини) займенник МИ пропускається (просимю, иагадуємо, звертаємося). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Адміністрація повідомляє... Правління визнало...)

Займенник Я теж оминається, текст розпорядчих документів починається дієсловом у першій особі однини (Наказую... Пропоную...).

Присвійний займенник СВІЙ не вживається в професійному мовленні, оскільки він дублює вже наявне слово :бригадир не справився зі своїми обов'язками - бригадир не справився з обов'язками).

З паралельних форм означального займенника кожний і кожен перевага надається формі кожний.

Пам'ятайте, що вміле використання займенників у професійному спілкуванні впливає на успіх у вирішенні виробничих проблем, результати ділових та службових бесід.