Генріх Гейне «Книга пісень»

Літературний рід: лірика;

Жанр: пейзажно-філософський ліричний мініатюрний вірш (символічна елегія);

Напрям, течія: романтизм (із елементами символізму);

Віршовий розмір: чотиристопний ямб (із чергуванням жіночих і чоловічих рим);

Римування: перехресне (ABAB CDCD); рифми точні, дзвінкі, створюють меланхолійний ритм;

Строфа: 2 катрени (чотиривірші);

Тема: образи самотності та туги, закодовані в символічних образах кедра та пальми;

Ідея: самотність і мрія про споріднену душу здатні подолати навіть відстані й природні межі; прагнення до єдності як основа душевної меланхолії;

Провідний мотив: самотність серед величі; невисловлене кохання; духовне тяжіння до близькості, яке залишається мрією;

Художньо-стильові особливості:

• мінімалізм і символічна глибина;

• лаконізм викладу з філософським підтекстом;

• виразна вертикаль: "північ — південь", "сон — мрія", "одиноцтво — туга";

• посилена метафоричність природи (пейзаж — як психологічна проекція);

Композиція:

1. Перша строфа: кедр — символ півночі, сили, замкненості, духовного сну;

2. Друга строфа: пальма — символ півдня, спокуси, туги, жіночого образу;

3. Обидва дерева — самотні, розділені простором, але об'єднані у сні-мрії;

Художні засоби, стилістичні фігури:

• Символи:

• кедр — чоловічий образ, північ, холодна велич, духовність, сила;

• пальма — жіночий образ, південь, чуттєвість, тепло, туга;

• Метафора: "дрімає і мріє вві сні" — стан духовного зосередження та відчуження;

• Епітети: "сніжною млою повитий", "спалена сонцем скеля";

• Антитеза: північ ↔ південь; холод ↔ спекота; кедр ↔ пальма;

• Уособлення: обидва дерева — здатні мріяти, сумувати, уособлюють людські почуття;

Образи та символічні образи:

• Кедр — символ чоловічої душі, самотності, піднесеності та замкнутості;

• Пальма — символ жіночої туги, недосяжної любові, інтуїтивного зв'язку;

• Сон — засіб подолання простору, реальності, спосіб духовного єднання;

Примітки та корисна інформація:

• Цей вірш — один із найвідоміших коротких віршів Гейне, має майже афористичний статус;

• Часто інтерпретується як метафора нерозділеного кохання або неможливої гармонії;

• Образ кедра і пальми став поширеним у світовій культурі, особливо в німецькій ліриці та музиці (вірш покладено на музику Шубертом, Шуманом)

https://www.ukrlib.com.ua/review-zl/printit.php?tid=12822 

Автор. Генріх Гейне (1797-1856) – відомий німецький митець і мислитель, поет і прозаїк, драматург і публіцист.

Збірка. "Книга пісень", видана у 1827 р. (до неї ввійшли найкращі твори 1817-1827 рр.). Сам вірш "Не знаю, що стало зо мною…" містився у третьому розділі збірки – "Знову на батьківщині" (цей розділ був написаний у 1823-1824 рр.).

Літературний рід. Лірика.

Жанр. Балада.

Вид лірики. Інтимна.

Стиль. Романтизм.

Система віршування. Силабо-тонічна.

Елементи ритмотворення. Тристопний амфібрахій (трискладова стопа з наголосом на другому складі); римування перехресне (абаб), рими: 1 і 3 рядки об'єднані жіночою римою, а 2 і 4 – чоловічою; строфа: чотиривірш.

Мотив (тема). Розповідь про казкову красуню, що з'‎являється на скелі над Рейном і своїм співом зачаровує рибалку. Кохання – складне почуття, яке несе страждання й загибель

Художні засоби і прийоми. Епітети: "казка стара", "повітря свіже", "привітний Рейн", "коси її золоті", "дикої пісні"; метафори: "сумує серце моє", "ні сну, ні спокою казка стара не дає", "вечірній промінь грає"; анафора "І косу розчісує ним, і дикої пісні співає".

Провідні образи. Ліричний герой (сумує, йому не дає спокою стара легенда), Лорелей (символ фатального кохання рибалка, символ ілюзорності романтичних мрій), Рейн (символізує плин життя).

https://www.ukrlib.com.ua/review-zl/printit.php?tid=11695 

Збірка: "Книга пісень"

Тема: Розлука, прощання.

Головна думка:

• Розлука - це складний і болісний досвід, який кожен переживає по-своєму.

• Поет описує свій особистий досвід розлуки, який відрізняється від типових проявів емоцій.

Ліричний герой:

• Дуже сумує через розлуку з коханою.

• Його переживання глибокі й щирі.

• Він не схильний до зовнішніх проявів емоцій, на відміну від інших людей.

Провідна тема:

• Розлука - це не просто емоційний момент, а й душевна криза, що порушує гармонію та спричинює внутрішню порожнечу.

Композиція:

• Вірш побудований на контрасті:

✵ Звичне прощання з емоційними проявами ("плачуть, і тяжко зітхають").

✵ Особистий досвід ліричного героя, який не плаче, але відчуває глибокий сум.

Художні засоби:

• Іронія: перша строфа, що складається із штампів, описує типову поведінку при розлуці.

• Метафора: "сум, зітхання прийшли самі" - підкреслює глибину переживань ліричного героя.

Важливі моменти:

• Вірш "Коли розлучаються двоє" - це не просто опис розлуки, а й роздуми про природу емоцій, про те, як люди по-різному переживають складні моменти.

• Поет використовує контраст, щоб підкреслити глибину своїх переживань.

• Вірш написаний простою мовою, але має глибокий емоційний вплив.

https://zarlit.com/tvory/406.html