Літературний рід: лірика;
Жанр: пейзажно-філософський ліричний мініатюрний вірш (символічна елегія);
Напрям, течія: романтизм (із елементами символізму);
Віршовий розмір: чотиристопний ямб (із чергуванням жіночих і чоловічих рим);
Римування: перехресне (ABAB CDCD); рифми точні, дзвінкі, створюють меланхолійний ритм;
Строфа: 2 катрени (чотиривірші);
Тема: образи самотності та туги, закодовані в символічних образах кедра та пальми;
Ідея: самотність і мрія про споріднену душу здатні подолати навіть відстані й природні межі; прагнення до єдності як основа душевної меланхолії;
Провідний мотив: самотність серед величі; невисловлене кохання; духовне тяжіння до близькості, яке залишається мрією;
Художньо-стильові особливості:
мінімалізм і символічна глибина;
лаконізм викладу з філософським підтекстом;
виразна вертикаль: "північ — південь", "сон — мрія", "одиноцтво — туга";
посилена метафоричність природи (пейзаж — як психологічна проекція);
Композиція:
Перша строфа: кедр — символ півночі, сили, замкненості, духовного сну;
Друга строфа: пальма — символ півдня, спокуси, туги, жіночого образу;
Обидва дерева — самотні, розділені простором, але об'єднані у сні-мрії;
Художні засоби, стилістичні фігури:
Символи:
кедр — чоловічий образ, північ, холодна велич, духовність, сила;
пальма — жіночий образ, південь, чуттєвість, тепло, туга;
Метафора: "дрімає і мріє вві сні" — стан духовного зосередження та відчуження;
Епітети: "сніжною млою повитий", "спалена сонцем скеля";
Антитеза: північ ↔ південь; холод ↔ спекота; кедр ↔ пальма;
Уособлення: обидва дерева — здатні мріяти, сумувати, уособлюють людські почуття;
Образи та символічні образи:
Кедр — символ чоловічої душі, самотності, піднесеності та замкнутості;
Пальма — символ жіночої туги, недосяжної любові, інтуїтивного зв'язку;
Сон — засіб подолання простору, реальності, спосіб духовного єднання;
Примітки та корисна інформація:
Цей вірш — один із найвідоміших коротких віршів Гейне, має майже афористичний статус;
Часто інтерпретується як метафора нерозділеного кохання або неможливої гармонії;
Образ кедра і пальми став поширеним у світовій культурі, особливо в німецькій ліриці та музиці (вірш покладено на музику Шубертом, Шуманом)
Автор. Генріх Гейне (1797-1856) – відомий німецький митець і мислитель, поет і прозаїк, драматург і публіцист.
Збірка. "Книга пісень", видана у 1827 р. (до неї ввійшли найкращі твори 1817-1827 рр.). Сам вірш "Не знаю, що стало зо мною…" містився у третьому розділі збірки – "Знову на батьківщині" (цей розділ був написаний у 1823-1824 рр.).
Літературний рід. Лірика.
Жанр. Балада.
Вид лірики. Інтимна.
Стиль. Романтизм.
Система віршування. Силабо-тонічна.
Елементи ритмотворення. Тристопний амфібрахій (трискладова стопа з наголосом на другому складі); римування перехресне (абаб), рими: 1 і 3 рядки об'єднані жіночою римою, а 2 і 4 – чоловічою; строфа: чотиривірш.
Мотив (тема). Розповідь про казкову красуню, що з'являється на скелі над Рейном і своїм співом зачаровує рибалку. Кохання – складне почуття, яке несе страждання й загибель
Художні засоби і прийоми. Епітети: "казка стара", "повітря свіже", "привітний Рейн", "коси її золоті", "дикої пісні"; метафори: "сумує серце моє", "ні сну, ні спокою казка стара не дає", "вечірній промінь грає"; анафора "І косу розчісує ним, і дикої пісні співає".
Провідні образи. Ліричний герой (сумує, йому не дає спокою стара легенда), Лорелей (символ фатального кохання рибалка, символ ілюзорності романтичних мрій), Рейн (символізує плин життя).
Збірка: "Книга пісень"
Тема: Розлука, прощання.
Головна думка:
Розлука - це складний і болісний досвід, який кожен переживає по-своєму.
Поет описує свій особистий досвід розлуки, який відрізняється від типових проявів емоцій.
Ліричний герой:
Дуже сумує через розлуку з коханою.
Його переживання глибокі й щирі.
Він не схильний до зовнішніх проявів емоцій, на відміну від інших людей.
Провідна тема:
Розлука - це не просто емоційний момент, а й душевна криза, що порушує гармонію та спричинює внутрішню порожнечу.
Композиція:
Вірш побудований на контрасті:
✵ Звичне прощання з емоційними проявами ("плачуть, і тяжко зітхають").
✵ Особистий досвід ліричного героя, який не плаче, але відчуває глибокий сум.
Художні засоби:
Іронія: перша строфа, що складається із штампів, описує типову поведінку при розлуці.
Метафора: "сум, зітхання прийшли самі" - підкреслює глибину переживань ліричного героя.
Важливі моменти:
Вірш "Коли розлучаються двоє" - це не просто опис розлуки, а й роздуми про природу емоцій, про те, як люди по-різному переживають складні моменти.
Поет використовує контраст, щоб підкреслити глибину своїх переживань.
Вірш написаний простою мовою, але має глибокий емоційний вплив.