О. Вайльд «Хлопчик-Зірка»

Автор – Оскар Уайльд

Жанр – казка

Тема – тернистий шлях Хлопчика-зірки до здобуття справжньої краси та люблячих батьків

Ідея – уславлення духовної краси та любові до матері.

Головна думка – люди повинні бути добрими, милосердними, справедливими, шляхетними, повинні допомагати один одному.

Конфлікт у казці: батьків не обирають, їх сприймають, поважають, люблять такими, якими вони є: чи то прийомні батьки, жебраки чи королі. Головний герой розв’язує його: хлопчик повернув собі свою вроду, знайшов батьків, вимолив прощення у них, переродився, по-іншому ставиться до оточуючих – і як нагорода – стає королем

Джерело: https://dovidka.biz.ua/hlopchik-zirka-analiz

Сюжетний ланцюжок: Лісоруби в лісі – розмови звірів про мороз – важкий шлях – падаюча зірка – несподівана знахідка – доброта Лісоруба – красивий хлопчик – гарна врода та злий характер – жорстокі витівки – Хлопчик-Зірка зрікається матері – втрата вроди – покаяння –  пошуки матері – поневіряння – зустріч з батьками – вибачення – життя в палаці – нові життєві принципи хлопчика.

1. Експозиція – лісоруби знаходять хлопчика. Гарний, але злий Хлопчик-Зірка у родині доброго лісоруба.

2. Зав’язка – Хлопчик-Зірка проганяє мати-жебрачку.

3. Розвиток подій – Перетворення його на потвору.

– У пошуках матері:

а) ставлення звірів і птахів до Хлопчика-зірки;

б) у злого чарівника, три його завдання;

в) порятунок зайчика;

г) віддяка зайчика;

д) допомога Хлопчика-зірки жебраку;

є) чарівне перетворення

4.Кульмінація – зустріч з батьками та їх прощення

5.Розв`язка – милосердний і добрий правитель

Джерело: https://dovidka.biz.ua/hlopchik-zirka-analiz

Хлопчик-Зірка – красивий, самозакоханий, жорстокий, байдужий егоїст. Був покараний, розкаявся і став добрим, чуйним, благородним.

Лісоруб та його дружина. Прийомні батьки хлопчика підібрали його у снігу. Добрі та привітні.

Жебрачка – мати хлопчика. Нещасна, бідна, добра.

Король – батько хлопчика. Розумний, хитрий, шляхетний.

Чаклун – злий, жадібний, підступний, жорстокий.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/hlopchik-zirka-analiz

Ім’я героя Хлопчик-Зірка

Батьки Дроворуб і його дружина — названі батьки, Король і Королева — справжні

Вік 10-12 років

Освіта, вміння Про освіту не сказано нічого; добре бігав, міг танцюват грати на дудці й складати гарні мелодії

Портрет до змін Його губи були, як червона квітка, а очі, як фіалки біля річечки з чистою водою, а його тіло було таким, як білосніжний нарцис у полі, де ще не ступала нога косаря

Портрет після змін Його обличчя було, як у жаби, а тіло було в лусці, як у гадюки

Характер у дитинстві Злий, жорстокий, егоїстичний

Характер після змін Добрий, милосердний, витривалий, мужній, чутливий, справедливий

Шлях духовного очищення Хлопчика-Зірки

• Зрозумів свою провину, свій гріх.

• Вирішив знайти матір.

• Відчув себе самотнім; стало дуже важко на душі; заплакав гіркими сльозами. Став просити пробачення у всіх Божих створінь.

• Терпів приниження, образи від людей.

• Шукав матір, до крові збиваючи свої босі ноги об гостре каміння.

• Звільнив бідне Зайченя від пастки мисливця.

• Пожертвував собою задля прокаженого.

•  Навколішках випросив у матері пробачення.

•  Став милосердним і справедливим до всіх володарем.

•  Лісорубові та його дружині послав багато дорогих подарунків, а дітей зробив вельможами.

•  Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами і вчив усіх любові, добра та милосердя.

1. Знайдена дитина

 На білому снігу справді сяяла золота якась річ. Лісоруб підбіг, нагнувся, взяв ту річ і побачив, що тримає в руках згорнутий плащ із золотої тканини, дивовижно вишитий зірками. І він крикнув товаришеві, що знайшов скарб, який упав з неба, а коли той теж підбіг, вони присіли на снігу й почали розгортати плащ, щоб поділитися золотом. Та ба! В складках плаща вони не знайшли ні золота, ні срібла, ні взагалі будь-якого скарбу, а тільки мале дитинча, яке лежало і спало… І тоді один Лісоруб сказав другому:

 — Ні, то було б лихе діло — залишити дитину, щоб вона замерзла тут на снігу, і хоч я бідар, як і ти, і ротів у мене своїх повно вдома, і в горшках порожньо, я все ж візьму його до себе, — якось виглядимо удвох з дружиною.

 І він обережно взяв дитинча на руки, вкутав його в плаш, щоб не замерзло на лютому холоді, і почвалав з горба в село, а товариш його, ідучи поруч, все дивував­ся подумки з такої його дурості та м’якосердя.

 2. Портрет Хлопчика-зірки

 І з року в рік хлопчик гарнішав і гарнішав, а жителі села тільки дивувалися його красі, тому що всі вони були смуглолиці й чорняві, а цей мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене із слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря.

 3. Зверхній, зарозумілий

 Проте ця врода обернулася йому на шкоду, бо виростав він гордий, себелюбний і жорстокий. Дітьми Лісоруба і всіма іншими сільськими дітьми він гордував, бо ж вони, мовляв, низького походження, а він — шляхет­ного роду, адже походить від Зірки. І він потакав дітьми й називав їх своїми слугами.

 4.Нелюдяний нечуйний до жебраків

 Він не тільки не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік і всіх скривджених долею, а ще й кидав на них камінцями та проганяв на шлях, накрикував, щоб вони йшли просити хліба десь в інше місце, і жоден жебрак, крім хіба найвідчайдушнішого, не наважувався вдруге заходити в те село просити милостиню. Хлопець був ніби заворожений своєю казковою вродою і насміхався й глузував із нещасних та безпомічних.

 5. Себелюбство

 Себе ж любив, і часто влітку, коли стояли тихі сонячні дні, він лежав у священиковому садку біля кринички і посміхався собі з утіхи, милуючись своєю вродою.

 6. Верховодить ровесниками

 біг до своїх ровесників і верховодив ними. А ті в усьому слухались його, бо він був гарний, прудконогий, умів танцювати, співати й грати на сопілці. 1 хоч би куди вів їх Хлопчик-зірка, вони стрімголов бігли за ним, і хоч би що наказував робити, вони все покірливо робили Так він верховодив ними в усьому, і вони стали такі ж немилосердні, як і він.

 7. Жорстокість та знущання

 І коли він виколював кротові очі гострим шпичаком з очерету, вони реготали, а коли жбурляв камінцями на прокаженого, вони реготали теж.

 8. Гордість, невдячність

 І він підійшов до жебрачки ближче і став кидати в неї камінцями та насміхатися, і вона з жахом дивилася на нього, і не могла відвести погляду. І коли це побачив Лісоруб, що обтісував колоди на току неподалік, то підбіг і став дорікати йому такими словами: —У тебе й справді кам’яне серце, і не маєш ти мило­сердя, бо що поганого заподіяла тобі ця сердешна жінка, що ти знущаєшся з неї? А Хлопчик-зірка весь спаленів від гніву, тупнув ногою і сказав: —А хто ти такий, щоб питати мене, чого я так роблю? Я тобі не син і не повинен коритися тобі. То правда, що не син, — відповів Лісоруб, — але ж я тебе пожалів, коли знайшов у лісі.

 9. Відрікається від матері

 —Та коли побачив ту, що чекала на нього в хаті, він презирливо зареготав і мовив: – Ну, а де ж та моя мати? Я тут не бачу нікого, крім цієї бридкої старчихи. – Я твоя мати, — відповіла йому жінка. – Ти збожеволіла, як ти можеш казати таке! — гнівно вигукнув Хлопчик-зірка. — Ніякий я тобі не син, бо ти – бридка старчиха в лахмітті. Тож тікай звідси, і щоб я більше не бачив твого бридкого обличчя! Він наглухо закрив своє серце, щоб її нарікання не проникли туди. – Якщо це правда, що ти моя мати, — сказав він — то краще б ти не приходила сюди й не ганьбила мене,адже я гадав, що моєю матір’ю була Зірка, а не якась старчиха, як ти кажеш мені. Тому забирайся звідси геть, щоб я тебе більш ніколи не бачив. На тебе навіть бридко глянути, і я радніше поцілую гадюку чи жабу-ропуху, ніж тебе.

 10. Зміна зовнішнього виду

 він став схожий на жабу, а тіло його вкрилось лускою, як у гадюки.

 11. Відчуття провини

 Це, певне, така мені кара за мій гріх. Адже я відмовився від рідної матері й прогнав її геть, я посоромився її і вчинив жорстоко з нею. Тепер я піду й шукатиму її по всьому світу і не знатиму спочинку доти, доки не знайду її. —Ні, я жорстоко повівся з моєю матір’ю, і на покару за це мені послано це нещастя. Тому я мушу йти звідси і блукати по світу доти, доки знайду свою матір і виблагаю в неї пробачення.

 12. Вибачення

 Хлопчик-зірка похилив голову, заплакав і став проси­ти пробачення у всіх божих створінь та все йшов і йшов далі лісом, шукаючи тієї старчихи.

 13. Приниження і страждання у пошуках матері

 І коли він проходив селами, діти дражнили його й кидали на нього камінцями, а селяни, боячись, щоб від нього не пішла на зерно яка зараза, не пускали його навіть до клуні ночувати, наказуючи наймитам гнати його геть, і не було жодної людини, яка б зглянулася на нього. Не доводилося йому ні від кого чути й про бідну старчиху, свою матір, хоч блукав він по світу вже довгих три роки і не раз, бувало, йому ввижалося, нібито вона пішла поперед нього битим шляхом, і він кидався доганяти й гукав її, до крові збиваючи свої босі ноги об гостре каміння. Але він ніколи не міг наздогнати її, а люди, які жили при шляху, казали йому, шо їм ніколи не доводилося бачити таку чи схожу на неї жінку, і ще й потішалися з його горя.

 Отак три роки блукав він по світу і ніде ніколи не зустрів ні любові, ні доброзичливості, ані милосердя; весь світ повівся з ним так само жорстоко, як він чинив у дні своєї гордині,

 14. Слухняний раб злого чарівника

 —У тім лісі, що неподалік від брами цього міста Гяурів, сховано три золоті монети: з білого золота, з жовтого золота і з червоного золота. Сьогодні ти мусиш принести мені монету з білого золота, а коли не принесеш, одержиш сто канчуків по спині. 1 поспішай якнайшвидше, а ввечері я чекатиму на тебе біля хвіртки мого саду. Гляди ж принеси біле золото, а то погано тобі буде, бо ти — мій раб і я заплатив за тебе ціну келиха солодкого вина.

 15. У пошуках золота злого чарівника

 Та мало втіхи зазнав він у тому лісі, бо хоч би де він ступив, скрізь перед ним уставали батоги шипшини з колючими шпичаками, і вогнем обпікала жалка кропива, і будяки кололи його своїми гострими, як кинджали, колючками, і Хлопчик-зірка набрався муки. До того ж він ніде не міг знайти монету з білого золота, про яку говорив йому Чаклун, хоч і шукав її від ранку до полудня і від полудня до заходу сонця. А коли стало заходити сонце, він повернув додому, вмиваючись гіркими слізьми, бо знав, яка на нього чекає кара.

 16. Чуйність до чужої біди: допомога зайчику

 Коли він уже виходив на узлісся, з хащів до нього долинув крик — здавалося, хтось кличе на допомогу. Забувши про своє горе, він побіг на той крик і побачив мале Зайченя, що потрапило в пастку якогось мисливця. І Хлопчик-зірка зглянувся на бідне Зайченя і звільнив його, промовивши до нього: —Сам я всього-на-всього раб, але тобі я подарую волю. А Зайченя відповіло йому так:

 —Ти й справді подарував мені волю, а от чим я тобі за це віддячу? І Хлопчик-зірка сказав йому:

 —Я шукаю монету з білого золота, але ніде не можу її знайти, і коли я не принесу її моєму господарю, він мене дуже битиме. Іди за мною, — сказало йому Зайченя, — і я заведу тебе туди, куди тобі треба, бо я знаю, де захована ця монета і навіщо. Як ти вчинив зі мною, так я вчинив з тобою

 17. Співчуття до знедоленого жебрака

 Його обличчя закривав сірий полотняний каптур і його очі палали в прорізах, мов жарини, і коли він помітив Хлопчика-зірку, що підходив до брами, він ударив у свою дерев’яну миску і задзвонив у свій дзвінок, гукнувши йому так: – Дай мені монетку, а то я помру з голоду. Адже мене вигнали з міста і ніхто не змилується наді мною.— Як жаль! — вигукнув Хлопчик-зірка. — У мене тільки одна монета в гаманці, і коли я не принесу її моєму господарю, він мене страшенно битиме, бо я його раб. Та прокажений доти благав його, доки Хлопчик-зірка змилувався над ним і віддав монету.

18. Жалість до жебрака

- А Хлопчик-зірка взяв монету з жовтого золота, поклав її в гаманець і хутко пішов назад до міста. Але прокажений знову побачив його, вибіг йому назустріч, упав на коліна й закричав:

 — Дай мені монету, а то я помру з голоду. І Хлопчик-зірка відповів йому: —У мене в гаманці тільки одна монета з жовтого золота, і якщо я не принесу її моєму господарю, він поб’є мене і я зостанусь навіки у нього в рабстві. Але прокажений так благав його, що Хлопчик-зірка пожалів його й віддав йому монету з жовтого золота.

 19. Милосердя. Усвідомлення важкого становища іншої людини

 А Хлопчик-зірка зайшов у печеру і в найдальшому кутку побачив монету з червоного золота. Він поклав її у свій гаманець і вирушив хутчій до міста, А прокажений, побачивши його, став посеред дорога і закричав, благаючи його: —Віддай мені монету з червоного золота, а то я помру з голоду. — Хлопчик-зірка знову пожалів його й віддав йому монету з червоного золота, сказавши: —Твоя біда гірша, ніж моя. А серце його стислося з туги, бо він знав, яка лиха доля на нього чекає.

 20. Повернення зовнішньої краси; духовна краса

 Але навколо нього зібралося так багато люду, що він заблукав і прийшов на широку площу, де стояв королівський палац. І ворота палацу відчинилися, і назустріч Хлопчикові-зірці поспішили священно­служителі та найбільші вельможі міста і сказали, вклонившись йому низько: — Ти наш володар, на якого ми давно чекаємо, і син нашого короля.

 А Хлопчик-зірка їм відповів: —Я не королівський син, а син бідної жебрачки. І як ви можете казати, що я вродливий, коли я знаю, що на мене гидко глянути? Тоді той, чий обладунок був прикрашений золотими квітами і на чийому шоломі замість гребеня був крилатий лев, підняв перед ним свого щита і крикнув: — Чому мій повелитель не вірить, що він гарний? Хлопчик-зірка глянув у щит. 1 що ж він побачив? Його обличчя знову було гарне, як колись, і вся його колишня врода знов повернулася до нього, тільки в очах він побачив щось нове, чого раніше ніколи в них не бачив.

 21. Відречення від корони заради пошуків матері

 Священнослужителі та найбільші вельможі впали перед ним на коліна й сказали: Було давнє пророцтво, що цього дня прийде до нас той, хто має володарювати над нами. Тож хай володар наш візьме цю корону і цей скіпетр і стане нашим королем, справедливим і милосердним. Але Хлопчик-зірка відповів їм: —Я не гідний бути вашим королем, бо я зрікся матері, що породила мене, і я доти не матиму спокою, доки не знайду її і не випрошу в неї пробачення. Тож відпустіть мене, бо я мушу далі йти по світу і не можу тут більше затримуватися, хоч ви й пропонуєте мені корону та скіпетр.

 22. Прощення матері та батька

Серед людей, що товпились довкола сторожі, він побачив жебрачку, яка була його матір’ю, а поруч неї стояв той самий прокажений, що сидів був перед міською брамою. Крик радощів зірвався з вуст Хлопчика-зірки, і він побіг до жебрачки, і, впавши перед нею навколішки, обцілував рани на її ногах і омив їх своїми слізьми. Він низько схилив голову, аж до пилюки, і, ридаючи так, що, здавалося, його серце розірветься з болю, промовив такі слова: —Мати моя! Я зрікся тебе в дні своєї гордині. Не відштовхни мене в годину мого смирення! Я ненавидів тебе. Даруй же мені любов. Я був відцурався тебе. Прийми ж своє дитя… Проте жебрачка не відповіла йому й слова. І він простер руки до прокаженого й припав до його ніг, кажучи: —Тричі виявляв я до тебе милосердя. Ублагай же мою матір заговорити до мене. Але прокажений не відповів йому й слова. І він знову заридав і сказав: —Мати моя! Несила мені більше терпіти ці страждання. Даруй мені своє прошення і дозволь вернутися назад до лісу. І жебрачка поклала руку йому на голову й промовила: — Устань! І прокажений поклав руку йому на голову й теж сказав: — Устань! І він підвівся, глянув і — о диво з див! Перед ним були Король і Королева. І Королева сказала йому: – Ось твій батько, якого ти пожалів у біді. А Король сказав: — Ось твоя мати, чиї ноги ти омив своїми слізьми. І вони обняли й поцілували його, і повели його в палац та вбрали в дорогі шати, і наділи йому корону на голову та дали в руки йому скіпетр.

23. Милосердний правитель

І став він правити містом, що стояло над річкою. 1 він був милосердний і справедливий до всіх. Він прогнав геть лихого Чаклуна, а Лісорубові та його дружині послав багато дорогих по­дарунків, а дітей його зробив вельможами. Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. Голодним він роздавав хліб, а голим — одіж, і в його державі панували мир і достатки. Та правив він недовго. Надто багато зазнав він горя і надто тяжкі пройшов випробування — тож через три роки він помер. А після нього прийшов лихий володар.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/hlopchik-zirka-analiz

1) Незвичайна знахідка в лісі.
2) Хлопчик-Зірка.
3) Байдужий хлопчик, який всіх ображав.
4) Мама Хлопчика-Зірки, від якої він відрікся.
5) Хлопчик-Зірка став потворою.
6) Він у полоні.
7) Монети які він шукав.
8) Хлопчик-Зірка став добрим.
9) Хвора людина, якій він віддавав всі монети.
10) Життя знову налагодилося.