1. Великий американський письменник Едгар Аллан По вніс неймовірно величезний внесок у розвиток літератури.

Завдяки йому на світ з’явилися цілі нові жанри, незважаючи на те, що здебільшого творив у жанрі романтизму.

2. Впізнаваний «фірмовий стиль» цього письменника забезпечив йому гучний успіх.

3. Його книги читають у різних країнах, і багато з них отримали статус культових творів.

4. Свої перші твори він підписував псевдонімом «Бостонец».

5. Едгар По народився в родині акторів, які на час гастролей залишили дитини на піклування діда. Його дід був учасником громадянської війни в Америці.

6. Коли Едгару виповнився рік, його батько кинув сім’ю, і більше про нього нічого не відомо. Незабаром від хвороби померла і мати хлопчика, залишивши майбутнього письменника, його брата і сестру сиротами.

7. Дворічного Едгара Аллана По взяла до себе сім’я багатого торговця, давно мріяла про власну дитину. Його сестра зростала по сусідству в іншій родині, а брата виховали родичі з іншого міста.

8. У школі він успішно вивчав французьку та грецьку мови, а також латинську. Вже тоді Едгар читав Цезаря, Овідія і Вергілія в оригіналі.

9. По здобув вищу освіту у вузі, заснованому Джефферсоном. Навчання було дорогим – близько 350 доларів в рік, тому однокурсниками Едгара були тільки діти з багатих сімей.

10. Сімнадцятирічний По вивчав у вузі класичну філологію та сучасні мови.

11. У вузі Едгар Аллан По почав пити і захопився азартними іграми. До кінця навчального року він накопичив боргів на 2,5 тисячі доларів, з яких 2000 доларів програв у карти.

12. Його прийомний батько зі скандалом погодився оплатити лише десяту частину цієї суми, і, незважаючи на успіхи в навчанні, був змушений покинути університет.

13. Через рік після історії з відходом з університету Едгар По вже перебував у такому відчайдушно безвихідному становищі, що вирішив піти в армію. Він додав собі 4 роки і сказав, що йому вже 22 і його ім’я — Едгар. А. Перрі.

14. В армії він відслужив два роки (писарем при штабі) і отримав звання головного сержанта артилерійського полку. Пізніше він пішов з армії і вступив до військової академії Вест-Пойнт.

15. Військова кар’єра начебто складалася успішно, але після серйозної сварки з опікуном і з ним остаточного розриву Едгар По вирішив піти з академії і зробив так, щоб його відрахували. Його судили військовим судом за грубе порушення службових обов’язків та ігнорування наказів, і звільнили зі служби.

16. Першими літературними дослідами Едгара По були вірші. Ймовірно, багато хто з них він написав ще до університету, але достеменно це невідомо.

17. Але першою публікацією Едгара Аллана По був збірник віршів під назвою «Тамерлан та інші вірші». Книжка складалася з 40 сторінок. Всього було надруковано 50 примірників.

18. Збірок «Тамерлан та інші вірші» до нашого часу дожили всього 12 екземплярів першого видання, і сьогодні вони володіють винятковою цінністю. В 2009 році один такий екземпляр був проданий на аукціоні «Крістіс» в Нью-Йорку за рекордні 662 500 доларів. Напевно, Едгара По це б сподобалося.

19. Адже протягом усього життя письменник намагався забезпечити своє існування однієї лише літературною діяльністю. З-за цього у нього завжди були проблеми з грошима.

20. Вірш «Ворон» зробило його відомим, але не зробив багатим. За нього він отримав лише 9 доларів. Едгар По розповідав, що це був виклик самому собі — написати вірш з 100 рядків, яке легко можна було б прочитати на одному диханні.

21.Спочатку він збирався писати не про ворона, а про папугу, але потім зрозумів, що папуга не підходить. Опубліковано цей вірш було в 1845 році і за одну ніч зробив Едгара По-справжньому відомим.

22. За 80 років до появи теорії про утворення Всесвіту в результаті Великого вибуху Едгар Аллан По припустив те ж саме у своєму вірші «Еврика».

23. Більша частина творчості По — розповіді, причому, «страшні» і містичні розповіді.

24. У нього були ще вірші, а також кілька п’єс і повістей.

25. Роман він написав лише один — «Повість про пригоди Артура Гордона Піма».

З ДРУЖИНОЮ ВІРДЖИНІЄЮ

26. Коли Едгару було 27 років, він одружився на своїй двоюрідній сестрі, Вірджинії Клем, якій через два місяці повинно було виповнитися 14 років. За сьогоднішніми мірками це може виглядати досить нестандартно, але в той час було в порядку речей, так як дівчаток в середньому видавали заміж років у п’ятнадцять.

27. Деякі біографи вважають, що протягом перших двох років шлюбу пара вела себе більше як брат і сестра, ніж чоловік і дружина. Але одне можна стверджувати точно: їх відносини були справжньою любов’ю. На жаль, Вірджинії було всього 24 роки, коли вона померла від туберкульозу після довгих років боротьби з ним.

28. Дослідники творчості письменника стверджують, що життєві обставини зіграли вирішальну роль у становленні Едгара Аллана По як автора.

29. Едгар По багато писав про трагедію, горе і розбите серце — і все це на власному досвіді.

30. Почалося з того, що в ранньому дитинстві він втратив спочатку батька (той пішов із сім’ї), потім матір, яка померла від туберкульозу. Едгара взяла на виховання та піклування багата родина Джона Аллана — вони дали хлопцеві своє прізвище в якості другого, але офіційно так його не усиновили. Коли Едгару виповнилося 20 років, виростила його Френсіс Аллан теж померла. А через два роки помер його старший брат.

31. Едгар Аллан По був одним із перших письменників із США, зробили в своїй творчості упор на новели. За двадцятирічну літературну кар’єру він написав одну п’єсу, по 2 поеми і повісті, десяток есе, півсотні віршів і близько 70 оповідань.

32. Багато вважають, що вірш «Ворон» — це головне твір Едгара По, але сам він так не вважав.

33. Своїм справжнім шедевром він вважав вірш у прозі «Еврика», але сьогодні про нього мало хто знає.

34. А в цьому вірші, написаному в 1848 році, містяться дивовижні передбачення. Про те, що Всесвіт виник в результаті єдиної події, яка дала початок всім частинкам, і про те, що вона могла постійно розширюватися. Треба розуміти, що ця ідея стала науковою теорією лише в 1927 році — через 80 років після того, як було створено це віршоване космологічне передбачення.

35. Едгар Аллан По був одним з небагатьох письменників-американців, чия популярність в Європі значно перевершувала славу в рідній країні.

36. «Повість про пригоди Артура Гордона Піма» — єдиний закінчений роман Едгара По. Більшість його робіт — короткі розповіді. Роман оповідає про моряків, потерпілих корабельну аварію і вимушених вбити і з’їсти одного з членів команди, людини по імені Річард Паркер.

37. Книга не отримала великого визнання і навіть сам називав її «дуже дурною книжкою». Але через 46 років після виходу цієї книги сталася схожа історія: корабель вирушив у плавання з Англії до Австралії, по дорозі затонув, а команда опинилася посеред океану в рятувальній шлюпці. І щоб вижити, вони вирішили вбити і з’їсти одного з своїх товаришів, і його звали Річард Паркер.

38. Детективний твір «Вбивство на вулиці Морг» авторства По поклало початок детективному жанрі в тому вигляді, в якому ми його знаємо.

39. Едгар По є родоначальником сучасної форми детектива, але і психологічної прози. Його творіння також вплинули на формування наукової фантастики.

40. Жюль Верн і Говард Лавкрафт називали Едгара Аллана По родоначальником кількох нових літературних жанрів.

41. Алкоголізм супроводжував Едгара Аллана По протягом всієї його дорослому житті.

42. Образ цієї людини зазвичай малюють у похмурих і трагічних тонах — життя його не балувала, нещастя сипалися одне за іншим, що і призвело до смерті в 40 років.

МОГИЛА ЕДГАРА ПО

43. Таємниця, що оточує його передчасну кончину. За тиждень до того, як Едгар По був знайдений на вулицях Балтімора, він виїхав з Вірджинії, щоб відправитися в Нью-Йорк. Йому треба було владнати справи перед новим одруженням (після смерті дружини він вирішив одружитися на подруги дитинства). Едгара Аллана По знайшли на вулиці в коматозному стані 3 жовтня 1849 року і відвезли в лікарню. Однак допомогти йому вже не вдалося, і він помер, через 4 дні, не приходячи в свідомість. І ніхто так і не дізнався, які події передували цій трагедії. Але коли його знайшли, він був просто на себе не схожий — брудний, оброслий, з неживим згаслим поглядом. Одяг на ньому був явно не його, а чиясь чужа — старе пальто, все в плямах, поношені черевики, старий солом’яний капелюх. На це було не схоже, адже він завжди ретельно стежив за зовнішнім виглядом. До речі, і багажу при ньому не було. Точна причина смерті письменника досі невідома, і, ймовірно, ніколи не буде відома.

44. Письменник був похований своїми кузенами на наступний день після смерті, що для того часу було надто поспішно. Похорони відбувалися у холодний вітряний день і зайняли менше трьох хвилин. Священик навіть не прочитав проповідь. Один з родичів присутніх на похороні, сказав: «Я не мав з ним нічого спільного за його життя і не хочу мати з ним нічого спільного після його смерті». На похороні літератора було лише сім чоловік, включаючи священика і могильників.

45. Навіть після смерті Едгара По продовжували переслідувати невдачі: його некролог склав давній суперник по роботі, відчуваючи неприязнь до письменника. І цей некролог був довгим, зневажливим і відверто наклепницькою. Починався він так: «Едгар По мертвий. Він помер позавчора в Балтіморі. Звістка це вразить багатьох, але мало кого засмутить». Написаний він, до речі, був під псевдонімом. У некролозі Едгар По представлений як божевільний алкаш, розпусник і наркоман. Практично весь цей текст був брехнею. Сьогодні точно відомо, що наркоманом письменник не був.

46. Едгар По був спочатку похований без надгробного каменя і на задвірках кладовища. На могилі не було нічого, крім кам’яної плити з цифрою 80. Через 24 роки після смерті, в 1873 році, один поет відвідав могилу і був обурений її плачевним станом. Він написав про це в газету і почав збір коштів для перепоховання письменника. У 1875 році провели перепоховання, перенісши могилу ближче до фасаду церкви, і встановили надгробний камінь, на якому зображений ворон. Могила Едгара Аллана По перебуває на кладовищі Westminster Hall and Burying Ground на території Юридичного коледжу Університету Меріленда.

47. Ліззі Дотен була американською поетесою, борцем за права жінок і медіумом. Жила вона в 19 столітті. У 1863 році Ліззі Дотен видала збірку віршів під назвою «Вірші від духовного світу» і недвозначно дала зрозуміти, що кілька творів написані під «прямим впливом духа» таких письменників, як Вільям Шекспір і Едгар Аллан По.

48. Непроста особисте життя, постійна бідність і похмурий, за спогадами сучасників, характер наклали свій відбиток на творчість Едгара Аллана По. Воно справді унікально, але при цьому воно буквально пронизане чимось невловимо похмурим.

49. За життя Едгар Аллан По отримав мало визнання. А після смерті він став легендою і залишається нею донині.

БУДИНОК-МУЗЕЙ ЕДГАРА ПО В РІЧМОНДІ

50. Єдиний музей Едгара Аллана По розташований в США, штат Вірджинія, місто Річмонд. Хоча в будівлі, де розташований музей, По ніколи не жив, тут зібрані речі, які оточували його при житті — меблі (навіть його дитяче ліжко і піаніно його сестри), рукописи, колекція його творів — в тому числі перші та рідкісні видання, такі як поетичну збірку «Тамерлан та інші вірші», наприклад.

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1843 рік.

Автор. Едґар Аллан По (1809-1849) – американський письменник.

Тема. Пошуки скарбів, розгадування таємниць.

Ідея. Утвердження сили людської думки, багатства творчої уяви й розуму, завдяки яким герой розгадав таємницю та знайшов скарб.

Проблеми. Взаємодопомога і підтримка; дружба; віра в себе; вміння розуміти інших; життєвий вибір людини; знання у житті людини.

В оповіданні "Золотий жук" письменник застосовує композиційний принцип "розповіді в розповіді": сюжет твору вміщено в додаткову оповідь, а оповідач перебирає на себе роль свідка подій, які він описує. Такий спосіб побудови твору дає автору можливість розкрити різні точки зору на зображуване. На важливість урахування різних точок зору в оповіданні "Золотий жук" указує епіграф, що містить рядок "Усі помиляються". Це, власне, ключ до розгадування основної загадки твору, що перетворюється на своєрідну інтелектуальну гру для читача.

Сюжет описує історію Вільяма Леграна, його слуги Джупітера і безіменного оповідача. Події відбуваються на Салівеновому острові в Південній Кароліні поблизу атлантичного узбережжя. Якось Легран знаходить "золотого" жука і загортає у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом. Чоловік захоплюється мріями про скарби, виявляє на пергаменті шифр, розгадує його і вирушає на пошуки місця схованки піратський скарбів. Його слуга Джупітер хвилюється за господаря, тому звертається по допомогу до оповідача. Легран поводиться дивно, але слуга і оповідач вирушають з ним на пошуки в гори, хоч нічого не розуміють. Біля тюльпанового дерева Легран наказує Джупітерові лізти вгору. На дереві слуга знаходить череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран відмірює певну відстань, косить траву і копає яму. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. У ямі друзі виявляють скелети двох людей і скриню зі скарбами. Вдома Легран розповідає оповідачеві і Джупітерові про те, як розгадав шифр та здогадався про все інше, пов'язане зі скарбами.

Експозиція. Оповідач знайомить читача з Вільямом Леграном, розповідає про Салівеновий острів, на якому поселився його друг.

Зав'язка. Легран описує оповідачеві незвичайного жука, якого знайшов на березі, а потім малює комаху на клаптику паперу. Малюнок видається оповідачеві невдалим, а Легран зацікавлюється шматком цього паперу.

Розвиток дії. "Хвороба" Леграна, через яку занепокоєний його слуга Джупітер. Негр звертається по допомогу до оповідача. Легран веде оповідача і Джупітера в гори, де вони шукають скарб.

Кульмінація. Віднайдення скарбу, хоч це вдається з другого разу.

Розв'язка. Легран розповідає друзям про свої здогадки, розгадування шифру, пошуки місця, де був схований скарб, пояснює усі незрозумілі моменти.

Вільям Легран. Герой оповідання Е. По наділений великими інтелектуальними здібностями, що дає йому можливість подолати важкі обставини й бідність. В образі Леграна втілено американську мрію – утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей.

Втративши своє багатство, Легран вибрався з Нью-Орлеана, міста своїх предків, і поселився на Салівеновому острові. Чоловік був розумним, мав добру освіту, але часто впадав у меланхолію. Він любив ходити на полювання та ловити рибу або шукати різні мушлі та комахи, поповнюючи величезну колекцію. З Леграном на острові жив старий негр на ім'я Джупітер, який деякою мірою "опікувався" дивакуватим паном.

У пошуках скарбу Легран проявив глибокі знання з англійської та інших мов, з математики, логіки, хімії, історії, географії, фольклору (легенди про піратів). Легран – інтелектуально розвинена людина, яка, зазнавши невдач, не втратила впевненості в свої сили і зуміла скористатися своїми незвичайними розумовими здібностями. Він поважає права інших (визволив Джупітера ще до того, як в Америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої. Кмітливість, спостережливість, логічне мислення, вміння аналізувати факти – ось що допомагає Леграну, спираючись на знання, досягти мети. Як будь-яка людина, Легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, посміявся з друзів, коли наказав опустити через око черепа саме золотого жука.

Цитати: "Він походив з давнього гугенотського роду і колись був маєтний. Але ціла низка знегод довела його мало не до вбозтва…", "Легран мав добру освіту й надзвичайно сильний розум, але був заражений мізантропією, і раз у раз то проймався запалом, то впадав у меланхолію. У нього було багато книжок, хоч заглядав до них він рідко, натомість воліючи ходити на полювання та ловити рибу або блукати над берегом і в миртових заростях, де вишукував різні мушлі та комахи. Його колекції комах позаздрив би навіть Свамердам.", "Родичі Легранові, здається, ще й підтримували цю затятість у негрові, маючи певність, що Легран трохи схибнувся і, отже, потребує постійного догляду й опіки.".

Джупітер. Старий добрий негр, який жив з Леграном на острові. "Відпущений на волю ще до того, як зубожіла господарева родина, він, одначе, вважав за свій обов'язок і далі залишатися при молодому "маса Вілові", і ні добром, ні злом його не можна було від цього відвернути". Джупітер любив і поважав Леграна, тому налякався, коли той почав поводитися дивно. Негр постає у творі вірним другом Леграна, який завжди приходив на допомогу, виконував усі накази. Через помилку Джупітера, який був шульгою, друзі не відразу знаходять скарб, але потрібно розуміти, що негр наївний, неосвічений, багато речей сприймає примітивно.

Оповідач. В оповіданні не подано ні опису зовнішності, ні психологічного портрета оповідача, що цілком природно: розповідь ведеться від першої особи. Оповідач заприятелював з Леграном багато років тому, вони були хорошими друзями. Вільям подобався оповідачу тим, що "у вдачі відлюдника чимало було такого, що збуджувало цікавість і викликало повагу". Спершу оповідач, як і Джупітер, вважає що Легран з'їхав з глузду. Тому він говорить: "Помітивши в приятеля цю безперечну ознаку потьмарення розуму, я насилу стримався від сліз". Та як справжній друг, оповідач в усьому допомагає Леграну, навіть береться копати яму, де мав бути скарб, щоб Легран швидше переконався у безглузді своїх марень. Оповідач відчуває щирий жаль до друга, не сумнівається у його божевіллі, але відкрито про це не говорить. Цей герой твору – розумна, освічена людина, але не інтелектуал, цінує дружбу, турботливий, спостережливий, тактовний, стриманий, наділений творчим талантом оповідача, готовий завжди підтримати друга.