Роальд Дал народився у Лландаффі, Кардіфф, (Уельс) 13 вересня 1916 року в сім'ї норвежців Гаральда Дала та Софії Магдалини Дал. Сім'я Далів переїхала з Норвегії у 1880 році, після чого оселилася у Кардіффі.
Роальда назвали на честь Роальда Амундсена, дослідника Північного Полюса. Національного героя Норвегії.
У 1920 році, коли Роальду було 4 роки, від апендициту померла його семилітня сестра Астрі. Через місяць, у віці 57 років, помер його батько від пневмонії. Матір Роальда вирішила не повертатися у Норвегію до родичів, а переїхати в Англію. Цим вона виконала волю покійного чоловіка, який хотів, щоб діти навчалися в Англії.
Роальд навчався у декількох школах, а також у пансіоні для хлопчиків Святого Петра. Однак там йому не подобалося. Він не бачився з ріднею, тому писав додому щодня. Згодом Роальд навчається у Школі Рептон у містечку Дербішир.
Грав у футбольній команді. Згодом він захопився фотографією. Через деякий час він почав працювати на шоколадній фабриці, що і послужило йому прототипом у написанні повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет. Натомість, у 1934 році він пішов працювати в компанію «Шелл» . В 20 років він поїхав у Танзанію
Під час Другої світової війни Роальд став льотчиком — винищувачем у Найробі (Кенія). Далу дуже подобалося його вільне життя в Кенії, особливо польоти. Після 6-ти місяців тренувань Дал дістав чин Пілота-офіцера.Згодом Дал був направлений у Єгипет. Під час одного з польотів над пустелею він мало не загинув, дивом врятувавшись. Згодом він напише повість про це, де розповість історію реальної катастрофи. Дал був врятований; його відвезли у лікарню в Александрії. Лікар сказав, що Роальд вже ніколи не зможе літати. Однак вже через 5 місяців, у лютому 1941 року, Дал продовжив польоти на фронті.
Дал почав писати у 1942 році. Його першим твором, опублікованим у «Вечірній суботній газеті» була робота «Шматок торта», що розповідала про аварію в Єгипті. Згодом назву змінили на «Падіння у Лівії» (видавець вважав таку назву набагато драматичнішою, хоча насправді Роальд не падав). У 1943 році Дал публікує повість «Ґремліни», за сюжетом якої було поставлено відомий однойменний фільм (1984).
Автор – Роальд Дал
Рік написання – 1964
Жанр – повість-казка
Тема: цікаві пригоди хлопчика Чарлі та його друзів на казковій шоколадній фабриці.
Ідея: найголовніше для людини в її житті – це мати чудову родину, членів якої об’єднують любов, повага та розуміння.
Головна думка: Діти мають бути дітьми і вірити в чудо. Люди мають боротися зі своїми вадами та прагнути позбавитися від них, а не ставати їх рабами. Уславлюється геніальний людський розум, що здатен поєднати мрію з реальністю. Щастя не тільки у грошах. Головне – це теплі людські взаємини, любов і розуміння рідних і близьких. Люди, навіть з геніальними здібностями та величезними багатствами, не мають бути самотніми.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/analiz-charli-i-shokoladna-fabryka
Маленький хлопчик Чарлі Бакет живе в дуже бідній сім'ї. Семеро людей (хлопчик, його батьки, два дідусі і дві бабусі) туляться в маленькому будиночку на околиці міста. З усієї родини тільки батько Чарлі має роботу: він закручує пробки на тюбиках із зубною пастою. Сім'я не може дозволити собі найнеобхіднішого: в будинку тільки одне ліжко, на якій сплять чотири старих, а сім'я живе впроголодь і харчується картоплею і капустою. Чарлі дуже любить шоколад, але отримує його лише раз на рік - одну плитку на свій день народження, як подарунок.
Ексцентричний шоколадний магнат містер Віллі Вонка, який провів на самоті десять років на своїй фабриці, оголошує, що хоче влаштувати розіграш п'яти золотих квитків, які дозволять п'ятьом дітям побувати на його фабриці. Після екскурсії кожен з них отримає довічне забезпечення шоколадом, а один буде нагороджений якимось особливим призом.
В екскурсії по фабриці, крім дітей, беруть участь їхні батьки: кожна дитина прийшла з матір'ю або з батьком, крім Чарлі, якого супроводжує його дідусь Джо. У процесі відвідування фабрики всі діти, за винятком нього, не звертають уваги на попередження Вонки і виявляються жертвами власних вад, потрапляючи по черзі в різні ситуації, які змушують їх залишити фабрику. В кінці залишається тільки Чарлі, якому і дістається головний приз - він стає помічником і спадкоємцем містера Віллі Вонки, а решта дітей отримують обіцяне довічне забезпечення шоколадом.
Експозиція: життя і мрії родини Бакетів
Зав’язка: щасливий квиток Чарлі
Розвиток дії: пригоди в чарівному світі шоколадної фабрики
Кульмінація: Чарлі залишився один на фабриці
Розв’язка: Чарлі разом з родиною переїздить на фабрику Віллі Вонкі.
Джерело: http://ukrlitra.com/analiz-tvoriv-zarubizhnykh-pismennykiv/558-analiz-tvoru-charli-i-shokoladna-fabryka-roald-dal
1. Чарлі та його сім'я.
2. Фабрика містера Віллі Вонки.
3. Золоті квитки.
4. Двоє перших щасливчиків.
5. Знайдено ще два золотих квитка.
6. Містер Віллі Вонка та шоколадний цех.
7. Августус Глуп вилітає у трубу.
8. Велика жуйкова машина.
9. Верука в Горіховому цеху.
10. Телевізійно - Шоколадний цех.
11. Залишився тільки Чарлі.
12. Шоколадна фабрика.
Чарлі Бакет – 9-річний головний герой. Він з бідної сім’ї, любить та поважає батьків, дідусів та бабусь. Чарлі скромний, добрий, стриманий, витривалий, щирий, без шкідливих звичок, його цікавить фабрика не лише заради цікавості, а як місце можливої роботи в майбутньому. Він став новим власником фабрики містера Вонки. Хлопчик, якому раз на рік — на його день народження — дарували єдиний дарунок — маленький шоколадний батончик; розумний, вихований, слухняний, добрий; улюбленець родини. Сім’я (мама) радила Чарлі, як себе поводити, коли під обгорткою не буде «Золотого квитка». Чарлі готували до розчарувань. Сім’я голодувала, бо батька звільнили з фабрики. «Отака добра дитина. Він вартий кращого», – сказав дідусь Джордж. Заощаджував сили, щоб йти до школи, а не бігти. Знайшов долар – це означало їжу.
Дідусь Джо
Віллі Вонка – власник шоколадної фабрики, на якій працювали невідомі істоти – умпа-лумпи. Талановитий кондитер і справжній чарівник. Містер Вонка – не просто власник шоколадної фабрики, він добрий чарівник, який своїми вчинками намагається пояснити дітям, що зло завжди має бути покараним, а добро і милосердя має отримати заслужену нагороду.
«… І що то був за дивовижний чоловік! На голові він мав чорний циліндр. Одягнений був у фрак з розкішного темно-фіолетового оксамиту. Штани мав темно-зелені. Рукавички - перламутрово-сірі. А в руці тримав елегантну тростину з золотою бамбулькою. З його підборіддя стирчала акуратна чорна цапина борідка. А очі - очі він мав невимовно ясні. Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх. Ох, а яким він здавався розумним! Яким кмітливим, проникливим і енергійним!»
Август Глуп – товстий хлопчик , який їсть багато шоколаду щодня. Покинув фабрику через жадібність та ненажерливість. Батьки заохочують хлопця: «Їсти – це його пристрасть. Це єдине, що його цікавить. Але ж це краще, ніж бути хуліганом і стріляти на дозвіллі з самопала, правда?».
Верука Солт – донька мільйонера, який виконує всі забаганки дитини. Покинула фабрику через примхи, розбещеність. Розбалувана дівчинка із сім’ї власників фабрики по переробці горіхів, звикла, щоб всі її примхи негайно виконувались. Батько сказав, що доня мусить мати «Золотий квиток», купували їх тисячами, сотнями тисяч, його робітниці здирали обгортки з батончиків. «Вона годинами лежала на підлозі, хвицала ногами і страшно лементувала».
Майк Тіві – хлопчик, який дуже любить дивитися телевізор. Покинув фабрику через надмірне захоплення телевізором та комп΄ютерними іграми. Любитель гангстерських бойовиків. Батьки не займаються сином: «Сидів перед величезним телевізором і не зводив очей з екрана, дивився фільм, у якому зграя бандитів розстрілювала з автоматів іншу»; «Був обвішаний вісімнадцятьма різноманітними іграшковими пістолетами». «Бандитські серіали найкращі. Вони такі класні ці бандюги».
Віолетта Бодігард – дівчинка, яка постійно жувала жуйку і нікого не поважала, навіть своїх батьків. Покинула фабрику через пристрасть до жуйок і неслухняність. Дівчинка установила світовий рекорд — жує одну жуйку протягом трьох місяців; батьки схвалюють все, що робить їхня дочка. Мама постійно казала, що панночкам так не личить. «Подобається чіпляти липкі пожовані грудочки на ліфтові кнопки. Тоді до пальця того, хто заходив в ліфт після мене й натискав кнопку, приклеювалась моя стара жуйка».
Джерело: https://dovidka.biz.ua/analiz-charli-i-shokoladna-fabryka
Лото "Перевірте знання тексту"
Гра "Хто під маскою?" (упізнайте героїв повісті Р. Дала)
Розмальовки