Автор –  П’єр Ронсар.

Рід – лірика

Жанр – сонет

Тема – роздуми поета про велику силу кохання, що може дати життя і відродити душу

Ідея – возвеличення сили кохання, яка може дати крила людині та оживити душу.

Головна думка: кохання возвеличує людину, наповнює її іншим змістом.

“Любов дала життя, і рух, і силу,

І душу відродила осмутнілу –

Її любовний пломінь відігрів.”

Віршовий розмір – п’ятистопний ямб

Весь вірш – це своєрідна сповідь героя, який нарешті зустрів своє кохання: добре, щире, усміхнене.

Художні засоби:

Епітети – «тепле сяйво», «вогонь запломенів», «душу відродила»

Метафори –«любов у світ прийшла», «хаос освітила», «душа несміливо жила», «душа без ладу й форми у мені бродила», «Дух наповнився блаженством», «Любов дала життя, і рух, і силу», «душу відродила» «любовний пломінь відігрів»

Джерело: https://dovidka.biz.ua/do-toho-yak-lyubov-u-svit-pryyshla-analiz