Ульф Старк «Чи вмієш ти свистати, Юганно?»

Жанр. Повість.

Час створення. 1992 рік.

Автор. Ульф Старк (1944-2017) – шведський письменник і сценарист.

Тема. Зображення дружби самотнього чоловіка і двох хлопчиків.

Ідея. Немає нічого страшнішого самотності; заклик ніколи надовго не залишати того, хто тебе любить, а приходити вчасно, поки не пізно.

Проблеми. Самотність; ставлення до літніх людей; добро; людяність; милосердя; любов; дружба.

Ульф. Семирічний хлопчик, від імені якого ведеться розповідь. Ульф всіма силами намагається допомогти своєму другові Берру мати такого дідуся як у нього самого. Для свого дідуся Ульф купив на день народження сигару і радів, що сам отримає п'ять крон. Коли Берра теж захотів мати дідуся, Ульф допоміг другові знайти його.

Берра. Семирічний хлопчик, який мріє мати дідуся і знаходить його у притулку для літніх людей.

Цитати: "Берра тоскно подивився в небо. "От би в мене був дідусь!" – зітхнув він", "На наступний день я взяв Берру з собою. Він навіть умився з такої нагоди. На підборідді у нього красувався чистий пластир, а в руках він стискав рижу ромашку, яку зірвав у саду Густавсона…Берра рідко виглядав таким чистунчиком", "Берра розсміявся так, що стала помітна дірка замість переднього зуба", "Берра був дуже задоволений своїм новим дідусем. Всю дорогу додому він підкидав у повітря отриману копійку. На наступний день він вирішив знову навідати Нільса. Навіть дощ його не зупинив. Не біда, що волосся намокне!", "весь час Берра наполегливо вчився свистати. Навіть у п'ятницю, складаючи валізу, Берра намагався свистати, надуваючи щоки так, що вони становилися круглими і червоними, як два помідори. Але ніякої мелодії у нього не виходило", "Тьотя Тора обійняла Берру за плечі. Вона сказала, що дідусь тепер на небі, що в суботу з ним можна буде попрощатися в каплиці. Берра був жахливо роздратований. У нього навіть сльози навернулися на очі. Він вирвався з Ториних обіймів. – А я якраз навчився свистати! – крикнув він і штовхнув камінь носком черевика", "Берра зайшов за мною. Він був в ошатній яскравій сорочці, а волосся зачесане і пригладжене. – Пішли, попрощаємося з дідусем, – сказав Берра".

Нільс. Самотній дідусь з притулку для літніх людей, якого Берра та Ульф зуміли зробити щасливим, нехай і ненадовго.

Цитати: "В кімнаті сидів дідусь у штанях на підтяжках і розкладав пасьянс", "Що таке? – перепитав старий і обернувся в нашу сторону, так що став помітний пластир на підборідді. – Чи їм я свинячі ніжки? Та ні, я в карти граю сам з собою", "Потім він показав нам свою кімнату. Фотографію тітоньки з величезними очима в капелюсі, золотий годинник, опудало птаха і половину лося, яку він сам вирізав з дерева", ""Так, приємно, коли тебе провідують", – погодився Нільс", "Коли ми прийшли в парк, Нільс зупинився і зажмурився від сонця, яке стояло прямо над трубою будинку для пристарілих. "Я й забув, який прекрасний світ!"", "На деревах свистіли птахи, і Нільс теж тихенько насвистував за роботою. Він насвистував гарну мелодію пісеньки, яка називається "Чи вмієш ти свистати, Юганно?"", "Мабуть, більше всього я любив красти вишні. Небезпечна це була затія, але захоплююча", "І Нільс почав знову насвистувати "Чи вмієш ти свистати, Юганно?" Потім наступила черга Берри, але в нього нічого не вийшло – одне шипіння", "Коли ми прийшли до дідуся, уже смеркло. Нільс сидів на стільці посеред кімнати. В кращому костюмі. А підборіддя зовсім заросло щетиною. Берра намилив Нільсу щіточкою підборіддя, так що той став схожий на торт зі збитими сливками, а я обережно проводив лезом по шкірі, щоб вона стала гладенькою і м'якою, як шовк", "Нільс став дертися наверх. Дуже повільно. Він хватався тремтячими руками за гілки. Піднявся трохи і зупинився: не міг підтягнути ногу до наступного сучка", "Ми збиралися додому, але Нільс втомився і не міг іти. Тоді я збігав у будинок для пристарілих за кріслом на колесах. Ми всадовили дідуся і покотили назад, а він всю дорогу насвистував".

Джерело: https://www.ukrlib.com.ua/review-zl/printit.php?tid=10789

Назва твору – це назва пісні "Чи вмієш ти свистати, Юганно?", написана в 1932 р., конкретно ця версія – 1950 р., музика Стен Аксельсон, текст Оке Сьодерблум. У пісні йдеться про роки юності, коли двоє кохали одне одного й могли насолоджуватися безмежним щастям, музикою, природою, простими життєвими ситуаціями і навіть невеличкими дурницями. Мовчання, яке завершує пісню, є багатозначним символом: безтурботного життя, сповненого радості й веселих жартів, трагічного уходу Юганни у засвіти. Пісня закінчується словами: Ти вмієш мовчати, Юганно? – Звичайно, умію! То мовчи, Юганно, бо це весело. – Я, я... Чшшш

У Нільса, героя повсті, колись була дружина Юганна, але вона померла. Дідусь часто насвистує мелодію цієї пісні. Для нього вона тепер назавжди є "мовчазною" Юганною, адже її немає поруч. Однак його серце не мовчить, бо кохання ще живе в ньому, і проста мелодія наповнює світ музикою любові. Цією любов'ю дідусь ділиться зі всім світом, і з хлопцями теж.

Експозиція. Якось Ульф розповів Беррі, що має дідуся, до якого піде на день народження. А ще Ульф отримає п'ять крон. Та й взагалі з дідусями дуже весело. Берра теж хоче мати дідуся. Ульф пропонує другові вибрати собі дідуся, бо знає одне місце, де їх видимо-невидимо.

Зав'язка. Хлопчики прийшли у будинок для людей похилого віку і познайомилися з дідусем у штанях на підтяжках, якого звали Нільс.

Розвиток дії. Беррі подобається Нільс, друзі багато дізнаються про дідуся. Хлопці відвідують Нільса, якось йдуть разом у парк, де дідусь робить повітряного змія. Через кілька днів вони святкують день народження Нільса, ввечері йдуть у сад Густавсона і крадуть вишні, бо це улюблене заняття дідуся, коли він був малим. Хлопчики дарують дідусеві сигару і краватку. Дідусь хоче навчити Берру свистати, але в хлопчика не виходить. Кілька тижнів Берра тренується свистати і не йде до дідуся, бо спершу хоче навчитися.

Кульмінація. Друзі приходять у притулок, але дідуся ніде немає. Вони дізнаються, що Нільс помер.

Розв'язка. У суботу хлопчики йдуть у каплицю на похорон. Берра приніс найкрасивішу троянду, після прощання засвистав "Чи вмієш ти свистати, Юганно?", а потім друзі пішли запускати повітряного змія, якого зробив Нільс.

Оранжева ромашка (нагідки у іншому перекладі) – це прояв дитячої, справжньої, чистої, довгоочікуваної готовності любити, це символ надії на віднайдення рідної людини, якої так не вистачає в житті. Шовкова хустка, яка колись належала дружині Нільса – символ ніжності почуттів. Краватка, з якої Нільс робить хвіст для повітряного змія – символ самовіддачі. Повітряний змій – символ свободи вибору. Вишні – символ безтурботного дитинства. Фігура мовчання, яка завершує пісеньку, яку насвистує Нільс, є багатозначним символом. З одного боку, це символ безтурботного життя, сповненого радості й веселих жартів, а з іншого – символ трагічного уходу Юганни у засвіти. Для Нільса вона тепер назавжди є "мовчазною" Юганною, адже її немає поруч. Однак його серце не мовчить, бо кохання до цієї жінки ще живе в ньому, і проста мелодія, яка лине прямо "зі шведського серця", наповнює світ музикою любові.