Франц Кафка «Перевтілення»

Зображення трагічної самотності людини у ворожому її світі є засадою експресіонізму. 

Експресіоні́зм –(від франц. expression - вираження, виразність), це художній метод, провідними емоціями якого є настрої жагу та відчаю, очікування катастрофи, коли людині загрожує знищення у кровопролитних війнах і під пресом капіталістичного виробництва. Основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст.

Визначальні риси експресіонізму:

· зацікавленість глибинними психічними процесами;

· заперечення як позитивізму, так і раціоналізму;

· оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос;

· суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою;

· бунт проти сталих академічних форм в образотворчому мистецтві при збереженні головних жанрів (портрет, батальний жанр, побутова картина, міфологічний чи релігійний образ, пейзаж, навіть натюрморт).