Особлива увага — до внутрішнього світу особистості.
- Орієнтування на одвічні закони буття та мистецтва.
- Розуміння літератури як найвищого знання, що сягає найінтимніших глибин душі особистості.
- Схильність до містицизму (підсвідомого).
- Пошук нових засобів мистецтва (символіка, міфотворчість).
- Прагнення перетворити світ за законами краси й мистецтва.
- Створення нової художньої реальності, експерименти (літературна гра).
Артур Шопенгауер (1788—1860) — німецький філософ-ідеаліст.
Фрідріх Ніцше (1844—1900) — впливовий німецький філософ, психолог і філолог, критик традиційної моралі, один із найпопулярніших мислителів, творчість якого суттєво вплинула на культуру XX століття.
Анрі Бергсон (1859—1941) — французький філософ і мислитель, лауреат Нобелівської премії з літератури.
Зігмунд Фрейд (1856—1939) — австрійський психолог і психіатр.
Працюючи зі своїми пацієнтами, Фрейд дійшов висновку: неприємні переживання і потяги людини витісняються з її свідомості й залишаються у сфері підсвідомого, проте вони позначаються на уявленнях, учинках і рішеннях. Психоаналіз надзвичайно вплинув на літературу та мистецтво XX століття.
Модернізм відкриває абсурд як якість реальності. Австрійський письменник Франц Кафка виростає у літературі першої половини XX століття в ключову фігуру саме тому, що все неймовірне, усе жахливе в його творах зображено правдоподібно і навіть життєподібно.