Ернест Гемінґвей «Старий і море»

Автор – Ернест Хемінгуей

Рік написання: 1952 (У 1953 році за свою повість Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію, в 1954 році — Нобелівську премію з літератури)

Стиль: модернізм.

Художній прийом: принцип айсберга.

Рід: епос

Жанр. Повість-притча.

Тема: розповідь про старого рибалку, який здійснив свою мрію – спіймав найбільшу рибу, але так і не зміг її утримати.

Проста, невибаглива історія старого рибалки Сантьяго стає узагальненою історією складного шляху людини на землі, яка щодня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.

Ідея. «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/stariy-i-more-analiz

Історія створення повісті «Старий і море» бере свій початок 1936 року, коли Хемінгуей опублікував у часописі «Есквайр» нарис про дійсний випадок у Гольфстрімі: рибалка спіймав величезну рибину, яка довго тягла за собою човник; коли потерпілого знайшли, від риби майже нічого не залишилося, а старий ридав з відчаю.

У 1950 році Хемінгуей розпочав художню розробку давно знайденого сюжету, він мріяв написати об’ємний роман про життя рибальського селища, про долі його мешканців. Проте автор знайшов інший шлях відтворити цей усесвіт рибальського життя: багато чого опустив у підтекст, створивши стислу, глибоку філософську притчу про людину й море. У 1952 році повість «Старий і море» була надрукована в журналі «Лайф».

Один із прототипів повісті — рибалка Григоріо Фуентес з рибацького селища Кохімар, що неподалік на схід від Гавани (Куба), який дожив до 104 років. Одного разу, коли рибалка та письменник пливли на шхуні, вони зустріли старого й хлопчика, які боролися з великим марліном. Ця зустріч і стала поштовхом до створення повісті «Старий і море». Однак більшість дослідників схильні думати, що цей образ увібрав у себе риси різних людей, з якими Хемінгуей спілкувався в Кохімар.

У центрі повісті Хемінгуея фігура старого, самотнього рибалки Сантьяго з «веселими очима людини, яка не здається». Він давно вже живе тільки спогадами про свою юність і марить про побачені колись береги Африки… Сантьяго дружить з сусідським хлопчиком Маноліно, відчуваючи в ньому таку ж романтичну душу і захоплення морем.

Старий живе відповідно до власного трудового етичного кодексу, героїчно бореться за життя й людську гідність. Він майже три місяці (або 84 дні) щодня виходить у море і повертається без улову. 

Цитатна характеристика образу Сантьяго з твору “Старий і море”

«Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно»; мав «дивовижні плечі – і досі ще могутні, хоч які й старі»; «пив жир з акулячої печінки, корисний для здоров’я».

«Жив дуже самотньо, сам виходив у море. Не мав грошей, часто не мав їжі, але його це мало хвилювало, бо море було змістом його буття».

«Старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту, що може подарувати велику ласку й позбавити її».

«Своєї долі шукають всі – і люди, й птахи, й риби», «Треба думати лише про одне, про те, задля чого я народжений».

«Я цілий тиждень рибалив на глибокому й нічого не піймав, – подумав старий – спробую сьогодні там, де ходять косяки макрелі й тунця, – може, серед них попадеться й велика риба». 

«Ти, старий, краще сам будь безстрашний і впевнений»

«Він пошукав очима пташину, бо радий був хоч її товариству. Одначе пташина зникла».

«Риба – вона також мені друг, – сказав він, – та я повинен її вбити. Як добре, що нам не доводиться вбивати зорі… Досить того, що ми вимагаємо їжу в моря і вбиваємо своїх братів».

 «уже знов відбивався і цього разу знав, що боротьба марна. Акули наскочили цілою зграєю, і старий бачив лише стрімкі лінії на воді, прокреслені їхніми плавцями, та фосфоричне світіння їхніх тіл, коли вони накинулись на рибину. Він молотив кийком по акулячих головах і чув, як клацають їхні щелепи і як струшується човен від шарпанини під   дном. Молотив одчайдушно…».

 «Старий знав, що тепер він переможений остаточно і безнадійно». 

«Я б охоче купив собі хоч трохи талану, якби знав, де його продають»,- сказав старий. «А за що ж би я його купив? – тут-таки спитав він себе. – Може, за загублений гарпун, чи за зламаний ніж, чи за дві негодящі руки?».

«А нагорі, в своїй хатині при дорозі, старий знову спав. Він спав так само долілиць, і біля нього, пильнуючи його сон, сидів хлопець. Старому снилися леви»

Джерело: https://dovidka.biz.ua/stariy-i-more-obraz-santyago

Бідний сільський хлопчик на ім’я Маноліно – це один з головних героїв повісті Ернеста Хемінгуея «Старий і море». Він є продовжувачем справи свого вчителя Сантьяго, символом того, що майстерність старого рибалки пропала марно.

Маноліно дуже добрий і чуйний. Хлопчик з великою ніжністю і любов’ю ставиться до Сантьяго, який навчив його всьому, що він тепер знає про риболовство.

Маноліно у всьому намагається допомагати старому: піклується про нього, приносить каву, ловить сардин для наживки, доглядає за снастями старого. У вільний час друзі часто п’ють пиво в ресторанчику на Терасі і багато розмовляють про бейсбол, про їх улюбленого гравця Джо Ді Маджо і просто про все на світі.

Хлопчик Манолін – продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі старого. «Був би зі мною хлопчик», – рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/staryi-i-more-kharakterystyka-khlopchyka-manolino

• Море – символ вічності життя, непереборної сили природи;

• Риба – символ втіленої мрії та досягненої мети;

• Старий – символ людського досвіду, мужності та нездоланної сили волі;

• Хлопчина – символ трагічної самотності, надії на щасливе майбутнє та заміни покоління;

• Акула – символ життєвих перешкод, труднощів та жорстокого світу;

• Лев – символ молодості, юності, любові до життя та віри у перемогу.

1. Експозиція – знайомство читача із головними героями твору Старою рибалкою та сусідніми хлопчиськом;

2. Зав’язка – Сантьяго вирішує вийти в море та здійснити свою найзаповітнішу мрію – виловити величезну рибу;

3. Розвитой подій – Сантьяго вирушає у пригоди у відкрите море та змагається із великою рибою;

4. Кульмінаційний момент – він містить у собі дві частини, де перша – це перемога Сантьяго над великою рибою, а друга – боротьба головного героя із акулами, де він майже не загинув, проте врятувати свою здобич йому не вдається;

5. Розв’язка – Сантьяго повертається до свого селища.

Повість «Старий і море» розповідає реальну історію боротьби чоловіка із морською рибою величезних розмірів. На перший погляд здається, що оповідання має просту тему, ідею, написання, але Ернест Хемінгуей за допомогою свого майстерного слова зміг піднести важливу тему тонко і влучно.

Побутова точка зору будь-якого читача говорить йому про те, що повість має доволі послідовний та логічний порядок дій, де немає ніяких фантастичних моментів. Тож можна цілком вважати, що сюжет твору побудований таким чином, що читач сприймає повість як досить життєподібну ситуацію. У своєму творі автор використовує цікавий прийом «теорію айсберга».

Головними проблемами, які були порушені автором у творі стають:

• Проблема людини і природи;

• Проблема людини і суспільства;

• Проблема людини і Всесвіту;

• Проблема внутрішнього наповнення людської душі;

• Проблема сенсу людського буття;

• Проблема наступності покоління.

Кожна із цих проблем була представлена досить точно в повісті, адже Ернест Хемінгуей – майстер поетичного слова, який зміг донести досить сучасні проблеми суспільства зрозумілою для всіх мовою.

Повість «Старий і море» вважається одним із перших творів Ернеста Хемінгуея, у якому автор зміг зобразити людину щасливою, адже вона відчуває справжнє примирення із власним життям. Попри перешкоди та негаразди на шляху до досягнення мети, яка врешті-решт покинула Сантьяго, він все одно залишається щасливим хоча б тому, що він спробував для себе щось нове.

Вустами головного героя Сантьяго автор описав ідею твору таким висловом: «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки. Людину можна знищити, але її не можна перемогти».

•     описана історія з життя героя

•     твір має філософсько-алегоричний зміст

•     повчальний характер

•     умовний час і простір.

Повість-притча – різновид жанру повісті, у центрі якого постає історія із життя героя (героїв), що набуває алегоричного змісту. Для повісті-притчі характерні відсутність розлогого сюжетного руху, незначна кількість персонажів, символічність образів та ситуацій, повчальний характер, філософська або моральна насиченість. 

Повість-притча будується на двоплановості зображення: за реальними особами, явищами, предметами приховуються сутнісні стосунки, проблеми буття людства. Звідси у повісті-притчі простежується перехід від конкретного зображення до широких узагальнень, що можуть тлумачитись по-різному. Велику роль у ній відіграють описи, що засвідчують умовність часу й простору. Багатозначність і філософська спрямованість надають повісті-притчі позачасового значення, а символічність образів та алегоричність змісту роблять її своєрідною художньою метафорою людського життя.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/stariy-i-more-analiz