Автор: Ерік-Емманюель Шмітт (французький письменик)

Рік написання: 2003

Жанр: повість

Тема: зображення долі дітей у період ІІ Світової війни

Ідея: засудження війни та вбивств людей; возвеличення самопожертви, духовного подвигу.

Провідний мотив: кожна людина має однакову цінність.

Проблеми, які порушує Шмітт у творі: нацизму, антисемітизму, рівності та людських прав, долі дітей під час війни; батьків та дітей.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dytya-noya-analiz-tvoru-pasport

Десятирічний єврейський хлопчик Жозефеле Бернштейн розповідає про своє життя. Вже три роки він змушений жити без батьків. Хлопець змінює прізвище на Бертен та потрапляє в християнський пансіонат отця Понса, який навчає хлопця єврейській релігії, мові, культурі. Священник рятує від Гестапо 271 єврейську дитину. Після визволення Брюсселя від фашистів Жозеф знайшов батьків, підтримує зв’язок із отцем Понсом, успадкував успішний бізнес свого батька, вивчив релігію своїх батьків, щоб передати своїм дітям. Він фінансово підтримує нову державу Ізраїль, але на відміну від Руді відмовляється туди переїжджати. Пройде 50 років і Жозеф продовжить справу отця Понса.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dytya-noya-analiz-tvoru-pasport

Експозиція – війна закінчилася. Десятирічний Жозеф кожну неділю підіймається на поміст, щоб його могли впізнати батьки, яких він не бачив уже три роки.

Зав’язка – у 1942 році, коли починаються арешти євреїв, батьки лишають Жозефа у домі графа де Сюллі.

Розвиток подій – графиня відправляє Жозефа до отця Понса на Жовту віллу. Жозеф ззнайомиться з найкращим другом Руді. Вони дізнаються, що отець Понс рятує не лише євреїв, а й культуру юдеїв.

Кульмінація – гестапівці приходять за дітьми Жовтої вілли, але їм вдається сховатися.

Розв’яка – Руді та Жозефа знаходять батьки. Уже дорослими хлопці продовжують справу отця Понса і рятують культурні цінності, які хочуть знищити певні країни.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dytya-noya-analiz-tvoru-pasport

Жозеф Бернстайн – 10-річний єврейський хлопчик, який опинився в епіцентрі епохи насильства і смерті. У 1942 році він жив із батьками в Брюсселі. Батьки прагнучи врятувати сина від нацистів лишають його чужим людям, а згодом він потрапляє на виховання до католицького священика отця Понса в пансіонат Жовта Вілла. Після війни разом із батьками повернувся до Брюсселя.

Отець Понс – добрий та відважний священик, який ризикував власним життям, переховуючи у сиротинці єврейських дітей. Він ніколи не нав’язував своїх суджень і Бога іншим. Навпаки, дітям із єврейських сімей він намагався прищепити любов до релігії їхніх батьків. Він “виконав свій обов’язок, йдучи за покликом серця”. Священник Понс під каплицею оформив синагогу, де збирав колекцію культурної спадщини євреїв. Ной слугував Понсу ідеалом відповідальності за збереження народу. Праведник світу, Понс врятував 271 дитину. В Ізраїлі йому присвячено ділянку лісу з двомастами сімдесятьма одним деревом.Шмітт порівнює отця Понса та його вихованців із героями біблійних переказів. І не дивно, адже герої Жовтої Вілли так само рятувалися від нацистів, сидячи в покинутій каплиці, як і Ной зі своїм сімейством та іншими «пасажирами» рятувалися від потопу в ковчезі.

Руді – найкращий друг Жозефа. Йому 15 років. У пансіоні Руді та Жозеф завжди захищали один одного, багато часу проводили разом. Його батьків та 4 дітей забрали до концтабору. Вижила лише мама, вона і забрала Руді від отця Понса. Пізніше Руді переїжджає до Ізраїлю і бере активну участь у розбудові держави.

Мадемуазель Марсель – фармацевт, француженка, яка підтримує роботу притулку та допомагає отцю Понсу виготовляти фальшиві документи для єврейських дітей, приховуючи їх вік та національність. У день висадки американських військ вона вперше увійшла до церкви і зіграла на органі. Її заарештовують нацисти. Вона так і не повернулася з концтабору. У 1948 році її ім’ям назвали вулицю в Чемлаї.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dytya-noya-analiz-tvoru-pasport