Мавки і мольфари, темні чаклуни в моторошному лісі та варіння смертельного зілля. Одвічна тема боротьби темряви зі світлом. На чиєму боці правда, вирішить лише магічний порух її пальців на «клавішах» витвору кінця ХХ століття.

Таня Гуд –  письменниця українського фентезі. Своїми історіями дівчина продовжує місію наших класиків закохувати читачів у рідну міфологію, насичену таємничими мольфарами, нечистю й богами. Лише все це з присмаком сучасності та власним унікальним баченням світу.

У Національному центрі “Українського дому” до сімнадцятого вересня проходять експозиція “Марія малює. 100 невідомих творів Примаченко” та виставка-документ “Поліна Райко. Зникоме”. Вони знайомлять охочих із наївним мистецтвом та розповідають життя двох художниць, які змогли пережити власний трагізм долі, але обох врятувала любов зображувати внутрішній всесвіт на яскравих кольорах фарби. 

Еміграція українців за кордон завжди була болісною сторінкою історії. Цілими родинами наші люди перетинали межі країни в пошуках кращого життя та більше не поверталися на Батьківщину.

Якщо деякі назавжди забували рідну домівку, то інші повсякчас пам’ятали про місце, звідки проростає їхнє коріння. Вони популяризували це серед іноземної аудиторії і, що не менш важливо, прищеплювали любов до України своїм дітям. Саме за такою схемою вчинили батьки відомої американської співачки українського походження Квітки Цісик.

У Національному центрі “Українського дому” ось уже як два місяці проводять експозицію “Марія Малює. 100 невідомих творів Примаченко” та виставку-документ “Поліна Райко. Зникоме”. Їх запланували продовжити до сімнадцятого вересня. Обидві художниці нібито відзеркалюють одна одну творчим самовираженням. Проте одна вже змогла заявити про себе не тільки на власній землі, а й за її межами. Інша лише починає свою історію для кожного українця. Відійшовши у вічність, про її долю та талант розкажуть власні витвори. 

У радянські часи українська естрада мала багато перспективних артистів, пісні яких глибоко проникали в серця глядачів і залишалися там надовго. Щоправда одна львів’янка вміла не тільки втримати ці серця, але й запалити їх.

Сестричка Віка є яскравим прикладом того, що одного дня система може звести карʼєру нанівець, попри шалену кількість прихильників.

Ненависна хмара московських тоталітарних устроїв століттями тяжіла над українськими землями. Саме в першій половині ХХ століття, коли більшовики насильно привласнили й спотворили функціональність соціального, побутового, політичного й навіть культурного життя України, наші землі відчули тотальні страждання від кривавих пазурів червоних. 

На превеликий жаль, до когорти «Розстріляного відродження» належать безліч творців, чиї доробки канули в лету, проте їхні імена поступово вигулькують з небуття завдяки літераторам, історикам, дослідникам чи етнографам. 

Медіа «Момент» заглибилося в цю тематику, а тому прагне фрагментарно розкрити молоді епатажну постать, про чиє життя, творчість та вклад в українську культуру мало хто говорить. Одним з екстраординарних особистостей вважають Майка Йогансена.

Усім привіт. З вами на звʼязку медіа «Момент». Сьогодні разом з вами ми пірнемо у світ потойбіччя, містичності й неповторності язичницького вірування. Яким богам поклонялися наші предки? Як язичництво проростало крізь тенета християнства та видозмінилося до сьогодення? Усе це в нашому подкасті. 

Хто б міг подумати, що Голлівуд може переживати важкі часи: страйк сценаристів та акторів, скасування зйомок культового серіалу “Дивовижні дива”. Та, незважаючи на це, у прокат вийшли фільми, які стояли у всіх на вухах ще з початку зйомок: “Барбі” та “Оппенгеймер”. Інтернетом ширились чутки про акторський склад, коли саме вийде фільм і чи не скасують взагалі прокат “Барбінгеймера” через страйк. Але ось, у кінотеатрах не лише нашої країни ці два фільми б’ють рекорди з касових зборів, а глядачі з радістю заполоняють зали для перегляду.

Чому саме ці два фільми здобули таку популярність та привернули увагу глядачів? Чи варто взагалі витрачати свій час та гроші на ці фільми? Нумо розбиратись!

 ХХ століття вирізняється своєю буремністю й темпом розвитку. Не дивно, чому саме тоді почали прориватися з небуття молодіжні організації. Відтак субкультури завше асоціюються з чимось підпільним, оскільки підлітки вважають їх особистим закритим простором від соціалізації.  

Тож, медіа “Момент” розібралося із субкультурами теперішнього часу. Які різновиди фігурують зараз, як впливають на свідомість підлітків та чи буде кінець молодіжному бунту? 

Війна… У своїх кровоточивих пазурах вона знищує давно створене, але відроджує усвідомлення давно забутого. Як ми нині досліджуємо, українська боротьба за існування триває ще за дідів-прадідів: вона просочилася у дух народу настільки міцно, що відтепер наступне покоління матиме викорінити його, поставити у довгий ящик страшної історії, пам’ятати, але не допускати помилок своїх предків. 

Більше того, ми навіть не здогадуємось, про які саме пам’ятки української культури йде мова. Вони вже давно красуються трофеями у Третьяковській галереї чи у приміщені червоноликого кремля, через що їх вважаються невід’ємною частиною російської культури.  

Романтика вуличних банд, «важка музика», рожево-чорні зачіски та черевики Dr.Martens- усе це голкою пронизує уявлення пересічних людей про субкультури другої половини XX століття. Та, на жаль, зовнішні характеристики перекривають внутрішню ідею й вимальовують спотворену картинку. 

У попередньому матеріалі про субкультури медіа «Момент» порушило питання через призму історичних, соціологічних та психологічних факторів. Цього разу ми маємо на меті розвіяти туманне сприйняття загалу й зʼясувати, у чому полягає різниця та схожість молодіжних обʼєднань, їхні різновиди й особливості. 

Культура. Що вам спадає на думку, коли чуєте або читаєте це слово? Культура “скасування”, чи, можливо, різні її прояви, такі як мистецтво, музика? У редакції медіа “Момент” “культура” не в останню чергу асоціюється з Міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком.

Напевно, більшість вже обізнані в ситуації, яка з’явилася в кінці минулого місяця. Вона показала, що наші посадовці, бажаючи прогресу, можуть необдумано знищити граніт своєї культури. Це стосується українського дубляжу. 

Нумо розглянемо причини культурницького повстання проти законопроєкту. У чому полягає світовий феномен українського дубляжу? Та як зміна мови в цій сфері могла понести за собою невиправні наслідки ? Усе це ми дослідимо у матеріалі від медіа “Момент”.  

Усім відомо, що музичний бізнес це нелегка справа: у спину дихають конкуренти, які з’являються кожного дня та можуть стати кращими за тебе будь-якого моменту. Власна творчість залежить від меценатів, які спонсорують твоє просування, а продюсер може бути вовком в овечій шкурі. 

Сьогодні ми розповімо про гурт, який мав вдалого продюсера та багатого мецената, а конкуренти особливо не давали про себе знати. Тож, нумо зануримось в історію ВІА “Арніка”.

Якщо запитати людей, що для них субкультура, та поцікавитись ставленням до її різновидів, часто можна почути стереотипну думку, оповиту міфами, і навіть висловами з «приправою ненависті й соусом засудження». У результаті, через необізнаність і поверхневість інших виходить не страва, а солянка, у якій різні генерації чи культури варяться з ворожістю, піддають одне одного дискримінації чи навіть стигматизації. 

Медіа «Момент» вирішило дослідити подібний напрямок притаманний всім поколінням. Ми намагатимемося розвіяти помилкове уявлення про нього та довести, що субкультури – це щось більше, ніж здається на перший погляд.

Кіномистецтво є одним із тих пазлів, що викладають картину історії нашого буття. Його стрічки несуть генетичну інформацію, яка просочується через світло на кіноплівці. Воно несе місію розповідати нащадкам про пережитки минулого. Якість фільмування, вибрані актори,  тематика сюжету – усе це неодмінно зображує дійсність, яка панує у часи створення кінокартини та навіть виявлявляє можливі проблеми, про які варто говорити.  

Існують різні одвічні питання: хто створив Землю, чи існує людська душа та як Бог знав, що сьогодні неділя - день відпочинку.

Та, на нашу думку, є ще одне питання, яке не дає спокою багатьом. Хтось шукає відповідь, дослідивши різну літературу, а хтось віднаходить її завдяки слідуванню трендів та спілкуванню з цікавими та впливовими для них людьми. Інші без вагань відповідають з точки зору стереотипів та упереджень. 

Культура, 11.07.2023, Дарія Обушна

  Нині стрічки соціальних мереж повністю окутані контентом про чарівні місця різних країн. Складається враження, що зараз панує тренд - подорожувати. Теперішнє життя схоже на мережу культур, які переплітаються одне з одним і утворюють щось унікальне. Радше нову синхронізовану систему, яку вимагає сучасна кон’юктура часу...

  Півтора роки повномасштабної війни — руйнації міст та сіл, але відродження суспільного світогляду побудувати власну країну з нуля та довести, що це держава майбутнього. Нині над цією місією активно працює українська молодь, яка завдяки своїм інноваціям підкорює технічні сфери, створюючи роботів, запроваджує медичні винаходи, що рятуватимуть людей зі всього світу, та навіть підкорює космічні простори...

Культура, 06.07.2023, Дарія Обушна

Пам‘ятник Микиті Ґалаґану оздоблює одну з козацьких столиць - місто Чигирин, а срібна пам‘ятна монета «Родина Ґалаґанів» у 2009 році була викарбована Національним банком України. Однак життєвий шлях роду Ґалаґагів сповнений суперечностей і перипетій. Він крізь віки породжував як зрадників, так і героїв, що уособлюють відтинок усієї історичної спадщини України... 

Тріо співаків “Мареничів” є одним з яскравих представників неповторної української естради. Вони відомі своїми піснями:  “Ой несе Галя воду”, “Чом ти не прийшов” та “”Ой у гаю, при Дунаю”. Та сьогодні хотілось би розповісти історію гурту та про їхні менш відомі композиціями.