Ненависна хмара московських тоталітарних устроїв століттями тяжіла над українськими землями. Саме в першій половині ХХ століття, коли більшовики насильно привласнили й спотворили функціональність соціального, побутового, політичного й навіть культурного життя України, наші землі відчули тотальні страждання від кривавих пазурів червоних. В один момент, наприкінці 1930-х років, тоталітарна влада зруйнувала на друзки цілий прошарок літературно-мистецького покоління. росія знищила все Великим терором. 

На превеликий жаль, до когорти «Розстріляного відродження» належать безліч творців, чиї доробки канули в лету, проте їхні імена поступово вигулькують з небуття завдяки літераторам, історикам, дослідникам чи етнографам. 

Медіа «Момент» заглибилося в цю тематику, а тому прагне фрагментарно розкрити молоді епатажну постать, про чиє життя, творчість та вклад в українську культуру мало хто говорить. Одним з екстраординарних особистостей вважають Майка Йогансена. Погодьтеся, від подібного імені можна очікувати всього, але далеко не того, що його власник був «мандрівним генієм», якого штовхало в різні незвідані простори експериментаторства.  

Майк Йогансен, насправді Михайло Гервасійович Йогансен, народився в Харкові в сімʼї вчителя німецької мови (вихідця з Латвії). Своїм корінням його мати сягала знатного роду старобільських козаків. Ще в девʼятирічному віці хлопець вирізав на дверях льоху вірш німецькою мовою, у якому порушив тему старості й смерті. Відтоді в ньому відточився філософський стрижень, щоправда надалі вже впереміш із гумором. У своїй анкеті Майк зазначав, що володів німецькою, українською і польською, перекладав з давньогрецької й латини, читав всіма словʼянськими мовами, а незабаром вивчав англійську й французьку. Поліглот за натурою – жартівник у житті, чи, можливо, навпаки. Не дивно, що відділення історико-філологічного факультету Харківського імператорського університету подарувало Майку додаткову освіту: першу він отримав у Третій харківській гімназії, де працював батько. Свої юнацькі роки навчання описував так: «Бувши в гімназії, не пив, не курив і не знав жінок». 

Як Майк від етнічного німця перейшов до української ідентичності? Передусім він сформувався як людина російської культури, починав писати німецькою й російською, але в ті часи останню вважали марґінальною (через українізацію). Йогансена такі вірші не задовольняли й «були спалені купно щось у 1916 році». Відтоді він самохіть обрав українську ідентичність, яку відстоював до кінця. Згодом Майк належав до кількох відомих літературних обʼєднань (ВАПЛІТЕ) і був натхненником позагрупового альманаху «Літературний ярмарок».

 Ба більше не лише твори, а й сам життєпис Майка Йогансена набули форм пригодницького роману. Чи знаєте ви, як письменник отримав наймення «короля більярду»? 

Одного разу до Харкова приїздив відомий тогочасний російський поет – Володимир Маяковський, якого вважали «королем більярду». Ввечері в більярдному столі, у будинку Василя Блакитного, коли купа письменників загострили свої погляди на «двобоях», він переграв усіх суперників і навіть Володимира Сосюру. Після поразки той вибіг із клубу зі сльозами на очах та зустрів Майка. Зухвалий й авантюрний Йогансен наважився битися на рівних з «королем» і виграв поєдинок, гідно присвоївши собі титул. Розлючений Маяковський визнав поразку, а тому заліз під більярдний стіл, звідки голосно продекламував вірш Пушкіна. 

Головною пристрастю Майка Йогансена були мандри, що також залишило відбиток на його творчості. «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» - експериментальний доробок, який розкриває Слобожанщину за допомогою гри з читачем і майстерності слова. Письменник постійно зосереджує увагу на тому, що література - це певна ілюзія, яку автор навіює авдиторії. До речі, філософія Майка теж обрамлюється в рух. Він був переконаний, що життєвий шлях людини схожий на мандрівку від народження до смерті. 

Цікаво, що мистецтво дотепник теж розглядав через призму втіхи. У своєму творі «Як будуються оповідання» писав: «Мистецтво є в капі­талістичнім суспільстві один з ґатунків розваги, один з фак­торів відпочинку від роботи». Він стверджував, що ціль літератури полягає в цікавості. До того ж, автор висуває тезу: «Як у всякій справі, головне тут — робота. Мистецький «геній» на 4/5 складається з роботи і на 1/5 з хисту». Тобто гарний письменник керується перш за все наполегливістю, а не талантом.  «Немає в світі такої речі, про яку не можна цікаво розповісти» — це гасло самого Йогансена.

Майк Йогансен – унікальна ключова фігура українського авангарду. Він був генієм свого часу, бо дотримувався прогресивних поглядів. Для письменника мистецтво не несло характер чогось елітарного й високого. На його думку, воно мало б втішати споживацькі потреби. Наприклад, література – це чтиво для душі, де можна ускладнювати мову, перекручувати конструкції й вигадувати неологізми. Усе одно вона залишиться розвагою. 

Варто зазначити, що магнетизм прозаїка перманентно притягував молодь. Друг письменника Смолич писав так:

«…розмова, в якій брав участь Майк, то була справжня насолода — про що б він не говорив. Іскристий, блискучий розум Майка, його всебічний, всеохоплюючий талант, його щедрота в розсипанні перлів розуму і таланту, в марнотратстві їх — чарували: з Майком можна було говорити день і ніч». 

Майк Йогансен був різнобічною особистістю: мандрівником, шахістом, тенісистом, кіноманом, фотографом, вправним мисливцем. Колись писав: «По-перше, дорогий друже, Україна — це не Росія. Отже, й ленінградський порт — це не українське місто, хоч українці й претендують на нього, бо він, мовляв, побудований на їхніх кістках, — претензія безпідставна, бо Ленінград, відома річ, стоїть просто на торф’яному болоті. Але найбільша різниця між українцями та росіянами таїться не в способі варити борщ, смажити ковбасу чи пити горілку. Найкардинальніша різниця між Росією та Україною криється знову в тім-таки ж полюванні». 

18 серпня 1937 року Йогансена заарештували співробітники НКВС у його харківській квартирі будинку "Слово". Звинувачення були очевидними: участь в українській націоналістично-терористичній організації. Тоді «чистили» всіх, хто проявляв бодай найменший патріотизм. Ба більше, Майк Йогансен захищав від наклепів Остапа Вишню. Восени того ж року головного дотепника й авантюриста розстріляли. 

«Поселившися в царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Гезіодом, Гайне і Міґелем Сааведрою Сервантесом. Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу. І ще я скажу там, у царстві тіней, що я, Майк Йогансен, був при житті і залишусь по смерті одним із кращих поетів української оновленої землі», -говорив Майк.