Спеціальна освіта

В закладі освіти функціонує дві спеціальних групи: логопедична та інклюзивна. З вихованцями працюють кваліфіковані фахівці: практичний психолог, вчитель-логопед, вчитель-дефектолог та асистент вихователя для дітей з ООП. 

Основні нормативні документи щодо організації інклюзивного навчання

Конвенція про права осіб з інвалідністю

Закони України

1. Закон України від 05.06.2014р. №1324-VII «Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання».

2. Закон України від 23.05.2017р. № 2053-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг».

3. Закон України від 05.09. 2017 р. № 2145-VIII «Про освіту» (ст. 19,20).

Постанови Кабінету Міністрів України

1. Постанова КМУ від 15.08.2011р. №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітньому навчальному закладі».

2. Постанова КМУ від 18.07.2012 р. № 635 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963».

3. Постанова КМУ від 08.07.2015 р. № 479 «Про внесення змін у додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298».

4. Постанова КМУ від 29.07.2015р. №531 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963».

5. Постанова КМУ від 29.07.2015р. №530 «Про внесення змін до Положення про дошкільний навчальний заклад».

6. Постанова КМУ від 14.02.2017 р. №88 “Про порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами”.

7. Постанова КМУ від 12.07.2017р. №545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр»

8. Постанова КМУ від 09.08.2017 р. № 588 «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах”.

9. Постанова КМУ від 15.11.2017р. № 863 “Про внесення змін до Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами”.

10. Постанова КМУ від 14.02.2018 р. №72 “Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 25 серпня 2004р. №1096”.

11. Постанова КМУ від 21.02.2018р. №88 “Деякі питання використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами у 2018 році”.

12. Постанова КМУ від 22.08.2018р. №617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів».

13. Постанова КМУ від 22.08.2018 р. № 615 «Про затвердження Порядку використання у 2018 році коштів, передбачених у державному бюджеті на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами».

14. Постанова КМУ від 10.04.2019 № 530 "Про затвердження порядку організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти" 

15. Постанова КМУ від 21.08.2019 р. №779 "Про організацію інклюзивного навчання в закладах позашкільної освіти"

Накази МОН України

1. Наказ МОН України від 01.10.2010р. № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання».

2. Наказ МОН України від 06.12.2010р. № 1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів».

3. Наказ Держспоживстандарт від 28.07.2010р. № 327 (доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання).

4. Наказ МОН та МОЗ України від 06.02.2015р. №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах».

5. Наказ МОН України від 31.12.2015р. № 1436 «Про затвердження Плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі».

6. Наказ МОН України від 20.05.2016р. № 544 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 04 листопада 2010 року № 1055».

7. Наказ МОН України від 26.09.2016 р. №1148 «Про надання грифів Міністерства освіти і науки України навчальній літературі для дітей з особливими освітніми потребами».

8. Наказ МОН України від 04.04.2017 р. № 527 “Про видання навчальної літератури для дітей з особливими освітніми потребами у 2017 році”.

9. Наказ МОН України від 01.02.2018 р. № 90 “Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року № 1205”.

10. Наказ МОН України від 22.03.2018 р. №271 “Про затвердження Примірного переліку корекційних засобів навчання та реабілітаційного обладнання для спеціальних закладів освіти”.

11. Наказ МОН України від 23.04.2018р. №414, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 травня 2018 р. за №582/32034 «Про затвердження Типового переліку спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах закладів загальної середньої освіти».

12. Наказ Міністерства освіти і науки України від 03.05. 2018 р. №447 «Про затвердження Примірного переліку обладнання для оснащення кабінетів інклюзивно-ресурсного центру».

13. Наказ МОН України від 26.07.2018р. №814 "Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами".

14. Наказ МОН України від 16.08. 2018 р. № 917 «Про внесення змін у додатки до наказу МОН України від 26.07. 2018р. №814».

15. Наказ МОН України від 26.07.2018р. №816 «Про затвердження типової освітньої програми початкової освіти спеціальних закладів загальної середньої освіти для учнів 1 класів з інтелектуальними порушеннями».

16. Наказ МОН України від 25.06.2018р. №693 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти І ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».

17. Наказ МОН України від 12.06.2018р. № 627 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».

18. Наказ МОН України від 26.07.2018р. №815 "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 12.06.2018 № 627".

19. Наказ МОН України від 26.07.2018 р. №813 "Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти II ступеня для дітей з особливими освітніми потребами".

20. Наказ МОН України від 21.06.2018 р. №668 «Про затвердження типової освітньої програми спеціальних закладів загальної середньої освіти ІІІ ступеня для дітей з особливими освітніми потребами».

21. Наказ МОН України від 08.06.2018 №609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти».

22. Наказ МОН України №977 вiд 06.09.18р. "Деякі питання комплексної оцінки розвитку дітей з особливими освітніми потребами"

23 Наказ МОН України №1069 вiд 05.08.19р. "Про затвердження форми звітності з питань діяльності інклюзивно-ресурсних центрів та інструкції щодо її заповнення"

24. Наказ МОН України від 18.10.2019 № 1310 “Про затвердження Типової програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників для роботи в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти відповідного до вимог Конценції “Нова українська школа”

Листи МОН України

Лист МОН України від 18.05.2012р. №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

Лист МОН №1/9-245 від 02.04.2012 "Про одержання документа про освіту учнями з ООП загальноосвітніх навчальних закладів"

Лист МОНмолодьспорту України від 02.01.13 №1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання».

Лист МОНмолодьспорту України від 26.07.12 №1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання».

Лист МОНмолодьспорту України від 25.09.12 № 1/9-675 «Щодо посадових обов’язків асистента вчителя».

Лист МОН України від 08.08.13р. №1/9-539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами».

Лист МОН України від 13.08.2014 р. №1/9-413 «Про організацію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку».

Лист МОН України від 13.08.2014 р. №1/9-414 «Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів»

Лист МОН України від 12.10.15р. № 1/9-487 «Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах».

Лист МОН України від 09.06.2016р. №1/9-293 «Про доступність дітей з особливими потребами до опорних навчальних закладів».

Лист МОН України від 29.11.2017 р. № 1/9-639 «Щодо Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами».

Лист-роз’яснення МОН України від 05.02.2018р. №2.5.-281 “Роз’яснення щодо тривалості уроків в інклюзивних класах та функціональних обов’язків асистента учителя.

Лист Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України від 05.02.2018 №2.5-281 “Про надання роз’яснення стосовно тривалості уроків в інклюзивних класах, функціональних обов’язків асистента вчителя”.

Лист МОН України від 06.08.2018 №1/9-485 «Організаційно-методичні засади освітнього процесу у спеціальних закладах освіти в 2018/2019 навчальному році».

Лист МОНУ від 26.06.2019 №1/9-409 «Щодо організації інклюзивного навчання у закладах освіти у 2019/2020 н.р.»

Лист МОН № 1/9-425 від 05.07.19 року «Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу в спеціальних закладах загальної середньої освіти у 2019/2020 навчальному році»

Лист МОН України № 1/9-498 від 05.08.2019 р. «Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах освіти в 2019/2020 н. р.»

Лист МОН України від 10.07.2019 №1/9-436 “Про методичні рекомендації з питань організації освітнього процесу в закладах позашкільної освіти в 2019-2020 навчальному році”

Лист МОН від 08.10.2019 № 1/11-8875 "Потенційним авторам щодо підготовки підручників і посібників для осіб з особливими освітніми проблемами і посібників для педагогічних працівників"

Лист МОН № 1/9-302 від 04.06.20 року «Щодо надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами закладами освіти в літній період»

Лист МОН від 16.06.2020 № 1/9-328 “Щодо методичних рекомендацій з організації психолого-педагогічного консиліуму для проведення повторної комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини”

Лист МОН №1/9-421 від 05.08.2020 "Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу в спеціальних закладах загальної середньої освіти у 2020/2021 н.р."

Додаток до Листа МОН №1/9-421 від 05.08.2020 "Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу в спеціальних закладах загальної середньої освіти у 2020/2021 н.р."

Затримка психомовленнєвого розвитку: симптоми, лікування

ЗПМР не самостійне захворювання, а наслідок відхилень у розвитку центральної нервової системи, яке проявляє себе порушенням темпів психічного розвитку дитини (його пам'яті, уваги, мовлення, мислення, емоційно-вольової сфери) 

Відповідно до статистики, чим раніше діагностовано це захворювання і чим раніше розпочато процес лікування, тим більше шансів допомогти дитині.

Симптоми і причини ЗПМР

Симптоми затримки психо-мовленнєвогорозвитку можна виявити вже з 4-х місячного віку. У дітей відзначається підвищена слинотеча, часто відкритий рот, вони малоемоційні або, навпаки, гіперактивні і агресивні, слабо розвинені фізично. Ключовими симптомами, що вказують на можливу ЗПМР є:

4 місяці - дитина не реагує на ваші слова і жести, не посміхається;

8-9 місяців - дитина не лепече;

1 рік - дитина практично не видає ніяких звуків, а до 1.5 років не говорить простих слів «мама», «дай», не розуміє звернену до неї мову;

2 роки - не повторює нові слова, у своєму мовленні використовує зовсім мало слів;

2,5 року - використовує всього близько 20 слів, не розуміє назв частин тіла, предметів, не може скласти легку фразу.

3 роки - дитина не може повторити за дорослим людиною фразу або скласти легке пропозицію, говорить занадто повільно, або навпаки швидко, «ковтаючи» їх закінчення.

ЗПМР може виникати на тлі різних причин. Найпоширенішими є:

Також ЗПМР може бути супровідним симптомом при ДЦП, епілепсії, вроджені аномалії ЦНС, порушення ліквородинаміки, гідроцефалії, психічних захворюваннях, пухлинах і патологіях судин головного мозку.

Лікування ЗПМР

Тренування мовних м'язів дитини починається вже з першого годування. Чим активніше немовля припадає до материнських грудей, тим легше йому буде згодом освоювати вимова звуків. З самого початку життя дитини брати його на руки, співати пісні, показувати яскраві і красиві іграшки - прямий обов'язок батьків. Можна і потрібно з пелюшок займатися з ним розвитком мовлення. А вже з хворою дитиною - особливо.

Нехай вона не в змозі миттєво відреагувати на ваші слова або дії, потрібно терпляче чекати і повторювати розвиваючі техніки багато разів. З першого і до початку третього року життя закріплюється правильне розуміння мови, а до 5 років мовний апарат остаточно дозріває (губи, піднебіння і язик пристосовуються до важких звуків), тому дуже важливо робити все можливе для корекції порушень мови не пізніше цього періоду.

Існують різні методи лікування ЗПМР, зокрема це лікарська терапія, заняття з логопедом, мікрострумова рефлексотерапія, спеціалізована мовна гімнастика, логопедичний масаж, заняття з психологом і інші, менш поширені.

Домогтися максимальної ефективності лікування ЗПМР можна тільки при комплексному підході. 

Ранні ознаки розладів аутистичного спектру

Рекомендації про те, як виявити в дитини розлад аутистичного спектру на ранній стадії

Якщо батьки стурбовані поведінкою, розвитком або станом дитини, їхнє занепокоєння найчастіше виправдано та має під собою вагомі підстави. Якщо у вас виникли підозри з приводу здоров'я вашої дитини, не зволікайте й відразу проконсультуйтеся в дитячого лікаря.

У маленьких дітей важко помітити ранні прояви розладу аутистичного спектру. Однак діти з даними захворюваннями розвиваються не так, як їхні однолітки, і їм слід приділяти особливу увагу.

Розлад аутистичного спектру та ранній розвиток

Діти розвиваються по-різному. Дитячі лікарі визначають, як проходить розвиток дитини, по тому, чи досягла вона у своєму віці певних показників – фізіологічних, емоційних, соціальних, мовленнєвих або поведінкових.

У перший рік життя дитини рівень розвитку соціальних навичок і навичок комунікації може свідчити про наявність у неї розладу аутистичного спектру. Наявність або відсутність поведінкових реакцій, таких як посмішка, зоровий контакт або жестикуляція, також свідчить про рівень розвитку дитини.

Про ранні ознаки розладу аутистичного спектру

Деякі ознаки розладу аутистичного спектру часто виявляються в перші два роки життя дитини. В одних дітей проявляється велика кількість таких ознак, в інших – лише кілька. Деякі поведінкові ознаки можуть з часом змінюватися або проявлятися ще сильніше. Так чи інакше, недостатній розвиток соціальних або мовленнєвих навичок до двох років є приводом для занепокоєння.

Кількість симптомів розладу аутистичного спектру може змінюватися в залежності від віку дитини й від того, наскільки сильно проявляється той чи інший розлад.

Якщо в дитини проявляється відразу кілька симптомів – проконсультуйтеся в лікаря з приводу того, як можна розвинути в дитини необхідні навички в короткий термін. Своєчасна діагностика – перший крок до надання допомоги дитині, яка страждає на розлад аутистичного спектру.

Соціальні та комунікативні ознаки розладу аутистичного спектру

Соціальна взаємодія

Невербальна комунікація

Поведінкові ознаки розладу аутистичного спектру

Дитина проявляє підвищену зацікавленість певними об'єктами або іграшками. Довгий час вмикає й вимикає світло в кімнаті або грається тільки машинками.

Грає з іграшками одноманітно або неприродно. Наприклад, крутить колеса машинки замість того, щоб катати її по підлозі.

Цікавиться незвичайними предметами або заняттями, наприклад, трубами, металевими предметами або рекламою по телевізору.

Коло інтересів і занять дитини занадто вузьке. Любить шикувати предмети по черзі тощо.

Дитина засмучується, якщо у звичному розпорядку дня щось змінюється. Їй необхідно спати, їсти або виходити з дому щоразу в один і той же час.

Дитина повторює незвичайні рухи: розгойдується вперед-назад, махає руками або ходить навшпиньках.

Дитина вкрай сприйнятлива до відчуттів: починає хвилюватися, чуючи певні звуки, або їсть їжу лише певної структури (м'яку або нехрустку).

Відчуває потребу в сенсорній стимуляції: торкається губами або обличчям до предметів, любить торкатися до предметів, які вібрують (наприклад, до пральної машини) або махає кінчиками пальців перед очима, щоб побачити мерехтіння світла.

Що хотіла б нам сказати дитина з аутизмом

Діти з аутизмом сприймають світ зовсім по-іншому; важливо постаратися зрозуміти їх і тим самим допомогти один одному

1. Я - дитина. Аутизм – частина мене, але не вся я. В мене є свої думки, почуття, переваги, ідеї, таланти та мрії. В мене може бути зайва вага, я можу носити окуляри або зазнавати труднощів з координацією. При зустрічі вам можуть впадати в око саме ці риси, але це ще не вся я.

Дорослі знають, хто вони, ким є. Якщо вони хочуть підкреслити якусь одну рису свого характеру, то відкрито говорять про це. Але я дитина й все ще розвиваюся. Ні ви, ні я не знаємо, на що я здатна. Якщо ви думаєте, що я – це якась одна моя риса характеру, ви помиляєтеся. І якщо ви вважаєте, що я не зможу з чимось упоратися, я не буду й намагатися це зробити.

2. Мої почуття не синхронізовані. Це означає, що звичайні погляди, звуки, запахи, смаки або дотики, на які ви навіть не звертаєте уваги, можуть завдати мені відчутного болю. Я часто відчуваю себе незатишно серед тих, хто мене оточує. Я можу здаватися вам замкнутою або недружньою, але таким чином я просто намагаюся себе захистити. Тому простий похід до магазину стає для мене мукою.

Я гостро реагую на звуки. Мені не подобається, коли люди при зустрічі відразу ж починають базікати. Мене приголомшують люди, які говорять дуже голосно, музика, звуки автомобілів, кавомашини, дитячий плач тощо. Мій мозок не може фільтрувати всю інформацію, що надходить, і я просто перевантажена нею!

Я дуже чутлива до запахів. Риба в магазині не першої свіжості, хлопець, який стояв поруч, сьогодні не приймав душ, у магазині нарізають ковбасу... Від такої кількості запахів мене може знудити.

Мій зір дратує так багато різних речей! Флуоресцентне світло не просто занадто яскраве – воно ще й мерехтить. Здається, що стіни рухаються. Мерехтливе світло відбивається від стін і предметів й спотворює все, що я бачу. Навколо надто багато предметів, і я не можу ні на чому сфокусуватися (в таких випадках у мене буває тунельний зір). Мерехтять вентилятори на стелі, занадто багато людей рухається навколо. Від усього цього стає нестерпно навіть перебувати тут. Я не розумію, де в цьому просторі знаходиться моє тіло.

3. Є велика різниця між «я не буду» і «я не можу». Справа не в тому, що я не підкоряюся інструкціям, а в тому, що я не розумію вас. Коли ви кличете мене з іншої кімнати, я чую тільки нерозбірливі звуки. Замість цього підійдіть до мене, приверніть мою увагу та скажіть, що вам потрібно, простими словами. Так я зрозумію, що ви хочете від мене та що буде відбуватися далі. Так мені буде набагато легше виконати ваше прохання.

4. Я мислю конкретно й розумію те, що ви говорите, дослівно. Мене спантеличує, коли ви говорите: «Притримай коней», коли хочете, щоб я припинив бігати по кімнаті. Не кажіть про щось «ласий шматочок», якщо це не десерт. Коли ви говорите: «Ллє як із відра», я дійсно уявляю відро. Краще скажіть: «Іде дощ». Я не розуміє метафор, натяків, алюзії й сарказму.

5. Сприймайте всі способи, за допомогою яких я спілкуюся з вами. Мені складно розповісти про свої потреби, коли я не можу висловити почуття. Я можу бути голодним, розчарованим, переляканим або збентеженим, але часто не знаходжу слів, щоб це висловити.

Іноді я сиплю завчені слова або цілі репліки, щоб звучати, як професор або кіноактор. Так я компенсую те, що іноді мені просто не вистачає слів.

Я заучую слова та фрази, тому що знаю – ви чекаєте, що я буду розмовляти. Ці фрази я беру з книг, фільмів або розмов інших людей. Дорослі називають це «ехолалія». Іноді я не розумію, в якому контексті слід вживати всі ці терміни. Це просто допомагає мені виходити зі скрутного становища.

6. Я – дитина-візуал. Покажіть мені, як зробити що-небудь, замість довгих пояснень. І будьте готові до того, що показувати доведеться кілька разів. Якщо ви проявите терпіння, мені буде легше вас зрозуміти. Візуальні підказки допомагають мені протягом усього дня. За їх допомогою я легше переходжу від одного заняття до іншого, менше відчуваю стрес. Вони допомагають мені управляти своїм часом й виправдовувати ваші очікування.

Щоб навчитися чогось, мені потрібно це побачити. Слова для мене – як пара: вони розчиняються в повітрі, перш ніж я вловлюю їх сенс. Я не вмію схоплювати все на льоту. Мені легше сприймати вказівки та інформацію візуально. Так я можу повертатися до неї знову й знову, а вона при цьому залишається в незмінному вигляді. Крім того, я постійно засмучуюся через те, що не сприймаю всієї інформації, не виправдовую очікування й нічого не можу з цим подіяти.

7. Робіть акцент на тому, що я можу робити, а не на тому, чого не можу. Як і будь-яка інша людина, я не можу вчитися в обстановці, де усвідомлюю свою повну некомпетентність. Я не робитиму спробу навчитися чогось нового, якщо мене стануть критикувати, якою б конструктивною ця критика не була. Пошукайте сильні сторони, і ви їх знайдете. Завжди є альтернативний спосіб робити більшість речей.

8. Допоможіть мені взаємодіяти з іншими людьми. Вам може здаватися, що я не хочу грати з іншими дітьми, але насправді я просто не знаю, як почати спілкуватися або приєднатися до гри. Навчіть мене грати з однолітками, заохочуйте, щоб інші діти запрошували мене грати. Мені буде приємно, якщо мене запросять.

Мені найбільше подобаються ігри зі зрозумілими початком і кінцем. Я не вмію читати вираз обличчя, мову тіла й емоції. Навчіть мене. Якщо я сміюся, коли інші перебувають у незручній ситуації, це не означає, що мені смішно. Я просто не знаю, як реагувати. Поясніть мені це.

9. Зрозумійте, що викликає в мене нервові зриви. Нервові зриви й напади гніву лякають мене більше, ніж вас. Вони трапляються через перевантаження одного або декількох моїх почуттів або через те, що хтось порушує мої кордони. Якщо ви знаєте, що може привести до нервового зриву, то зможете йому запобігти. Поспостерігайте за людьми й заняттями, і, можливо, ви зрозумієте причини.

Пам'ятайте про те, що всі мої дії – це спосіб комунікації. Там, де я не можу передати свої почуття словами, моя поведінка підказує, що саме я відчуваю в даний момент. Моя поведінка може бути викликана фізичними причинами, такими як алергія на продукти, порушення сну, проблеми з травленням тощо. Спостерігайте за мною, тому що я не завжди можу висловити словами те, що відчуваю.

10. Я потребую безумовної любові. Не кажіть мені фрази на зразок: «Якби ти тільки...» або «Чому ти не...». Ви теж не виправдали всіх очікувань, які покладали на вас батьки. І якби вони вам про це постійно нагадували, вам би це навряд чи сподобалося. Я не вибирав свій аутизм. Пам'ятайте, що це відбувається зі мною, а не з вами. Без вас у мене мало шансів стати успішним і незалежним. Але з вашою допомогою можливостей у мене значно більше, ніж ви думаєте.

І вам, і мені потрібне терпіння. Подивіться на мій аутизм як на особливість, а не як на захворювання. Постарайтеся побачити сильні сторони там, де ви раніше бачили обмеження. Можливо, я не надто вправна дитина у спілкуванні й уникаю зорових контактів, але ніколи не брешу, не хитрую й не обговорюю інших людей.

Я багато в чому покладаюся на вас. Без вас я не зможу нічого досягти. Захищайте мене, вчіть мене, любіть мене такою людиною, яка я є, і я постараюся стати якомога кращою.


На основі книги Еллен Нотбом «10 речей, про які хотіла б розповісти вам дитина з аутизмом»