Режим харчування

Змінити звички в харчуванні дитини – один з найкращих і простих способів зміцнити її здоров'я й попередити розвиток багатьох хвороб. Здоров'я – це найцінніше, що батьки можуть дати своїй дитині.

Запорука міцного здоров'я – правильне харчування, а саме здорова дієта та вживання натуральних продуктів. Це позбавить вас від багатьох хронічних і автоімунних захворювань, які останнім часом почастішали. Діти, як і багато дорослих, люблять нездорову їжу. Намагайтесь поступово позбутись такої звички та привчити дітей до здорової й натуральної їжі. Введіть у раціон свіжі овочі, фрукти, зелень, м'ясо, рослинні жири та злаки. Обмежте вживання напівфабрикатів.

Беріть дитину із собою в магазин. Перш ніж розповідати малюку про користь овочів і фруктів, покажіть йому їх наочно й вивчіть їхні назви. Купуючи овочі в магазині, розповідайте дитині про їхні корисні властивості. Купуйте побільше різнокольорових овочів і фруктів, дозвольте дитині вибирати їх самостійно.

Звертайте увагу на запахи. Звертайте увагу дитини на те, як пахнуть овочі та фрукти. Навчіть її розпізнавати хороші й погані, приємні й неприємні запахи. Так у дитини будуть розвиватись нюх і смак. Використовуйте спеції, щоб дитина навчилась розпізнавати сильні й гострі запахи. Під час приготування їжі пояснюйте дитині, що здорова їжа пахне приємно. Використовуйте продукти різних кольорів і з різними запахами. Так дитина поступово звикне до здорового харчування.

Не готуйте окремо для дитини. Діти особливі. Але не варто готувати для них окремі страви. Дозвольте дітям їсти ті ж страви, що й інші члени сім'ї. Якщо ви готуєте гострі страви, перед тим як додавати приправи, залиште частину для дітей. Складаючи меню на день, переконайтеся, що в ньому є й те, що любить дитина. Час від часу готуйте її улюблену страву.

Не купуйте продукти, які не відповідають здоровому харчуванню. Якщо ви не хочете, щоб ваша дитина вживала нездорову їжу, просто припиніть її купувати. Наприклад, відмовтесь від консервованих продуктів, напівфабрикатів, продуктів швидкого приготування. Готуйте те ж саме вдома самі. Навіть дитина, яка звикла до напівфабрикатів, зможе оцінити переваги домашньої їжі.

Експериментуйте зі стравами. Коли їжа різноманітна, дитина отримує від неї задоволення, в неї розвиваються смакові рецептори. Можна оформляти страви у формі різних картинок, смішних звіряток тощо. Так вам буде легше привчити дитину до здорової та природної їжі.

Запропонуйте дитині самій придумати нову страву. Отримавши від вас певний набір овочів або фруктів, дитина може проявити фантазію та створити із запропонованого асортименту свою власну неповторну страву. Вона може дати їй смішну назву та пригостити членів сім'ї за прийомом їжі. Ви ж, контролюючи цей процес, забезпечте її тільки найкориснішими продуктами та зробіть приготування цікавим, придумавши, наприклад, один обов'язковий інгредієнт. Ним може бути те, що не дуже подобається дитині, але при цьому є дуже корисним. Приготувавши з ним смачний салат, вона, ймовірно, змінить своє ставлення на більш поблажливе.

Розповідайте цікаві історії про продукти. Знайдіть в Інтернеті або спеціалізованих книгах цікаві історії про овочі та фрукти: як вони були відкриті, коли й завдяки кому потрапили в нашу країну, як їх спочатку готували та вживали в їжу, як подавали тощо. Такі історії не тільки розкажуть дитині багато цікавого про корисну їжу, але й розширять її кругозір.

Використовуйте дані рекомендації, вони допоможуть вам привчити дитину правильно харчуватись і сприятимуть розвитку її смакових рецепторів.

Процес годування, прийому їжі дитиною для багатьох сімей – актуальна, болюча проблема, оскільки і для дітей, і для їхніх батьків це буває стресовою ситуацією, яка травмує психіку. Дехто свято вірить, що чим більше дитина з’їсть, тим здоровішою буде, що кожна ложка каші, навіть насильно “втрамбована”, дасть користь, зміцнить здоров’я. Як правило, прийом їжі дитиною починається весело, спокійно, але поступово за столом насу­ваються “хмари”, психологічна атмосфера стає де­далі напруженішою – спочатку вмовляння: “З’їж за маму, з’їж за тата” або “Ще одну ложку каші з’їж, тоді підеш гратися”, або “Куплю нову іграшку”, а потім доходить і до погроз. Часто дитина чує і таке: “Я тебе сьогодні не люблю – ти не доїв суп” або “Сидітимеш за столом, доки все не з’їси” тощо.

Зрозуміло, що це вже початок протистояння між дитиною і дорослим: тут і сльози, і крики, і знер­вованість, і зіпсований настрій, як у дитини, так і в дорослого. Дитина після цього ще довго не може заспокоїтися, переживаючи болісний, щойно на­бутий життєвий досвід. Вона думає: “У цьому світі навіть найрідніші люди мене не розуміють!” Батьки часто не замислюються над тим, що таке годування малюк сприймає як насилля, при­мус, покарання, що це стає для нього справжнім випробуванням, а мати, і це найгірше, сприйма­ється як насильник. Маленька людина не може зрозуміти її поведін­ки, оскільки ще зовсім недавно, в період грудного годування, мама сприймалася дитиною і як джере­ло їжі, і як джерело любові та задоволення. Материнський тиск, її авторитаризм ляка­ють малюка, між найріднішими людьми виникає психологічний дискомфорт, емоційна дистан­ція. В резуль­таті процес вживання їжі, сама їжа не викликають у дитини такого важливого почуття, як задоволен­ня. Так і руйнується головний принцип людського життя — принцип задоволення, навіть якщо він стосується прийому їжі.

Не варто примушувати дитину їсти страву, яка їй здається несмачною! Натомість допоможіть ма­люкові розвинути смак до простої, здорової їжі, адже саме це є запорукою доброго апетиту. Смакові уподобання можуть характе­ризувати емоційний, психофізіологічний стан людини.

У жодному разі не використовуйте їжу як засіб покарання та примусу. Не силуй­те дитину тим, що має давати їй задово­лення. Замисліться, що зафіксує дитяча пам’ять у разі примусу? Не важко уявити – це сльози, їжа, яку заштовхують ложкою до рота, нудота, погрози. Про насолоду стравою годі й казати! Не кажіть дитині: “Не підеш гратися, доки не з’їси ще одну ложку каші”, або “З’їж за маму, за тата ще одну ложку супу” тощо. Звісно, дитина проковтне цю огидну їй ложку каші, щоб продемон­струвати слухняність, свою любов до нас. А тепер замислимося, які почуття вона заштовхує в себе разом з цією “останньою ложкою”? Що відчуває в цей момент до улюбленої страви і до доросло­го?! А той часто і не відає, що душа дитини охоп­лена протестом, що загострилася її агресивність або отрута депресивності ще довго пануватиме в її серці, що “Я” малюка глибоко ущемлене. Пригадаймо і своє дитинство. Скільки дорослих людей і досі не люблять, наприклад молоко, манну кашу тільки тому, що їх занадто ними перегодува­ли в дитинстві, примушуючи за будь-яку ціну “до­пити”, “доїсти”. І хто зна, може та склянка молока була б дуже смачною, якби дорослі не припуска­лися помилок. Ми, дорослі, інколи майже свідомо перетворюємо корисне на огидне. Не примушуйте дитину їсти, коли вона перебуває в збудженому, нервовому стані.

Якщо їжа смачна, це не означає, що її треба дуже швидко з’їсти, проковтнути. Нею маємо на­солоджуватися, в такому разі у малюка розвиватиметься естетич­не, поетичне ставлення до їжі, він відчуватиме фізіологічне, психологічне задоволення. Дитина, яка живе і розвивається в гармонії, вико­ристовуючи в повному обсязі інформацію всіх своїх аналізаторів, смакових рецепторів – здорова. Зав­дання батьків і педагогів – постійно розширювати діапазон її відчуттів, що прямо стосується і їжі. К.Д. Ушинський назвав органи чуттів “дверима в світ”. Познайомте малюка з його “помічниками” – язиком, очима, вухами, носом, розкажіть про їхню роль у житті людини, про те, як вони допомага­ють пізнавати навколишній світ і себе в ньому, отримувати багатосенсорну інформацію, в тому числі і про їжу. Пропонуйте дітям ігри на розвиток нюху, смаку. Так, їм можна сказати: “Нехай ваші носики вгадають, що ви зараз їстимете”. Або малюк си­дить у кімнаті, а мати пропонує йому попросити свого помічника – носика відгадати, що сьогодні буде на обід, яка страва стоїть на столі в кухні і че­кає на нього, або можна з дитиною підійти до две­рей, що ведуть на кухню, і запитати: “Яка це стра­ва так смачно пахне? Що тобі підказує твій ніс?”. Зрозуміло, що, відгадавши, малюк буде дуже за­доволений собою, своїм носиком, почуватиметься кмітливим, розумним. Тому й страва здаватиметь­ся вдвічі смачнішою, і їда принесе задоволення.

Згадайте віртуозний педагогічний прийом за­відувача дитячого садка (його грає актор Євген Леонов) у кінофільмі "Джентльмени удачі”, завдяки якому нудний, “несмачний” сніданок перетворився для дітей на цікаву космічну подорож. Результат приголомшливий — усі вихованці, як один, друж­но почали “змітати” з тарілок “космічними” ложка­ми “космічну” кашу, яка відразу видалася їм дуже смачною і корисною! Багатьом батькам і педаго­гам варто взяти цей приклад до уваги. Можна запропонувати малюкові заплющити очі, й поставити таке запитання: "Вгадай за смаком, яка це страва”. Так дитина одночасно вчитиметься розрізняти тонкі смакові відчуття й називати їх: со­лодке, кисле, пересолене тощо.

Обов’язково звертайте увагу дітей на сервірування столу. Привчайте отримувати від їжі естетичне задоволення, оскільки це може бути одним з чинників виникнення ба­жання з’їсти цю страву, посмакувати нею. Створіть для маленької особистості такі умови, щоб світ здавався їй цікавим, кольоровим, смачним! Батькам варто запитувати дитину, що вона хотіла б з’їсти, яка страва їй подобається, запропонуйте приготувати її разом, звісно, зважаючи при цьому на вік, можливості дитини. Запрошуйте сина чи доньку разом з вами готувати страви для бабу­сі, тата – так вони більше дізнаються про вас, ваші кулінарні уподобання. А найцінніше те, що вас об’єднає корисна справа – готувати їжу для рідних людей.

Обов’язково звертайте увагу дитини: страва, яку готують з добрим настроєм і любов’ю, найсмачні­ша та найкорисніша. Не бійтеся бути не такими батьками, як інші. Прислухайтеся до бажань своєї дитини щодо їжі, орієнтуйтеся на її смакові уподобання, дайте їй можливість самій вирішувати, їсти чи не їсти. Іно­ді треба відійти від загальноприйнятих стандартів у режимі дня дитини, її годування. Нічого страш­ного, якщо малюк поснідає трохи пізніше або не вип’є склянку молока в полудень. Відрегулюйте режим відповідно до індивідуальних особли­востей сина чи доньки.

Не забувайте: ваша дитина – неповторна індиві­дуальність, вона не така, як інші, а отже, потрібний індивідуальний підхід і до режиму її харчування. Навчіть її прислухатися до “голосу” свого організ­му, довіряти йому. Нехай вона сама вирішує, що, коли, скільки їстиме, а від чого відмовиться. Зро­зуміймо нарешті: в кожної людини, зокрема й у дитини, своє відчуття голоду. Комусь, щоб на­сититися, потрібний повний обід з трьох страв, а інші можуть вдовольнитися одним смачним яблуком.

Не заштовхуйте в малюка їжу, коли він сидить на горщику (і таке буває) або коли він бігає від вас по кімнаті, а ви з тарілкою – за ним. Не пере­творюйте це на змагання, рухливі ігри, забави, бо зрештою це закінчується, як правило, слізьми, об­разами і з боку дитини, і з боку батьків. Головна вимога – годувати треба голодну дитину.

Обов’язково привчайте малюка мити руки та обличчя перед їдою. Сформованість гігієнічних навичок – один з показ­ників якості життя людини, її культури, вихованості. Звертайте увагу на поставу дитини, правильне її дихання під час їди. Застерігаємо: не примушуйте малюка їсти, коли він нездужає “щоб були, мовляв, сили по­долати хворобу”. Так, наприклад, тварини, коли хворіють, відмов­ляються від їжі на кілька днів. У цей час сили, енер­гія організму спрямовані на боротьбу з хворобою, а не на перетравлювання їжі. Деякі лікарі, психоло­ги підтримують таку точку зору і стосовно людини. Ще раз нагадуємо: кожен крок батьків стосов­но впливу на організм дитини має бути вива­женим, мудрим, враховувати її індивідуальні, психологічні, психофізіологічні особливості.

Від самого народження намагайтеся викликати у малюка позитивне ставлення до їжі. Поступово розширюйте асортимент страв, зба­гачуйте його смакову гаму. Вводячи нову страву, розкажіть цікаву історію, наприклад, чому картоп­лю раніше називали “земляним яблуком”, чим вона корисна для людини. Пам’ятаймо: прийом їжі – не тільки задоволення шлунка, а ще й естетична насолода. Цей процес можна супрово­джувати приємною музикою. Якщо не можна дати всім батькам єдиного ре­цепту щодо того, як правильно годувати дитину, то, мабуть, можна висловити думку, яка буде ко­рисною всім: будьте уважні до смакових уподо­бань дитини, до її переваг в їжі, і ви багато чого зрозумієте про неї !

Пригадайте, шановні батьки, своє дитинство! Як смакували нам тоді тістечка! І сьогодні, коли їх їмо, знову й знову відчуваємо тепло, любов, якими нас оточували в дитинстві. Ми переносимо ці емоції на їжу, і це не має нічого спільного з почуттям голоду. Часто ми намагаємося за допомогою їжі розігнати нудьгу, подолати самотність, заглушити тривогу. В багатьох випадках “підкріпитися” їжею – один зі способів позбутися сумних думок, полегшити душевні страждання, бо відчуття насиченості прямо асоціюється з відчуттям любові, захищеності, благополуччя. Отже, ми їмо не тільки, щоб втамувати фізіологічний голод. За допомогою їжі ми задовольняємо потребу любові, захищеності, шукаємо смакові насолоди, щоб ще раз пережити задоволення, які ми отримували колись.

Розглянемо ситуацію. Обід. Біля трирічної Оленки, яка не хоче їсти суп, танцюють усі дорослі. Вони хвилюються, нервують, умовляють, читають казки, співають пісеньки, пропонують іграшки. Усе це для того, щоб переключити увагу дитини з їжі і непомітно запихнути їй до рота чергову лож­ку супу. Але мала крутить головою, знаходить все нові причини: “несмачно”, “солоне”, “не така таріл­ка”, “гаряче”, галасує, плаче. Мама поспішає замі­нити тарілку, дати нову іграшку, дорослі разом охо­лоджують страву, висаджують у ряд ляльок і навіть лякають: “Зараз усе з’їсть лялька або дідусь, а ти залишишся голо­дною”. Оленка ллє сльози і їсть “за маму, за тата...”. Чи дасть користь дитині їжа, яку вона з’їла в такому роздратованому стані? По­стійні умовляння, зауваження викликають негативні емоції, і, якщо це повторюється щодня, вони “запам’ятовуються” і фіксуються організмом. Внас­лідок чого фізіологічний ме­ханізм апетиту іноді так глибоко пошкоджується, що замість природного по­чуття голоду в дитини з’яв­ляється негативне ставлен­ня до їжі, вже при одному її вигляді або згадуванні про неї. Так може виникнути анорексія (втрата апетиту) навіть у здорової дитини, і тут без втручання лікаря-психолога не обійтися.

А ось іще одна поширена ситуація. Матуся гримає на сина, який уже годину сидить над кашею: “Їж негайно! А то покараю, не підеш на вулицю!”, - погрожує вона. Жінка дуже переймається: хлопчик, на її дум­ку, дуже мало їсть. “Ось подивися на свого друга Сашка. їсть, як доросла людина, - він молодець, бо людина, яка добре їсть, здорова завжди!” – повчає вона сина. Подумаймо! Чи має рацію мати, яка вважає, що дитина має з’їдати стільки ж, скільки доросла люди­на? Чи завжди людина, яка багато їсть, здорова?

Аксіома: дитячому здоров’ю шкодить як не­стача їжі, так і її надлишок. Коли дитина систе­матично переїдає, постійне розтягування шлунка зумовлює виникнення та закріплення так званого рефлексу підвищення апетиту, що призводить до ожиріння. Важливо також дотримуватися режиму при­ймання їжі упродовж дня з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей малюка. Привчайте його їсти повільно, добре пережовуючи їжу, щоб вона краще перетравлювалася в шлунку.

Багато сучасних батьків щодня зіштовхуються з проблемою контролю кількості цукру, що споживають наші діти разом з їжею й напоями, а також під час перекусів. Ось кілька порад, як контролювати кількість цукру, що надходить в організм дітей.

Отже, скільки цукру дозволяється дітям?

Це залежить від віку дитини й від того, наскільки вона активна. Як правило, треба прагнути до того, щоб дитина отримувала не більше 5–10 % щоденної норми калорій за рахунок доданого цукру. Для шестирічної дитини ця кількість повинна становити приблизно 16–25 грамів на день або від до 4 до 6-ти чайних ложок цукру. Для дванадцятирічної дитини кількість споживаного цукру може становити 20–40 грамів на день або від 5 до 10-ти чайних ложок. Діти (й дорослі), які активно займаються фізичними вправами, можуть дозволити собі вживати цукор на рівні верхнього припустимого рівня, тому що їх м'язи, як правило, швидко переробляють цукор, який надходить, в енергію. Діти, які дотримуються малорухливого способу життя, повинні орієнтуватись на нижню межу.

У яких продуктах дитячого раціону найбільше цукру?

На додаток до очевидних джерел, таких як солодка газована вода, цукерки та інші десертні продукти харчування, мюслі – це ще одне велике джерело доданого цукру. Сніданки з вівсяних пластівців без будь-яких добавок або вівсяна каша власного приготування мають низький рівень цукру. Йогурт – це також здоровий вибір батьків. Існує багато торгових марок, що пропонують йогурт спеціально для дітей. Проте більшість із запропонованих йогуртів у невеликій ємності містять від 8 до 10-ти грамів цукру (або половину денної норми). Привчайте дітей їсти йогурт без добавок, а для солодощів у нього можна додавати нарізані фрукти або яблучне пюре. Нарешті, хоча технічно вважається, що у фруктових соках немає доданого цукру, це ще одне його значне джерело з низьким вмістом корисних речовин у раціоні дітей. У дітей, які п'ють фруктові соки, підвищений ризик розвитку цукрового діабету другого типу. У дітей, які їдять фрукти, цей ризик менше. Тому нехай діти їдять фрукти та п'ють воду!

Яку ще шкоду завдає цукор дитячому організму, крім карієсу й ожиріння?

Один з найсерйозніших негативних ефектів від переїдання цукру полягає в тому, що більш здорова й поживна їжа залишається поза раціоном дитини. Мало хто з дітей вибере апельсин замість тістечка або бутерброд з вершковим маслом замість шоколадного батончика. Утім, як і дорослі люди. Тому негативні ефекти дієти з високим вмістом цукру пов'язані не тільки з підвищенням ризику розвитку ожиріння та цукрового діабету другого типу, а й з втраченими можливостями: діти не отримують із продуктів такі поживні речовини, як білки, вітаміни, мікроелементи, антиоксиданти та ін. Крім того, діти виробляють звички в їжі, які потім підуть за ними і в доросле життя.

Чи існують в продажу натуральні підсолоджувачі, безпечні для дітей?

Натуральні підсолоджувачі, такі як мед, кленовий сироп і сироп агави, містять, фактично, таку ж кількість цукру, як білий рафінований цукор. Незважаючи на те що вони можуть містити деякі додаткові поживні речовини, їх, насправді, дуже мало й мало для того, щоби значно вплинути на ваше харчування. Якщо вам подобаються натуральні підсолоджувачі, це прекрасно (особливо, мед). Але важливо бути настільки ж помірним в їх споживанні, як і в споживанні перероблених підсолоджувачів. Зі штучними підсолоджувачами є цілий ряд проблем. Найостанніші дослідження показують, що штучні підсолоджувачі, навіть якщо вони не містять калорії, усе одно сприяють збільшенню ваги, тому що негативно впливають на бактерії кішківника. Замість того щоб давати дітям підсолоджувачі з нульовою калорійністю, ми принесемо їм велику користь, якщо розповімо, що солодощі – це те, чого ми чекаємо з нетерпінням, як рідкісне задоволення, а не те, що нам потрібно (або ми повинні) їсти щодня або з кожним прийомом їжі. Ця здорова звичка стане їм у пригоді протягом усього життя!

Найчастіше дитина не бажає обмежитися кількома гостями на своєму святі. Вона хоче запросити на свято всю групу дитячого садка, бо всі діти без виключення — її найкращі друзі. Святкування дня народження у дитячому садку — вдале рішення, до якого вдаються більшість батьків. По-перше, тут є багато можливостей і простору для дитячих веселощів. По-друге, не треба домовлятися з батьками гостей — свято відбудеться під час перебування дітей у дошкільному закладі. А яке ж свято без святкового столу? Не секрет, що у дошкільному закладі не дозволяють частувати дітей тортами з кремом, тістечками та солодкими газованими напоями. Як бути?

Частування дітей у закладі

Минули ті часи, коли успіх свята визначали багатством наїдків на столі. Страви мають бути смачними і корисними. Діти не повинні страждати від переїдання та розладу шлунку.

У закладі дошкільної освіти для харчування дітей заборонено використовувати:

• м’ясо та яйця водоплавної птиці

• м’ясні обрізки, субпродукти (за виключенням печінки та язика)

• річкову та копчену рибу

• гриби, соуси, перець, майонез

• вироби у фритюрі, зокрема чіпси

• газовані напої, квас, натуральну каву

• морозиво, кремові вироби тощо

У закладі дошкільної освіти на свято для дітей зазвичай готують солодкий стіл. Для частування дітей у дні народження, інші свята можна використовувати спечені у закладі пиріг, пиріжки або принесені батьками фрукти, ягоди, цукерки, печиво промислового виробництва. З метою запобігання гострим кишковим захворюванням та харчовим отруєнням дітей суворо забороняється приносити у заклад кремові вироби (торти, тістечка), морозиво, напої, зокрема солодкі газовані тощо. Готуючи святковий стіл для дітей, варто віддавати перевагу печиву чи коржикам без крему, ягодам та фруктам. Утім треба пам’ятати, що продукти промислового виробництва — цукерки, зефір, мармелад, соки тощо можна використовувати лише тоді, якщо вони мають супровідні документи, що підтверджують їх походження, безпечність і якість, відповідність вимогам державних стандартів. Супровідні документи мають засвідчувати гатунок, категорію, дату виготовлення на підприємстві, термін реалізації, умови зберігання (для продуктів, які швидко псуються, термін реалізації і час виготовлення позначаються у годинах).

У закладах дошкільної освіти забороняється

використовувати продукти, що містять синтетичні барвники, ароматизатори, підсолоджувачі, підсилювачі смаку, консерванти. Оскільки діти у закладі забезпечуються повноцінним харчуванням , не варто перевантажувати їх солодкими наїдками. Доречними будуть «нейтральні» фрукти, що зазвичай не викликають алергію: яблука, банани, виноград тощо. Їх можна нарізати шматочками, нанизати на «шпажки» і гарно викласти на блюда.

Зазвичай головним пунктом святкового меню до дня народження є торт зі свічками. Проте у садочку торт слід замінити короваєм або пирогом. А свічки не потрібно встромляти прямо у пиріг — це не гігієнічно. Їх варто розмістити на спеціальних пластмасових підставках у центрі пирога або по краях.

Поєднуємо святкування з вихованням

Сервіруючи стіл для дошкільників, пам’ятайте, що організація дитячого свята має і виховне значення. Відповідно до пункту 1.7. Інструкції, починаючи з раннього віку дітей необхідно приділяти увагу вихованню у них культурно-гігієнічних навичок під час вживання їжі. З двохрічного віку дітей привчають користуватися серветкою. На четвертому році вчать користуватися виделкою, на п’ятому — негострим ножем. За накритим столом діти вчаться правильно сидіти, вміло користуватися столовими приборами, бути ввічливими зі своїми друзями.Малюки проводять за святковим столом мінімум часу, надаючи перевагу іграм та розвагам. Тому, окрім святкового столу, варто поміркувати і над розважальною програмою. Взагалі, непроста й копітка це справа — святкування дня народження дитини. Але воно того варте…

Правило № 1: Свято — це не їжа.

А їжа це не свято. Особливо, для дитини, особливо, для маленької. У святкові дні: день народження, Новий рік та інші великі релігійні свята зазвичай вистачає інших вражень: святкові забави, подарунки, гості.

До трьох років педіатри взагалі не рекомендують порушувати звичний режим харчування, після трьох до цього питання варто підходити з великою обережністю. Свято не той час, щоб вводити нові продукти, до того ж більшість наших «улюблених» страв перебувають у немилості у дієтологів: всі салати з майонезом, солоне, гостре, смажене, всі продукти, що містять барвники та консерванти (ковбаса, шинка, крабові палички, гриби, газована вода), — все це дітям до семи років їсти категорично не рекомендується. З традиційного меню можна трохи спробувати солоної риби, ікри чи в’яленого м’яса.

Правило № 2: Чим легше, тим краще

Святковий стіл повинен бути легким і не дуже різноманітним. Вміст жиру в продуктах у середньому не повинен перевищувати 10-20% (таким чином, виключається свинина, баранина, жирні сорти риби, «елітні» сири). Не варто так само зловживати «бадьорими» продуктами такими, як чай, шоколад і ні в якому разі не потрібно пропонувати дитині алкоголь. Після величезної кількості вражень дитині і так буває нелегко заснути, не варто цей процес ускладнювати ще більше.

А ось продукти, які дітям їсти можна і потрібно (в тому числі і в свято):

• Сир і страви з сиру — у святковому варіанті це може бути гарно прикрашена запіканка, чізкейк, сирний пиріг або просто сир з ягодами і фруктами.

• Омлет — тільки на перший погляд здається зовсім не новорічною стравою. Якщо до яєць додати овочі та зелень, може вийти щось досить цікаве.

• Салати: зі свіжих овочів (помідори, огірки, морква, капуста), заправлені олією. Цікаво прикрасити салати можна за допомогою яєць і помідорів.

• Тушковані овочі — і це зовсім не означає буденне «рагу». Овочі можна запекти в горщику, зробити з них запіканку, або просто гарний різнобарвний гарнір. До речі, взимку дієтологи рекомендують використовувати заморожені овочі, ягоди і фрукти.

• Фрукти — ось їх можна і потрібно їсти. Фрукти гарні, корисні і легкі. Щоправда, і тут варто дотримуватися заходів безпеки: не варто захоплюватися «екзотикою» (різноманітними манго, папая, маракуйя, особливо, якщо дитина не пробувала їх раніше) і потрібно уважно поставитися до алергенних апельсинів і мандаринів. Зате до наших послуг яблука, банани, груші, ягоди. Фрукти можна запікати з медом та горіхами, можна зробити фруктовий салат з йогуртом.

Правило № 3: Звичайне може бути святковим.

Не обов’язково проводити години за плитою, готуючи холодець або голубці, займіться прикрасою столу. Святкова скатертина, гарні серветки, скляні келихи … Та й до оформлення страв можна підійти творчо.

Правило № 4: Все добре в міру.

Одна з головних небезпек святкового бенкету — переїдання. Навіть якщо всі продукти будуть хороші і корисні, але дитина просто дуже багато з’їсть: ранок після свята може бути важким. Насправді, в більшості випадків діти здатні самі регулювати процес насичення їжею. Головне, що потрібно від дорослих не заважати.

Не потрібно:

• Проводити за столом багато часу. Поїли і пішли грати, спати, дивитися мультики. Трохи пізніше можна окремо попити сік з солодощами.

• Пропонувати занадто багато різних страв: спочатку закуски, потім гаряче, потім солодощі — це занадто багато.

• Умовляти дитину «з’їсти ще шматочок» або спробувати «он той салатик». Нехай їсть стільки, скільки схоче.