Найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими. (Оскар Уайльд)
Читання вашим дітям не просто приємна річ, це дуже важливо для їхнього розвитку. Вони будуть краще підготовлені до школи й надалі швидше зможуть засвоювати навчальну програму, а також досягати хороших успіхів у довгостроковій перспективі. Окрім того, щоденний ритуал читання, особливо перед сном, допомагає емоційному зростанню і може бути корисним і для вас, як для батьків. І ось чому.
1. Спокійний вечірній ритуал допомагає дітям перейти до сну. Після звичайної денної метушні, наповненої телевізійними шоу та відео- й комп'ютерними іграми, які розохочують дитину, просто посидіти і послухати розповідь протягом 10-15 хвилин допомагає їй вгамуватися. Зосереджуючи свою увагу на заспокійливій діяльності, сповільнюється активність мозку дитини і водночас розслаблюється її тіло. Батьки часто теж зауважують, що ця звичка має таку ж заспокійливу дію і на них самих. Час, проведений за читанням, відділяє активну частину дня від нічного відпочинку і допомагає вашій дитині зробити плавний перехід до сну.
2. Розглядання книги поки її хтось читає, допомагає дітям сформувати готовність до читання. Подумати тільки, дитина охоплює поглядом усе, що є в книзі ще перш, аніж навчиться азам читання. Вона вивчає, на що схожі літери і слова, складені з груп цих літер. Вона бачить, що сторінки читаються зліва направо і зверху донизу - базові речі, але ніхто не усвідомлює їх, тому що все відбувається автоматично! Все це повинно бути вивчено дитиною, перш ніж можна буде спробувати приступити до читання. Крім того, читання допомагає дитині вивчити нові слова і деякі відмінності між усним та письмовим мовленням.
3. Читання допомагає розвивати уяву дитини. Коли дитина дивиться телевізор, історії, які там показують, даються їй у готовому вигляді. Вона просто бачить їх і приймає без необхідності задіяти свій мозок. При читанні книги або коли для неї читається книга батьками, дитина змушена докласти власних зусиль. Вона повинна уявити в голові картинку щодо того, що відбувається, створюючи у свідомості своє враження і свій внутрішній досвід. Діти, які люблять, коли їм читають книги, та отримують задоволення, розглядаючи книги самостійно, активно використовують (тренують) свій розум і пам'ять, щоб розповісти собі самим захоплюючу історію.
4. Читання допомагає дітям дізнатися про їхній світ. Дитячі книжки, особливо книжки з картинками, часто посилюють знайомі події зі світу дитини: як лягати спати, ходити до школи, звички гігієни і харчування та багато іншого. Бачачи персонажів у книзі, які приймають ванну, чистять зуби, і бажають своїм іграшкам добраніч, дитина отримує додатковий контекст для свого власного розпорядку дня. Будуть також і книги, які навчать її тим речам, з якими вона ще не стикалася у своєму житті, наприклад, таким як відвідування нової школи, зоопарку або музею, або подорож на літаку.
5. Спільне читання з дітьми зміцнює ваш зв'язок із ними. Читання перед сном слугує тою мирною, спокійною подією, яка приємно підсумовує сьогоднішній день - день, який завершується поруч із улюбленими мамою і татом. Якщо книга породжує питання у дитини, вона може поставити їх. Прочитана історія здатна надати можливість поговорити з дитиною про те, що хвилює вас, як батьків. У підсумку, це створює емоційний зв'язок і можливість у кінці дня отримати батьківську ласку і теплі обійми.
Останнім часом у засобах масово інформації все частіше говорять про сексуальні домагання, різні форми насильства тощо. І це тільки підкреслює масштаб проблеми, яка, у першу чергу, ставить під загрозу безпеку дітей. Завдання батьків - навчити своїх дітей піклуватися про фізичну безпеку. Це допоможе їм уникнути неприємних ситуацій у майбутньому.
Розглянемо 10 способів, які допоможуть дитині подбати про свою фізичну безпеку. Вони будуть корисні як для дівчаток, так і для хлопчиків.
1. З раннього віку привчайте дитину говорити про свої почуття
Таким чином дитина навчиться висловлювати свої емоції, розуміти їх і керувати ними. Дозвольте дитині розповідати про те, як вона почувається, і проявляйте співчуття.
2. Поговоріть з дитиною про те, що значить почуватися в безпеці
Дітям важко розрізняти небезпечні та безпечні ситуації. Важливо, щоб вони навчилися розуміти, коли вони знаходяться в небезпеці. Тому, якщо дитина відчуває небезпеку, вона повинна завжди мати можливість поговорити про це з вами або ще з кимось із дорослих, яким вона довіряє.
3. Поясніть дитині, що тіло може підказувати нам, коли ситуація стає небезпечною
Наприклад, ми можемо відчувати біль у шлунку або прискорене серцебиття. Розкажіть дитині, що це - ранні сигнали небезпеки. Якщо вона відчуває будь-який із таких сигналів, їй потрібно розповісти про це батькам.
4. Допоможіть дитині визначити 3-5 дорослих, яким вона довіряє, до яких може звернутися у випадку небезпеки
Ці люди допоможуть дитині почуватися в безпеці. Вони не обов'язково повинні бути членами вашої сім'ї, але дитина завжди повинна мати можливість звернутися до них по допомогу.
5. Поясніть дитині, що в кожного є свій фізичний простір
Це невелика відстань навколо вас. Ніхто не може порушувати межі цього простору без згоди людини. Тому дитина завжди має право сказати «ні», якщо хтось хоче її обійняти або поцілувати. Замість цього можна «дати п'ять» або послати повітряний поцілунок.
6. Навчіть дитину, що вона й сама повинна поважати кордони інших людей і не повинна порушувати їх без дозволу
Це означає, наприклад, що коли вона хоче взяти за руку іншу дитину, то повинна запитати дозволу. І якщо інша дитина відповість «ні», потрібно поважати її рішення. Поясніть також, що коли дитина дозволила взяти її за руку або обійняти, у будь-який момент вона може змінити своє рішення.
7. Покажіть дитині «позу незгоди»
Руки повинні знаходитися на поясі, ноги трішки розставлені, плечі підняті й відведені назад. Потрібно вивчити цю позу з дитиною, тому що це дуже переконливий невербальний сигнал, коли необхідно висловити незгоду. Також навчіть дитину висловлювати незгоду з допомогою фраз «Ні!» або «Зупинись! Мені це не подобається!» Ці фрази й поза ефективні при булінгу або при спробах порушити особисті кордони дитини. Якщо дитина навчиться робити це в 4-5 років, то, швидше за все, вона зможе відстояти свою позицію й у старшому віці.
8. Поясніть дитині, що деякі частини тіла є інтимними
Розкажіть дитині, що до певних частин її тіла (зокрема, до статевих органів) не дозволено торкатися нікому. Якщо хтось порушує особисті кордони (намагається доторкнутися до інтимних частин тіла або показує фотографії з їх зображенням), потрібно відразу ж розповісти про це комусь із дорослих. Дитина також має право сказати «Зупинись!» або «Не роби цього», щоб відстояти свої кордони.
9. Заохочуйте поведінку дитини, коли вона заступається за інших дітей, над якими знущаються або проявляють насильницьку поведінку
Дитина може стати в позу незгоди та сказати: «Гей! Припини це робити!» Якщо розбишака продовжує знущатися над іншою дитиною, можна покликати на допомогу дорослих. Потрібно пояснити дитині, що розповісти дорослим про несправедливість - це не донос.
10. Розвінчати стереотипи
Не використовуйте в розмові з дитиною гендерних стереотипів. Розмовляючи з дівчинкою, не акцентуйте увагу на її зовнішності, а відзначайте її людські якості - розум, почуття гумору, кмітливість і т. ін. Також і в розмові з хлопчиком не відзначайте тільки фізичну силу - похваліть його за доброту, дбайливість, вихованість.
У тому, щоб привчити дитину поважати тих, хто її оточує, немає нічого складного. Дотримуючись простих порад, наведених вище, ви зможете виховати у вашій дитині доброту й уважність до людей.
Одне з найважливіших завдань батьків полягає в тому, щоб виробити в дитини звичку до здорового способу життя. Зокрема, забезпечивши їй збалансоване харчування з використанням продуктів усіх основних груп – овочів і фруктів, зернових, молока й молочних продуктів, а також м'яса, риби й альтернативних їм рослинних білків; забезпечивши триразове харчування й від одного до трьох перекусів на день (уранці, вдень і, можливо, перед сном). Здорові перекуси не менш важливі, ніж основний прийом їжі. Найкориснішими для дітей є свіжі фрукти й овочі, цільнозернові й молочні продукти, м'ясо і, звичайно, страви домашньої кухні.
Провідні дієтологи рекомендують:
Овочі та фрукти
Овочі та фрукти є джерелами вітамінів, мінералів і клітковини
4 порції*/день для дітей у віці 2–3 роки
5 порцій/день для дітей у віці 4–8 років
6 порцій/день для дітей у віці 9–13 років
Щодня необхідно споживати як мінімум один темно-зелений та один помаранчевий фрукт або овоч
Зернові продукти
Зерна злаків є важливими постачальниками складних вуглеводів, отже, джерелами енергії для всього організму
3 порції**/день для дітей у віці 2–3 роки
4 порції/день для дітей у віці 4–8 років
6 порцій/день для дітей у віці 9–13 років
Як мінімум половина всіх споживаних зернових продуктів повинні бути із цільного зерна
Молоко й молочні продукти
Молоко – це корисний продукт харчування, джерело кальцію, фосфору й вітаміну D, які необхідні для росту дітей
2 порції***/день для дітей у віці 2–8 років
3–4 порції/день для дітей у віці 9–13 років
Із двох років можна пропонувати дітям молоко з низьким вмістом жиру (1 або 2%). Знежирене молоко можна пропонувати дітям не раніше п'яти років
М'ясо та його рослинна альтернатива
М'ясо є цінним джерелом заліза й білка
1 порція****/день для дітей у віці 2–8 років
1–2 порції/день для дітей у віці 9–13 років
Вибирайте різноманітне нежирне м'ясо: м'ясо птиці й рибу, а також яйця, тофу, горох, квасолю й сочевицю. Фахівці рекомендують їсти рибу принаймні два рази на тиждень. Ваша дитина може щодня не споживати рекомендовану кількість їжі з усіх основних груп. Але якщо ви урізноманітните її раціон відповідно до рекомендацій, вона, швидше за все, отримає всі необхідні макро- й мікроелементи протягом одного-двох тижнів.
Цукор і цукрозамінники
Намагайтесь годувати дитину продуктами, які не містять доданий цукор або цукрозамінники. Обмежте споживання рафінованого цукру (сахарози, фруктози, білого цукру), меду, сиропів і коричневого цукру. Усі ці продукти містять майже однакову кількість калорій і викликають карієс. У наш час цукрозамінники (аспартам та інші) містяться в багатьох продуктах, які пройшли технологічну обробку. І хоча вони не викликають у дитини раннього карієсу, вони не мають ніякої поживної цінності, тому варто обмежувати їх кількість у харчуванні вашої дитини. Усі ці підсолоджувачі значно солодші за цукор і можуть призвести до звички споживати лише солодкі продукти, тим самим відвернувши вашу дитину від споживання корисних фруктів та овочів. До того ж існують дослідження, які свідчать про те, що синтетичні цукрозамінники накопичуються в базальних гангліях головного мозку і з роками можуть призвести до хвороби Альцгеймера й недоумства.
Сік і вода
Замість фруктового соку пропонуйте дітям фрукти, вони збагатять їх раціон харчування необхідною кількістю клітковини. Діти повинні споживати овочі та фрукти частіше, ніж фруктовий сік. Для вгамування спраги їм необхідно пити воду, особливо між прийомами їжі й перекусами. Обмежте споживання соку до норми 120 мл 100% несолодкого соку один раз на день. Іноді діти випивають занадто багато рідини під час їжі, що призводить до швидкого почуття насичення, але не сприяє травленню.
Жири
Корисні жири містять незамінні жирні кислоти, такі як омега-3 й омега-6, які організм не може самостійно синтезувати й повинен отримувати з раціону харчування. Корисні жири містяться в більшості рослинних олій – оливковій, олії виноградних кісточок, в бавовняній і кунжутній олії, лляній, гірчичній, олії волоського горіха та ін. Слід уникати трансжирів, що містяться в маргарині, спредах, дешевих кондитерських виробах, майонезі та фастфуді, оскільки вони підвищують ризик виникнення серцево-судинних захворювань. Обмежте споживання дитиною вершкового масла й сала, а також таких продуктів, як сосиски, сардельки та м'ясні делікатеси, в яких також присутній високий вміст жиру, натрію (солі) й нітратів. Уважно читайте етикетки, щоб уникнути споживання дитиною транс- і насичених жирів.
Що робити, якщо дитина вибаглива до їжі?
Якщо ви вважаєте, що дитина їсть мало або недостатньо, не варто перейматись із цього приводу. Якщо її вага й антропометричні показники знаходяться в межах норми, вона, швидше за все, отримує достатню кількість необхідних корисних речовин і вітамінів. Систематично відвідуйте дитячого лікаря, який буде контролювати зростання дитини й повідомить вам, якщо з'являться якісь проблеми. Дитячі апетити змінюються з кожним днем або навіть від одного прийому їжі до наступного. З огляду на їх маленький розмір шлунка, діти повинні споживати невелику кількість їжі за один прийом. При цьому діти інтуїтивно відчувають, скільки їжі їм потрібно, і споживають рівно ту кількість, якої потребує їх організм.
В обов'язки батьків входить таке:
Установити регулярний режим харчування й перекусів для всієї родини. Батьки й діти повинні намагатись приймати їжу разом. Пропонуйте збалансовані й різноманітні продукти з усіх основних груп. У дитячих перекусах повинні міститись продукти як мінімум з двох груп. Подавайте їжу так, щоб дитині було легко з нею впоратись. Наприклад, розріжте на шматочки або перемеліть, щоб маленькі діти могли повноцінно її прожувати й не подавилися. Навчайте дітей з раннього дитинства користуватись столовими приборами, щоб вони їли самостійно. Залучайте дитину до виконання відповідних її віку завдань сервірування столу та приготування їжі. Не пропонуйте дитині десерт в якості винагороди або підкупу. Готуйте корисні десерти, такі як фруктовий салат або йогурт, або ж смачні та поживні цукерки з подрібнених сухофруктів і меду. Коли ви купуєте у продуктових магазинах, дитина повинна бачити, що ви уважно читаєте етикетку перед тим, як вибрати якийсь продукт. Уникайте закладів швидкого харчування, нехай діти знають про важливість отримання задоволення від корисних і смачних домашніх страв і теплого, душевного товариства членів своєї сім'ї.
Діти повинні:
Вибирати їжу з тієї, яку ви даєте в якості основної їжі або перекусів (це передбачає, що іноді діти можу не їсти взагалі). Споживати таку кількість їжі, яку вони хочуть.
Емоційний інтелект – це здатність розпізнавати, висловлювати й регулювати власні емоції. Недавні дослідження показують: високий рівень розвитку емоційного інтелекту дає можливість у повній мірі розкрити закладений потенціал дитини.
Чому важливий розвиток емоційного інтелекту
Діти, здатні ефективно регулювати свої емоції, чутливі до емоцій тих, хто їх оточує, тому вони можуть співчувати іншим людям або приймати їх точку зору. Це допомагає конструктивно вирішувати проблеми, пов'язані з проявами сильних емоцій. Діти з розвиненим емоційним інтелектом краще взаємодіють зі своїм оточенням й досягають великих успіхів у житті. Здатність людини справлятися з емоціями (наприклад, із занепокоєнням, починаючи новий проект, зі злістю, намагаючись упоратися з сімейним конфліктом, або зі страхом, влаштовуючись на нову роботу) здоровими способами визначає якість її життя набагато в більшій мірі, ніж розумові здібності. У дослідженнях психологів багато уваги приділено дітям з недостатньо розвиненим емоційним інтелектом. Діти, які не можуть справлятися зі своїми емоціями, в майбутньому часто полегшують свій емоційний стан алкоголем або наркотиками. Вони схильні до імпульсивної поведінки, ранньої вагітності, розладів харчування та протиправної поведінки. У той же час діти з високим емоційним інтелектом краще вчаться в школі, добре взаємодіють з батьками, більш здорові та щасливі. Вони заводять дружбу з такими ж дітьми, які перебувають у довірливих стосунках зі своїми батьками й не схильні до ризикованих вчинків. У більш дорослому віці емоційний інтелект допомагає їм будувати якісні взаємини у всіх життєвих сферах, досягати успіхів у професії та ставати хорошими батьками.
Розглянемо кілька способів, за допомогою яких батьки можуть розвивати емоційний інтелект у дитини.
Визнайте точку зору дитини та співчувайте їй
Співчуття не означає, що батьки повинні в усьому погоджуватися з дитиною. Але важливо завжди намагатися дивитися на ситуацію з її точки зору. Іноді дитина повинна чинити так, як їй кажуть батьки, але при цьому вона має право мати свій погляд на ситуацію. Ми всі знаємо, як приємно, коли нашу позицію визнають, і навіть якщо ми не маємо при цьому свободи дій, нам легше з цим змиритися. У спілкуванні з дитиною використовуйте наступні фрази:
«Ти схвильований!»
«Я знаю, тобі важко закінчити гру й піти обідати, але вже час».
«Напевно, ти хотів би, щоб я все робила за тебе, чи не так?»
«Ти так засмутився через дощ».
«Я знаю, ти хотів би лягати спати пізніше, як старші діти».
Як це допомагає в розвитку емоційного інтелекту?
Відчуття дитини, що її розуміють, допомагає виробленню гормонів, які її заспокоюють. З часом дитина сама вчиться заспокоювати себе в ситуаціях, коли вона засмучена. Ви допомагаєте дитині бути свідомі того, що з нею відбувається, і зрозуміти, що викликає в неї ті чи інші почуття. Навіть те, що ви називаєте почуття, допомагає маленьким дітям справлятися з ними.
Дозвольте дитині висловлювати свої емоції
Ваше несхвалення з приводу того, що дитина відчуває страх або злість, не допоможе їй упоратися з емоціями, але може привести до того, що вона почне їх пригнічувати. На жаль, пригнічені емоції, на відміну від виражених адекватним способом, не зникають. Вони заховані всередині й шукають вихід. Оскільки ці емоції не контролюються свідомо, вони проявляються в несподіваних ситуаціях: дитина б'є сестру, їй сняться жахи або в неї розвивається нервовий розлад. Щоб цього не сталося, створіть умови для того, щоб дитина могла вільно розпізнавати й висловлювати свої почуття. Використовуйте наступні фрази:
«По-моєму, ти стурбований тим, що ви йдете на екскурсію. У твоєму віці я теж не любила екскурсії. Хочеш про це поговорити?»
«У тебе нічого не виходить, і це доводить тебе до сліз? Кожному час від часу потрібно поплакати. Дай я тебе обніму, і можеш плакати, скільки захочеш».
Як це допомагає в розвитку емоційного інтелекту?
Ваше прийняття допомагає дитині самій приймати свої емоції, краще справлятися з ними. Ваше прийняття дає зрозуміти дитині, що емоцій не варто боятися чи соромитися, що вони нормальні, і з ними можна справитися. Дитина розуміє, що вона не одна, і що якщо ви приймаєте навіть її непривабливі сторони, то ви приймаєте її в цілому такою, якою вона є.
Учіть дитину вирішувати проблеми
Коли дитина (чи дорослий) відчуває, що її емоції розуміють й приймають, почуття втрачають свою енергію й розсіюються. Але в деяких ситуаціях необхідно вирішити проблему, яка викликала дані емоції. Іноді діти можуть робити це самостійно, а іноді їм потрібна ваша підказка. Не підганяйте дитину й не вирішуйте проблеми за неї, поки вона сама про це не попросить. Це дасть їй зрозуміти, що ви не маєте сумніву в її здатності самостійно впоратися з проблемою:
«Ти гніваєшся через те, що брат розбив твою іграшку. Але битися не можна. Підемо, я допоможу тобі пояснити братові, що ти відчуваєш».
«Ти засмучена через те, що Маша захворіла й не прийшла до тебе. Я знаю, як ти чекала її. Якщо хочеш, ми можемо придумати, чим ще цікавим ми можемо зайнятися».
«Ти засмутився через те, що Сергій не пішов з тобою гуляти. Іноді ти відчуваєш, що більше не хочеш з ним грати. Але тобі подобається гратися з ним. Що б ти хотів сказати Сергію?»
Як це допомагає в розвитку емоційного інтелекту?
Дітям необхідно висловлювати свої почуття, але їм також слід знати, як знаходити конструктивний вихід зі складних ситуацій. Для цього дитині необхідна практика та ваш позитивний приклад.
Грайте
Якщо дитина починає погано поводитися, ймовірно, вона не може впоратися зі своїми емоціями. У цьому їй можуть допомогти ігри. Розглянемо приклад. Ваш 4-річний син постійно кличе маму. Замість того, щоб дратуватися на таку поведінку, допоможіть йому справитися зі своїми емоціями. Зіграйте в гру, в якій незграбний тато не пускатиме дитину до мами, буде стояти між ними й гарчати: «Не пущу! О-о, ти мене переміг! Ти такий сильний! Але наступного разу ти не пройдеш!» Дитина в такій жартівливій формі зможе довести, що вона завжди зможе бути з мамою, і її тривоги розвіються.
Як це допомагає в розвитку емоційного інтелекту?
Діти щодня відчувають різні емоції: безсилля, злість, смуток, страх, заздрість тощо. Емоційно здорові діти висловлюють їх у грі, тим самим розвиваючи свою емоційну сферу. Сміх зменшує рівень стресових гормонів так само, як і сльози. Але при цьому приносить багато радості.
Показуйте приклад емоційного інтелекту
Найважливіше, що ви можете зробити для розвитку емоційного інтелекту дитини, – це навчитися регулювати власні емоції. Багатьом із нас це вдається до того часу, поки ми не засмучуємося через поведінку дитини й не закликаємо її до дисципліни. Але наша реакція може як заспокоїти малюка, так і ще більше погіршити ситуацію. Дуже важливо, встановлюючи правила для дитини, самим зберігати спокій:
«Вибач, люба, я знаю, що тобі важко зупинитися, але завтра ти зможеш пограти довше. А зараз пора лягати спати. Підемо, я почитаю тобі на ніч. Яку казку ти хочеш сьогодні почути?»
«Ти знаєш правило: не можна стрибати на дивані. Ти можеш його зламати. Я бачу, що ти хочеш пострибати. Ми можемо піти в ігровий центр, і там ти зможеш пострибати на батуті, але на дивані стрибати не можна».
Як це допомагає в розвитку емоційного інтелекту?
Діти вчаться в нас управляти своїми емоціями. Якщо вони бачать, що в нас це виходить добре, вони будуть повторювати за нами. Ви зриваєтеся на тих, хто вас оточує, коли відчуваєте стрес? У вас трапляються маленькі істерики, коли щось не так? Усе це дитина буде повторювати за вами. Ви зберігаєте спокій, коли дитина поводиться погано? Ви співчуваєте їй? Вона буде чинити так само.
Що робити, якщо в дитини недостатньо розвинений емоційний інтелект?
Визначте, що саме вас турбує в дитині. Вона не може заспокоїтися? Вона б'є інших дітей на дитячому майданчику? Перевірте свої підозри, порадившись з вихователем або ще кимось, хто добре знає вашу дитину. З'ясуйте, чи відрізняється поведінка вашої дитини від норми для цього віку. Пам'ятайте, що діти зазвичай поводяться гірше вдома з братами або сестрами. З'ясуйте причину поганої поведінки. Де дитина навчилася цього? Чи можете ви змінити оточення дитини, щоб усунути цю причину? Використовуйте більше вказівок і менше обмежень. Покарання викликають у дитини бунт і заважають їй навчитися емоційної саморегуляції. Учіть дитину співчуття. Діти вчаться саморегуляції та співчуття, коли ми співчуваємо їм. Якщо ваші побоювання не розвіялися, проконсультуйтеся у психолога.
СПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА
Насправді, це не так складно – сформувати й виховати творця. Ви можете стати справжнім наставником і вчителем для своєї дитини. Допоможіть їй зрозуміти основні принципи, адже світ змінюється дуже швидко, і нам потрібно встигати за цими змінами, готуючи дітей до завтрашнього дня. За останніми науковими дослідженнями, мозок дитини розвивається з неймовірною швидкістю. У ньому закладено потенційно велику потужність, яка задана століттями еволюції. Водночас мозок потрібно постійно тренувати, даючи йому нову роботу.
Піраміда – форма, створена часом
Послідовність і порядок – основні постулати, що перешкоджають первозданному хаосу. Ідеальним утіленням ладу й гармонії є піраміда – одна з найпростіших фігур, у якій міститься велика складність. Довершена вічна форма піраміди заворожувала людей сотні й тисячі років тому. З цією формою розвивалися математика і логіка, на ній засновували свої знання стародавні механіки і будівельники. Піраміда може мати найрізноманітнішу форму з трьома, чотирма й більшою кількістю граней, що сходяться у вершині. «Спрощена» піраміда – це всім відомий конус. Саме в такому вигляді дитяча іграшка з'явилася ще минулого століття.
Однак, пірамідка для дітей – це геть не проста іграшка, а реальний інструмент для розвитку нової людини.
Найкращий матеріал для дитячої «пірамідки»
Дерево й камінь були з людиною завжди. Мозок еволюціонував в оточенні саме цих природних матеріалів. Щось давнє міцно пов'язує нас із ними зсередини. Дерев'яні й кам'яні піраміди-іграшки знаходили в старих похованнях ще сотні років тому. Піраміда була інструментом для гри на початку тимчасового шляху вашого керування розвитком дитини. Це перший конструктор малюка, який розширював межі його світовідчуття та на практиці навчав порядку й уважності. Дитячі пірамідки були поширені в Давньому Єгипті, у них закладено і містичний, і розвивальний зміст. Щоб зібрати пірамідку, потрібен час і посидючість. Це робота, яка має початок і кінець. Усе в цьому житті має початок і кінець. Людина вчиться доводити розпочате до логічного завершення, і в цьому їй допомагає така проста на перший погляд іграшка – дитяча пірамідка. Нині є великий вибір інструментів для розвитку. Обираймо разом.
Пірамідка дитяча – розвиваємося під час гри
Які асоціації у вас викликає слово «піраміда»? Сонце, пісок, спека, верблюди, загадковий Єгипет – кожен із раннього дитинства знає про ці величні споруди в долині Нілу на території колись могутнього Стародавнього Єгипту. Це одні з найбільш монументальних та грандіозних будівель у світі, які насправді є звичайними надгробками древніх фараонів. До чого тут дитячі пірамідки в тому вигляді, до якого ми звикли? На їхньому фоні дерев'яна й кам'яна іграшка-піраміда є досить кумедною і практично непомітною, однак перші висновки можуть бути поспішними.
Насправді, пірамідки для дітей – це перший конструктор і перша справжня «загадка» в житті будь-якої дитини. Її конструкція дуже проста: є основа зі стрижнем, на який надягають кільця чи бублики в певному порядку. Байдуже, скільки всього кілець, бубликів, квадратів у пірамідці, якими є колір, розмір і форма цієї іграшки. Важливий принцип складання «по-порядку» для досягнення гармонії й правильності конструкції. Це справжній розвиток для дитини у формі гри.
Трохи історії
Нині купити дитячу пірамідку нескладно, але мало хто знає, що її перші аналоги з'явилися в Стародавньому Єгипті. Подібні форми переважали в тодішніх будівлях, а маленькі пірамідки стали точними копіями знаменитих гробниць. Спочатку ці пірамідки були предметом культу: вважалося, що вони захищали від негоди й біди, а також допомагали після смерті в загробному житті. Перші піраміди виготовляли з глини, тому вони були дуже крихкими.
Нині їх виготовляють із натуральних і безпечних матеріалів – дерева, пластику, полімерів. Звичного для кожної дитини вигляду іграшка набула в середині минулого століття, коли компанія Fisher-Price в 1960 році випустила традиційну дитячу пірамідку з дерев'яними різнокольоровими кільцями. Іграшка була шалено популярною, адже попри свою простоту буквально «затягувала» будь-яку дитину. Можна було залишити малюків на годину й робити свої справи – пірамідки займали весь вільний час дітей. Саме відтоді ця іграшка стала найпопулярнішою у світі, напевно, у дитинстві ви також мали пірамідку в одній із її численних форм.
З якого віку можна купувати таку «головоломку» для малюка? Буквально з кількох місяців, як тільки дитина починає брати в руки нові предмети й вивчати їх візуально, тактильно та «на смак». Непоганий варіант – з великими кільцями, що зроблена з натурального дерева. Велика пірамідка актуальна для дітей віком 1–2 роки, а приблизно з 3 років можна підбирати варіанти «підвищеної» складності, приміром, Viga Toys чи . Для малюків краще не вибирати іграшки з дрібними елементами: чим більші кільця, тим краще.
Різноманіття форм
Дерев'яна пірамідка вже давно стала класичною іграшкою для найменших. Нині є найрізноманітніші її варіації у вигляді нанизаних на стрижень: кубиків; ковпачків; квітів; куль; тварин і навіть будинків. Під час гри деякими пірамідками можна просто збирати й розбирати елементи в довільному порядку. Інші іграшки пропонують додатковий функціонал – складати частини одна в одну, розрізняючи поняття «великий» і «маленький». Для малюків можна підібрати конструктори зі світлозвуковою індикацією. Дітям старшого віку – складні конструкції з сотень кубиків, із яких вони мають змогу створити практично точну копію знаменитої піраміди фараонів у Гізі. Кільця можна катати, використовувати як трафарети, обводячи й розфарбовуючи їх на папері. При цьому тренуються пам'ять, увага, дрібна моторика, розвиваються асоціативні зв'язки. Усе це чудово готує руку до письма. Думки дитячих психологів про те, що ігри з пірамідками розвивають координацію, спритність рухів і просторове мислення, давно збігаються. За допомогою пірамідок діти ознайомлюються з різними формами, кольорами, геометричними фігурами й поняттям «більше-менше».
Нині іграшки-пірамідки стали надзвичайно популярними завдяки доступній вартості, безпечності, простоті в освоєнні найменшими дітьми. Ви завжди можете використовувати їх комплексно з іншими розвивальними іграшками – це дає змогу дітям спілкуватися в компанії та розподіляти ролі в групі.
Коли батьки беруть активну участь у дошкільному (і потім - у шкільному) житті дитини, це приносить їй велику користь. Дитина стає більш впевненою і бачить, як ви цінуєте її зусилля у навчанні.
Активна участь у дошкільному житті дитини принесе користь і вам. Ви познайомитеся з батьками інших дітей і завжди будете в курсі всіх подій, які відбуваються в дитячому садку. Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам проявляти активність у дошкільному житті дитини і зробити свій внесок у її навчання.
1. Почніть прямо зараз. Познайомтесь із вихователями вашої дитини. Не чекайте батьківських зборів. Обміняйтесь із вихователькою телефонами, щоб завжди залишатися з нею на зв'язку. Це задасть позитивний тон вашій взаємодії на весь рік.
2. Допомагайте в дитячому садку. Більшість вихователів з радістю приймають пропозиції батьків допомогти. Запитайте виховательку, яка допомога їй потрібна. Це може бути облаштування навчальних приміщень, підготовка матеріалів для занять, допомога в організації різних заходів, супровід дітей під час екскурсій тощо. Якщо робочий графік не дозволяє вам регулярно виділяти час на те, щоб проводити частину дня в дитячому садку, повідомте виховательці , що ви будете раді допомагати час від часу.
3. Беріть участь у батьківському комітеті. Часто вихователі доручають кільком батькам організувати будь-яке свято або адмініструвати батьківський чат в месенджері. Якщо ви візьмете на себе такий обов'язок, як правило, це означає, що ви будете займатися цим протягом навчального року. Тому переконайтеся, що у вас є на це достатньо часу. Якщо ж у вас є час на таку роботу - це чудовий спосіб познайомитися з іншими батьками і вихователем.
4. Допомагайте вихователю з дому. Якщо у вас немає достатньо часу, щоб часто бувати у дитячому садку, ви можете допомагати з дому. Наприклад, ви можете обдзвонювати батьків, допомагати готувати матеріали для занять тощо. Якщо ви будете робити це, дитина, дивлячись на вас, зрозуміє, що навчання важливе. Також це допоможе вам налагодити спілкування з вихователькою.
5. По можливості бувайте на заняттях у дитячому садку. Запропонуйте вихователю свою допомогу в якості супроводжуючого під час прогулянок та екскурсій. Допомагайте в організації свят, які проходять у дитячому садку.
6. Спілкуйтеся з іншими батьками. Знайдіть можливість познайомитися з батьками, чиї діти займаються в одній групі з вашою дитиною. Знайомтеся з ними і обмінюйтеся номерами телефонів. З ними ви зможете спілкуватися і після того, як ваші діти підуть в школу, і обмінюватися корисною інформацією.
7. Відвідуйте заходи, які проводяться в дитячому садку. Зробіть для себе правилом ходити на всі батьківські збори, дні відкритих дверей, виставки тощо. Намагайтеся відвідувати навіть ті заходи, у яких ваша дитина не бере участі. Це може стати хорошим приводом поспілкуватися з вихователем і іншими батьками. Крім того, дитина буде відчувати себе впевненіше, коли ви будете перебувати поруч.
8. Розмовляйте з дитиною про заняття в дитячому садку. Коли ви повертаєтеся з дитиною додому, запитуйте про те, чим вона займалась протягом дня. Намагайтеся ставити конкретні питання. Наприклад, замість того щоб запитувати: «Як пройшов твій день?» запитайте: «Що хорошого сталося з тобою сьогодні в дитячому садку?» або «Розкажи про одну нову річ, яку ти дізнався сьогодні».
9. Покажіть дитині, що для вас важливі її заняття в дитячому садку. Хваліть дитину, коли бачите, як вона старається. Дайте їй зрозуміти, що ви захоплюєтеся її роботами: наприклад, повісьте її малюнок на холодильник. Говоріть дитині, що для вас важливе її навчання, і показуйте це на ділі.
Дотримуйтесь наведених вище порад, спілкуйтеся з вихователями та іншими батьками. Так ви зробите свій внесок в те, щоб заняття в дитячому садку стали для дитини веселими і захоплюючими.
Недавні дослідження психологів показали, що заняття дітей музикою і навіть просте прослуховування музичних творів сприяють розвитку дитячого мозку. У той же час інші дослідження показали, що, якщо батьки слухають з дітьми музику, співають пісні або танцюють, це позитивно позначається на взаєминах між ними.
Іншими словами, музика має для дітей безліч переваг. Розглянемо їх докладніше.
Вплив музики на розвиток дитячого мозку
Дослідження, у яких були використані різні техніки нейровізуалізації, показали, що навчання дітей музики в ранньому віці (до 7 років) викликає фізичні зміни в структурі та функціях мозку.
У ході одного з даних досліджень було встановлено, що при заняттях музикою в мозолистому тілі (ділянці в центральній частині мозку, що відповідає за координацію між півкулями) збільшується кількість білої речовини. Іншими словами, збільшується кількість нейронних зв'язків між півкулями. Наприклад, відомо, що Альберт Ейнштейн з дитинства грав на скрипці, і дослідження його мозку показало надзвичайно сильні зв'язки між різними ділянками.
Інше дослідження показало, що раннє навчання музики збільшує кількість сірої речовини в корі головного мозку, особливо в сенсомоторній його області. Таким чином, у дитини розвивається координація. Також було встановлено, що поліпшена координація в свою чергу покращує емоційну регуляцію і здатність пригнічувати негативні емоційні реакції на події. Іншими словами, заняття музикою з раннього віку підвищують здатність дитини справлятися з розчаруваннями і уникати надмірно емоційних реакцій на складні ситуації.
Ще одним відкриттям стало те, що навіть нетривалі заняття музикою призводять до збільшення кровотоку в лівій півкулі. Це сприяє розвитку здатності сприйняття мови.
У 2018 році в ході дослідження група американських вчених довела, що діти з раннього віку реагують на прослуховування музики, і це заняття сприяє розвитку у них мовних навичок. Було також встановлено, що, крім навичок мовлення, музика позитивно впливає і на розвиток інших пізнавальних функцій (таких як увага, візуально-просторове сприйняття і виконавчі функції).
Взаємозв'язок між музикою і функціонуванням мозку став темою для численних досліджень психологів. Використання методів нейровізуалізації в дослідженнях, проведених за останні кілька років, показало, що музика активізує всі ділянки головного мозку. Це стосується всіх людей, а не тільки до дітей.
Для музикантів гра на інструментах не тільки активізує мозок, але і розвиває його. У цілому в музикантів спостерігається більша кількість нейронних зв'язків між півкулями мозку, ніж у інших груп людей. Вони також мають гарну довготривалу пам'ять, слух і гнучкі когнітивні функції. Завдяки нейропластичності (виникненню нових нейронних зв'язків) ці функції розвиваються.
Простіше кажучи, гра на музичних інструментах і прослуховування музики «перебудовують» мозок, зміцнюючи вже існуючі нейронні ланцюги або формуючи нові.
Вплив музики на успішність
Експерти в області дитячого розвитку сходяться на думці, що прослуховування музики розвиває у дітей навички слухання, а також допомагає їм долати труднощі в навчанні. Однак результати останніх досліджень показують, що активні заняття музикою можуть мати для дитини безліч додаткових позитивних ефектів.
Крім усього іншого, заняття музикою розвивають:
сприйняття мови, мовні навички та грамотність;
навички усного рахунку;
інтелект;
увагу і концентрацію;
фізичне здоров'я.
Вплив музики на соціальний та емоційний розвиток
Гра на музичних інструментах може викликати у дитини відчуття досягнення, а також підвищити її самооцінку. Також дитина може розвинути впевненість в собі, наполегливість у подоланні труднощів з навчанням, самодисципліну тощо.
Американськими вченими був проведений експеримент, у ході якого досліджувався соціальний розвиток дітей, зокрема, такі характеристики, як компетентність, впевненість у собі, турбота про оточуючих і згуртованість. У дослідженні взяли участь 180 дітей у віці від 8 до 17 років. Протягом трьох років діти, крім звичайної шкільної програми, займалися музикою в шкільних оркестрах. Експеримент продемонстрував, що всі учасники показали значне поліпшення всіх досліджуваних характеристик.
Заняття музикою найкраще починати з раннього віку
Слухати музику або вчитися грати на музичних інструментах корисно в будь-якому віці, навіть у дорослому. Це викликає почуття задоволеності собою і позитивні зміни в роботі мозку. Однак експерти вважають, що максимальна користь може бути досягнута, коли дитина почала займатися музикою до семи років.
Сучасні батьки все частіше включають дитині музику з перших місяців життя. Молоді мами співають своїм дітям пісеньки й купують їм музичні іграшки. Граючи з ними, дитина розуміє, що для того, щоб видати певний звук, потрібно натиснути на кнопку. Таке розуміння причини і наслідку стає першим кроком в освоєнні музичних інструментів.
Спільне прослуховування музики з дітьми зміцнює ваші взаємини з ними
Вчені стверджують, що спільне прослуховування музики або спів зміцнює взаємини між батьками і дітьми, а також розвиває емпатію. Такі заняття, як спів або танці, вимагають синхронізації. Навіть просте прослуховування музики активізує ділянки мозку, що відповідають за співчуття, позитивні емоції й задоволення. Дослідження показали, що прослуховування музики призводить до виділення дофаміну - гормону, який активізує центр задоволення в головному мозку.
Спільні заняття музикою дозволяють учасникам більш гармонійно взаємодіяти один з одним. Згодом така взаємодія виходить за рамки занять музикою і проявляється і в повсякденному житті.
Інші дослідження показують, що розвиток емпатії в ранньому дитинстві сприяє розвитку соціальних навичок і схильності дитини до співпраці.
Існує багато способів використовувати музику для взаємодії з дитиною. Розглянемо деякі з них.
Співайте дитині колискові. У немовлят це не лише формує емоційну прив'язаність до мами, але і сприяє розвитку мовних навичок. Коли дитина стає старшою, ви можете співати разом з нею. Спів дозволяє вам емоційно налаштуватися один на одного. Знайдіть веселі дитячі пісеньки, які ви зможете співати разом з дитиною і всією сім'єю. Це може стати хорошим заняттям для сімейних поїздок, спільних вечерь і інших подібних моментів.
Танцюйте з дитиною. Можна почати з того, що ви візьмете дитину на руки і будете кружляти по кімнаті разом з нею. Для цього вибирайте дитячу музику, яка подобається вашій дитині. Коли дитина піде в школу, попросіть її навчити вас танцювати під її улюблені пісні. Не бійтеся здатися кумедними, коли будете веселитися разом з дитиною. Це заняття може замінити перегляд телепрограм, і це позитивно позначиться на вашій фізичній формі.
Слухайте музику разом з дитиною. Це також може стати для вас веселим і цікавим заняттям. Ви можете ставити дитині свої улюблені мелодії або разом слухати щось нове. Познайомте дитину з шедеврами класичної музики.
Ходіть разом з дитиною на концерти. Це хороший спосіб урізноманітнити ваше сімейне дозвілля. Ходіть на концерти як класичної, так і сучасної музики.
Вчіться грати на музичних інструментах разом з дитиною. Ваші заняття можуть стати хорошим прикладом для дитини. Дослідження показують, що гра на музичних інструментах сприяє розвитку когнітивних, соціальних і емоційних навичок не тільки у дітей, але й у дорослих. Ви можете грати з дитиною в дуеті, і такі заняття можуть стати вашим загальним хобі.
Щоб допомогти дітям розвинути корисні звички на довгі роки, залучення до активного здорового способу життя треба починати вже в ранньому віці. Для цього необхідні щоденна фізична активність і здорова їжа.
Фізичні вправи допомагають дітям:
зберігати серце й легені міцними та здоровими;
розвивати гнучкість;
формувати скелет;
підтримувати здорову вагу тіла;
запобігати та знижувати ризик захворювань і проблем зі здоров'ям;
покращувати настрій і самооцінку;
краще вчитись у школі і любити своє тіло.
Сидячий спосіб життя полягає в тому, що фізична активність знаходиться на дуже низькому рівні: людина сидить за комп'ютером, грає у відеоігри або дивиться телевізор, тобто побічно шкодить власному здоров’ю. Діти й підлітки повинні витрачати менше часу на всі ці заняття, а більшу частину часу проводити активно.
Як можна залучити дітей до фізичної активності?
Дитина отримує найбільшу кількість інформації про здоровий та активний спосіб життя від своїх батьків. Мотивуйте всю сім'ю на систематичні заняття фізичними вправами й перехід на здорове харчування. Буде простіше, якщо ви вирішите систематично збиратись всією сім'єю й виконувати фізичні вправи, розглядаючи їх як частину свого повсякденного життя.
Виберіть заняття, які підходять дитині за віком і рівнем розвитку.
Дайте дитині або підлітку досить багато часу для структурованих занять, наприклад, у спортивних секціях, і неструктурованих, таких як ігри на дитячому майданчику. Робіть фізичні вправи веселими.
Скільки часу повинна витрачати дитина на заняття фізичними вправами?
Щоденна фізична активність може включати в себе вільні ігри, заняття спортом, пересування (ходьбу, їзду на велосипеді), відпочинок і фізичні вправи.
Заняття з великою інтенсивністю примушують дітей пітніти та збивають ритм дихання настільки, що вони можуть вимовити лише кілька слів між вдихами. Це можуть бути такі заняття, як біг і плавання на швидкість або на час.
Заняття з помірною інтенсивністю також примушують дітей більше пітніти й дихати частіше, але при цьому вони можуть розмовляти. Це такі заняття, як швидка ходьба або їзда на велосипеді.
Заняття, які зміцнюють м'язи та скелет, можуть включати в себе стрибки зі скакалкою й біг або такі види спорту, як теніс і баскетбол.Як підтримувати здоровий та активний спосіб життя в родині?
Встановіть обмеження за часом, який діти й підлітки проводять за переглядом телевізора, відеоіграми й «подорожами» в Інтернеті. Цей час не повинен перевищувати однієї-двох годин на день. Педіатри не рекомендують дітям до двох років заняття, пов'язані з екраном і монітором.
Щоб діти залишались здоровими, недостатньо одних занять командними видами спорту (наприклад, участі у футбольній або хокейній команді). Заохочуйте дитину чи підлітка щодня займатись фізичними вправами, наприклад, ходити пішки або їздити на велосипеді в гості до друга, стрибати через скакалку або грати в найближчому парку чи на дитячому майданчику. Відправляйте своїх дітей до школи пішки або організуйте із сусідами клуб любителів ходьби. Привчайте дітей ходити по сходах замість того, щоби підніматись на ліфті. Залучайте дітей до участі в домашніх справах – закупівлі продуктів, згрібанні листя або прибиранні снігу.
Переконайтесь у безпеці занять. Діти й підлітки повинні носити захисне спорядження для таких занять, як їзда на велосипеді, катання на ковзанах, скейтбординг, футбол та інші.
