Простягала руки до небес..."

Поки ти ногами ворушила листя,

Підкидаючи його вище голови,

Я дивився на рожево-жовте місто,

Якеє зовсім скоро буде у пітьмі.

Сонце майже за обрієм сховалося,

Останні промені світили крізь дерев.

Ти ж кружилась, щасливо посміхалася,

Простягала своїї руки до небес.