В неї очі були кольору неба

В неї очі бу́ли кольору неба Та вуста її були́ кольору любві Вона уважно дивилась на ме́не Поки я присвячував своїї вірші Ми сиділи, дивились на зорі Вона захопливо щось розповідала Мрійно камінці жбурляла в море Та ті сузір'я на небі розглядала Я ж словами творив її портрет Записував римовані строки свої Десь позаду відбувався бенькет Та звуки рояля лунали голосні. Лагідна, тендітна та прекрасна Вона берегом задумлено ходила Мрійна така , ласкава та ясна Мене в танець із собою підхопила Я залишив своїї етюди Вона оповила мене ніжно рукою Під небом, босоніж, у безлюдді Ми вальсували, милуючись собою. В неї очі бу́ли кольору неба Та вуста її були́ кольору любві Вона ніжно обіймала ме́не Під чарівні звуки рояля голосні.