тема 10

Шпигунські пристрасті, детектив, бойовик, інтригу, фантастику змішано в романі-антиутопії Рея Дуґласа Бредбері «451° за Фаренгейтом», наче у різнобарвному коктейлі. А фінал — як у «новій» драмі: відкритий... Він — на розсуд читача, для його міркувань і здогадів. І це робить роман незвичайним, захопливим, повчальним, хоча про мораль, ідею твору — у письменника ані слова. З одного боку, він ніби зазирає в майбутнє, застерігає від помилок, які можуть у тому майбутньому мати фатальні наслідки, а з іншого — говорить про минуле: тоталітарний режим, трагедію особистості в ньому, жорстоке переслідування інакомислячих, самвидав тощо. Про це поміркуємо сьогодні на уроці.

Як називається політичний режим, який характеризується повним контролем над усіма сферами життя суспільства? На чому він грунтується?

Тоталітарний, або авторитарний, режим заснований на страху громадян і на диктаті правлячих кіл.

У романі виникає з перших сторінок тема протесту проти небажаного майбутнього, тема заперечення суспільства, де людина є придатком машини, де нівелюється особистість. У романі звучать гіркі слова: «Ми живемо в час, коли люди вже не являють собою цінність.. Людина в наш час - як паперова серветка: в неї сякаються, бгають, викидають, беруть нову, сякаються, бгають, викидають ... Люди не мають свого обличчя ».

У книзі О. Гончара «Собор» є такий на диво точний поділ людей на 2 категорії, він чітко відбиває людську суть. Герой зазначеного роману стверджує, що є люди - «руйначі» і є люди - «будівничі». Монтег на початку твору - «руйнач». І раптом (або не раптом?) Він перетворюється в творця, в «будівничого».

З чого починається духовне одужання Монтега?

Минуло вже півстоліття. Настав новий вік. Найстрашніше в цій книзі те, на мій погляд, що це майбутнє вже дуже впізнається, риси тієї далекої держави, на жаль, проступають в нашому житті. Найжахливіше і дивовижне те, що великий фантаст і вигадник Бредбері нічого не вигадав. Все вже було або є зараз. Пожежні палять книги? Ну і що? Ми про це знаємо з історії. Чи не правда? Розкажіть про це. Бредбері пише, що в постіндустріальному майбутньому книги будуть на зразок жуйки, що телебачення перетвориться на суцільне мильне шоу.

— Розгляньмо взаємодію натовпу та влади в тоталітарному суспільстві, а також дослідімо, наскільки дорого коштуватиме особистості прозріння в такому суспільстві.

Натовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації. Натовп можна охарактеризувати як тимчасове об’‎єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули. Натовп навіть має власну класифікацію та багато різновидів.

Особливості поведінки натовпу, сила маси людей залежать від психологічних якостей та індивідуальностей лідерів цього натовпу.

Натовп має схильність до крайнощів, збуджують його лише сильні подразники. Почуття маси завжди дуже прості й надмірні. Відповідно, тому, хто бажає впливати на цю масу, не потрібна перевірка логічності та послідовності своїх аргументів: навпаки, він має перебільшувати та постійно повторювати те саме. Від ватажка натовп вимагає сили, навіть насилля, доброту ж сприймає як прояв слабкості. Ватажок повинен мати сильну волю й бути фанатично відданим ідеї, яку намагається донести до решти; саме це дає йому можливість впливати на масу. До жахливих наслідків може привести надання влади людині, наділеній привабливістю у поєднанні з твердими переконаннями та вузькістю розуму. Така людина легко може перетворити натовп із аморфної маси на руйнівну матеріальну силу.

Одним цікавим фактором масової поведінки, який згадано в багатьох описах дій натовпу, є однаковий вираз людських облич. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та спричиняє напруження тих самих м’‎язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з’‎являється узагальнене обличчя маси. Через це явище виникає чимало труднощів під час спроб ідентифікувати учасників масових заворушень.

Влада в тоталітарному суспільстві зацікавлена в тому, щоб народ, маси були покірними, духовними рабами, які приймали все, що ця влада їм запропонує. Прозріння буває важким і небезпечним, як це показано у творах Р. Д. Бредбері, зокрема у романі «451° за Фаренгейтом».

Духовна еволюція головного персонажа роману — Гая Монтега.

1— зустріч із Клариссою.

Пробудження від «сплячки» відбувається в той день, коли Гай зустрічає юну дівчину, Клариссу Маклеллан. Кларисса не така, як усі: вона являє собою тип так званого «природного людини», що не адаптованого до технократичної цивілізації.

2— зустріч із Фабером.

У житті Монтега з’‎являється новий духовний наставник — колишній професор англійської мови Фабер, людина старомодна і інтелектуальна. Той довершує розпочате Клариссой: відкриває йому очі і ставить все на свої місця.

3 — період поневірянь символізує остаточний розрив головного героя з його соціумом. Монтег-утікач вже втратив свій соціальний статус, став блукачем. Самотність на тлі природи стало для нього катарсисом, очищенням.

4 — зустріч з однодумцями — «людьми-книгами». Кожен з таких людей вивчив напам’‎ять якийсь літературній або публіцистичний твір, який увійшов до світової скарбниці культури. Вони не тільки хранителі культурних традицій — вони ще й намагаються жити в гармонії з іншими людьми і з природою.

Бесіда

♦ Згадайте, яка книга перевернула душу Монтега? Чому він намагається врятувати саме її? (Він врятував Біблію, зокрема, Книгу Екклезіаста, де сконденсована мудрість століть. Герой книги, як і мудрець Екклезіаст, впевнений, що все повернеться на круги своя.)

♦ З книги почалося одужання Монтега, але з книгою в його життя увійшло страждання. Що йому довелося пережити після того, як він сховав у себе книги? (Підозра, недовіра, зрада дружини, відмова сусідів від спілкування з ним, підпал його будинку, переслідування, втеча героя і т. ін.)

♦ Роман завершується масштабною війною та бомбардуванням, але наприкінці твору звучить легенда про Фенікса. Для чого автор уводить цю легенду?( Важливе місце в романі посідає тема Апокаліпсису.)

Апокаліптичні бачення світу сформувалося в американській фантастиці після вибуху атомної бомби в 1945 р. Протягом всієї розповіді в «451° за Фаренгейтом» трапляються згадки про майбутню війну. І не випадково книга закінчується вибухом атомної бомби. Бредбері вважає, що потрібно повернути світ до початкової точки відліку.

— Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері робить висновок: людство і людина прямують не туди, а на цьому хибному шляху вони втрачають усе світле, прекрасне, радісне. Але він вірить у духовне відродження людини. А якщо в серці хоча б однієї людини переможе добро, світ ще не загинув, людство ще може врятуватися. У романі висловлено мрію про людину, душа якої горнеться до прекрасного і яка поверне світу гармонію. Можливо, цією людиною з душею стане Ґай Монтеґ.

Отож, ми завершили вивчення твору "451° за Фаренгейтом". Пропоную вам перевірити свої знання, виконавши самостійну роботу.